Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №686/14558/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/14558/26

Провадження № 3/686/3530/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Дем`янов Ю.М., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Осташа М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хмельницькому справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона 17.04.2026 близько 12 год. 52 хв., перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 проводила господарську діяльність, а саме здавала кімнати у готелі за ціною 960,00 грн. за добу без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, чим порушила вимоги Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та ст. 58 ГК України.

Такими діями ОСОБА_1 , на думку уповноваженого на складання протоколу про адміністративне правопорушення працівника ГУ ДПС в Хмельницькій області, порушила правила ведення підприємницької діяльності та скоїла адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП.

В судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокат Осташ М.С. вину ОСОБА_1 у скоєному заперечив та вказав, що остання не є власницею майна (готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), де нібито здійснювалась господарська діяльність. При цьому, адвокат наголосив, що ГУ ДПС в Хмельницькій області не наведено доказів про те, що саме ОСОБА_1 здійснювала протиправну діяльність і що така діяльність мала ознаки господарської. Окрім того, захисник зауважив, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження законності підстав проведення перевірки готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Суддя, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до висновку, що провадження у справі, що розглядається, підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення у зв`язку із наступним.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному Законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Належних, допустимих та достовірних доказів, які з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП в матеріалах справи немає, не встановлені такі і судом в ході судового розгляду.

Так, до матеріалів справи на доведення вини ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні долучено протокол про адміністративне правопорушення № 1452/10/22-01-07-05 від 17.04.2026 та акт фактичної перевірки господарської одиниці – готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул. С. Бандери, 82/3 від 17.04.2026 № 7655/22-01/07-05/2457013126.

Разом з тим, суддя зауважує, що досліджені докази не дають можливість зробити висновок про те, що ОСОБА_1 здійснювалось проведення господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 251 КУпАП, - є лише доказом у справі, що, у сукупності із іншими доказами, відповідно до ст. 252 КУпАП, підлягає оцінці, яка ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, як то регламентують положення ст. 245 КУпАП.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.

Із складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення неможливо зробити висновок про об`єктивну сторону правопорушення, при цьому в матеріалах справи наявний лише акт фактичної перевірки господарської одиниці – готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 від 17.04.2026 № 7655/22-01/07-05/2457013126, який є службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

В силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Також, досліджуючи питання щодо безпосереднього притягнення до адміністративної відповідальності за описані у протоколі правопорушення ОСОБА_1 , судом зауважується, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б належним чином могли б підтвердити той факт, що саме ОСОБА_1 являється власницею готелю «Майовит», де провадилась господарська діяльність.

Так, до матеріалів справи захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокатом Осташем М.С. долучено договір дарування від 27.02.2026 року згідно якого господарська будівля, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (гаражний кооператив «Озерна») передана обдаровуваному ОСОБА_2 . Права власності ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомості підтверджується із витягом з Державного реєстру речових прав № 466103853 від 27.02.2026.

Відтак, долучені до справи матеріали не дозволяють встановити факт провадження особою, що притягається до адміністративної відповідальності згідно протоколу систематичної господарської діяльності.

Так, зі змісту ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», який діє у перехідний трирічний період з дня його введення в дію, під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. При цьому, господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Для цілей вказаного закону положення ч. 3 ст. 20 ГПК України доповнено роз`ясненням згідно якого комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Водночас, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Отже, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів, на що доказів до матеріалів справи, що розглядається не надано.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З огляду на положення ст.62 Конституції України, ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини, який притримується у своїх рішеннях правової позиції, за якою суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення у справі «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), приходжу до висновку, що направлені до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КУпАП не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а почате підлягає закриттю в тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, після аналізу всіх доказів по справі, суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягається до відповідальності, та приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, оскільки прямих, безспірних і безсумнівних доказів її вини, в ході судового засідання не здобуто та суду не надано, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 247 п. 1, 283, 284, 294 КУпАП України, суддя,

постановив:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Юрій ДЕМ`ЯНОВ