Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №760/9243/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/9243/26

Провадження №3/760/3193/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Мозолевська О.М., розглянувши адміністративну справу, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,–

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві надійшла адміністративна справа, відносно ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №623389 від 24.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 23.03.2026 о 19 год. 55 хв. по вул. Митрополита Василя Липківського, 34, що в м. Києві, керуючи транспортним засобом марки «Ford» моделі «Fusion», державний номерний знак НОМЕР_1 , відчинив двері припаркованого автомобіля, що створило перешкоду для руху транспортного засобу марки «BYD», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснивши з ним зіткнення, чим порушив вимоги п. 15.13 Правил дорожнього руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

У судове засідання ОСОБА_1 з`явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху іншим учасником пригоди. Зокрема, зазначив, що на момент події автомобіль марки «Ford» моделі «Fusion», був припаркований та не здійснював руху. Автомобіль марки «BYD», об`їжджаючи перешкоду у вигляді ями, здійснив різкий маневр заїзду на смугу де був припаркований його автомобіль.

Крім того, у судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 адвокат Прилепа Р.А., який заперечував вину ОСОБА_1 . Зазначив, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що автомобіль ОСОБА_1 був припаркований у забороненому місці. Навпаки, автомобіль був розміщений у місці, де фактично паркувалися інші транспортні засоби, а заборонних дорожніх знаків або дорожньої розмітки, які б очевидно забороняли таке розміщення саме в цьому місці, з наданих матеріалів не вбачається. Крім того, водій транспортного засобу марки «BYD» не був позбавлений можливості завчасно побачити перешкоду, оцінити дорожню обстановку та діяти безпечно. Відповідно, відсутні докази того, що саме дії ОСОБА_1 створили небезпеку або перешкоду для руху. У зв`язку з чим, у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , що є безумовною підставою для закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

У судовому засіданні було допитано іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , який показав, що 23.03.2026 керуючи транспортним засобом марки «BYD», державний номеррний знак НОМЕР_2 , рухався в напрямку вул. Митрополита Василя Липківського. Проїзджаючи повз припаркований транспортний засіб марки «Ford» моделі «Fusion», відчув удар по кузову автомобіля з лівого боку. Після чого одразу зупинився, ввімкнув аварійне світло, та пішов з`ясовувати обставини події. Так, ОСОБА_2 пояснив, що яму не об`їжджав та рухався у межах своєї смуги руху.

Судом заслухано пояснення ОСОБА_1 та іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , досліджено матеріали справи протокол про адміністративне правопорушення, схему місця ДТП в якій зазначено місце зіткнення та розташування транспортних засобів внаслідок ДТП, письмові пояснення учасників ДТП.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, висновком експерта.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

У відповідності до п. 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (рішення у справі «О' Галлоран та Франціc проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007), особа, яка володіє чи керує автомобілем (транспортним засобом), підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і спричиненням пошкоджень.

Пунктом п. 15.13 ПДР України забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.

У відповідності до положення ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Проаналізувавши у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані які, як докази, зібрані УПП, суд дійшов висновку, що вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не є доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Як убачається зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, фотоматеріалів та інших досліджених судом доказів, зіткнення транспортних засобів відбулося саме на смузі руху, на якій був припаркований автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . При цьому будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про зміну місця розташування транспортних засобів після ДТП чи недостовірність відображених у схемі відомостей, матеріали справи не містять.

Схема ДТП була складена у присутності учасників пригоди, з її змістом вони погодилися, зауважень чи заперечень щодо місця зіткнення, розташування транспортних засобів та механізму пригоди не висловлювали. Наведене у сукупності спростовує доводи водія ОСОБА_2 про те, що водій рухався виключно у межах своєї смуги руху та не здійснював виїзду в бік припаркованого транспортного засобу.

Судом встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди був припаркований відповідно до вимог ПДР та фактично не здійснював руху.

За таких обставин у діях ОСОБА_3 відсутні порушення вимог п. 15.13 ПДР, оскільки його транспортний засіб перебував у нерухомому стані, а причинно-наслідковий зв`язок між його діями та настанням дорожньо-транспортної пригоди матеріалами справи не підтверджується. Оскільки, зі схеми ДТП, пояснень учасників та інших матеріалів справи убачається, що зіткнення сталося внаслідок зміни смуги руху водієм ОСОБА_2 , який під час виконання відповідного маневру не переконався у його безпечності та допустив наїзд на припаркований транспортний засіб.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, аналізуючи зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складута події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 247, 283, 284 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, за відсутністю у його діях складута події адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з дня її винесення.

Суддя О.М. МОЗОЛЕВСЬКА