Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №759/30614/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/30614/25

пр. № 2/759/5479/26

30 квітня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.

за участю секретаря судового засідання Сівак В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника-адвоката Юрова В.П. звернулась до суду із позовом до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно та просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,1 кв.м., житловою площею 15,2 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовано тим, що оригінал правовстановлюючих документів відсутні, що не дозволяє позивачці оформити спадщину в загальному порядку.

Ухвалою суду від 19.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

Відповідач до суду відзив не надсилав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, будь-яких заяв процесуального характеру від представника Київської міської ради до суду не надходило.

Позивач та її представник до суду не прибули, від представника надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову підтримує.

Представник відповідача до суду не прибув, причини ннеявки суду не відомі.

Тому суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.11.2023 року.

Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

Родинні відносини між позивачем та померлою підтверджуються: паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , свідоцтвом про народження від 15.06.1968 року, серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про укладення шлюбу від 13.08.1988 року серії НОМЕР_3 .

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 є - позивач, інших спадкоємців першої черги після смерті спадкодавця не має. З метою одержання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата позивач в установлений законом шестимісячний строк звернулася із заявою про прийняття спадщини до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори. На підставі чого державний нотаріус відкрила спадкову справу за № 739/2024.

В ході зібрання документів для оформлення спадщини з`ясувалося, що оригінал документу, який посвідчує право власності на вищевказану квартиру був втрачений.

Відповідно до витребуваної державним нотаріусом інформаційної довідки КП КМР «КМБТІ» КВ-2025 № 32822 від 15.09.2025 року було зазначено, що згідно даних реєстрових книг Бюро, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією 23.07.1993 року, зареєстрованого в БТІ 05.08.1993 року у реєстрову книгу за № 1435.).

Позивачем було отримано у державного нотаріуса запит до відповідної ради за місцем знаходження нерухомого майна для отримання дублікату документу на вищевказану квартиру, з яким вона звернулася до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації.

07.10.2025 року (вих. №107-8323) Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією було видано відмову у видачі дублікату свідоцтва про право власності на вказану квартиру, у зв`язку з відсутністю законодавчих підстав для його видачі, так як особа на яку зареєстровано право власності на нерухоме майно померла.

У жовтні 2025 року позивач звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про оформлення спадщини, однак їй було відмовлено у вчинені вказаної нотаріальної дії, та державним нотаріусом Мельник М.П. 24.11.2025 року була видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на квартиру та рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Враховуючи зазначене, дані обставини послужили приводом для звернення позивача до суду з відповідним позовом про визнання права власності на вищевказане нерухоме майно в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як встановлено ч.1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 встановлено, що позивач звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті в передбачений законодавством строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220, ч. 3 ст.1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1220 Цивільного кодексу України після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка, зокрема, складається з квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння користування та розпорядження своїм майном. Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» визначено, що до повноважень військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад п`ять років). Обмеження щодо відчуження комунального майна, встановлені цим пунктом, не поширюються на випадки розподілу такого майна між територіальними громадами, території яких затверджені Кабінетом Міністрів України (далі - сформовані територіальні громади), передачі майна з комунальної до державної власності та списання комунального майна.

Оскільки спадкодавець набув своє право на нерухоме майно у встановленому законом порядку, позивачем не повідомлено суду інформацію про відчуження спадкового майна на користь третіх осіб, та такої інформації не встановленому судом при розгляді даної справи, а також враховуючи відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також визнання відповідачем позову, іншого способу захисту порушеного права позивача на даний час не існує, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,1 кв.м., житловою площею 15,2 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Сенько М.Ф.