Суд: Печерський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Дата: 26 лютого 2026 р.
Справа: №757/5393/25-ц
Суддя: Хайнацький Є. С.
печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5393/25-ц
пр. 2-3134/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2026 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з`явилась,
представника відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «А-Фінанс» про захист прав споживачів, розірвання договору лізингу, стягнення грошових коштів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «А-Фінанс» (далі - відповідач, ТОВ «ФК «А-Фінанс»), в якому просить:
стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі здійсненого технічного обслуговування в ДП «Авто Інтернешнл» на суму 275 564,60 грн.;
стягнути з відповідача на свою користь кошти вже сплачених лізингових платежів за період з 11.06.2024 року по 21.11.2024 року в розмірі 480 227, 46 грн.;
стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн.;
стягнути з відповідача на свою користь витрати на послуги юридичної компанії з професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.;
стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 7 757,91 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11 червня 2024 року уклала з ТОВ «ФК «А-Фінанс» договір фінансового лізингу 1136Л/110624, за умовами якого лізингодавець надав лізингоодержувачу фінансування для придбання ним об`єкт лізингу, яким є не новий автомобіль Mazda 3, 2019 року випуску, вартістю 777 894,00 грн. і загальна сума лізингових платежів 1 449 734,24 грн., строком 36 місяців, до 21.06.2027 року згідно графіку платежів.
За п. 9.1.5 договору фінансового лізингу лізиигоодержувач має право використовувати об`єкт лізингу за межами території України та поліпшити майно, виключно за письмовою згодою лізингодавця.
При укладенні зазначеного договору було погоджено з лізингодавцем, що автомобіль, який передається в лізинг, буде використовуватися лізингоодержувачем поза межами території України, а саме: в провінції Голландія Королівства Нідерландів, з метою чого і був укладений такий договір, а також застрахований автомобіль Mazda 3 за окремим полісом, що діє на території України, і окремим страховим полісом, що діє за межами Україні. Обидва обов`язкові страхові платежі входять до складу обов`язкових щомісячних платежів за договором лізингу від 11.06.2024 року № 1136Л/110624.
Зазначає, що відповідно п. 3.1 Договору фінансового лізингу від 11.06.2024 року № 1136Л/110624 у разі, якщо експлуатація об`єкта лізингу вимагає його державної реєстрації, державна реєстрація об`єкта лізингу здійснюється на ім`я лізингодавця за рахунок лізингоодержувача.
Лізингодавець зобов`язаний передати лізингоодержувачу вже зареєстрований об`єкт лізингу.
Відтак, на виконання п. 3.1. договору лізингодавцем зареєстрований на нього автомобіль Мазда 3 на території України.
Проте, в країні фактичного перебування лізингоодержувача та користування об`єктом лізингу, автомобіль не зареєстрований лізінгодавцем належним чином, відповідно до вимог законодавства Нідерландів.
Згідно законодавства Нідерландів, Лізингоодержувач не має права використовувати автомобіль на території Нідерландів, оскільки на території цієї країни діє особливе правило для українських біженців, які приїжджають до Нідерландів на автомобілі. Це правило визначає, що біженці не повинні платити податок на легкові автомобілі та мотоцикли (bpm).
Заяви на звільнення від податку на легкові автомобілі і мотоцикли (ВРМ), подаються власником автомобіля, яким наразі є Лізингодавець, заповнивши та надіславши форму «Заява про звільнення від ВРМ для автотранспортного засобу з України», з подальшим отриманням листа від податкових органів із зазначенням того, чи отримає власник автомобіля звільнення від сплати податків.
Після отримання листа від податкових органів про звільнення від сплати податків власник автомобіля має віддати свій транспортний засіб на перевірку в Департамент дорожнього руху (RDW). У разі, якщо перевірка пройшла добре, власник за допомогою форми «Aangifte ВРМ» подає податок на легкові автомобілі та мотоцикли (ВРМ).
Податкові органи Нідерландів обробляють це подання, після чого RDW реєструє автомобіль та власник автомобіля отримує нідерландське свідоцтво про реєстрацію, податок на лекові автомобілі сплачується з моменту реєстрації транспортного засобу.
Маючи свідоцтво про реєстрацію, власник автомобіля може зробити номерні знаки на місці в RDW, які треба прикріпити на свій автомобіль. Саме тоді страхування відповідальності (страхування відповідальності перед третіми особами) є обов`язковим.
Крім того, для автомобіля 2019 року випуску, яким є об`єкт лізингу, тобто старший 3 років або 4 років для бензинових автомобілів, обов`язково потрібен технічний огляд.
Оскільки, Лізингоодержувач не має права власності на автомобіль, як на об`єкт лізингу, а лише право володіння та користування ним, зазначене вище перешкоджає отриманню свідоцтва про реєстрацію та номерних знаків, а відтак і користування автотранспортним засобом як Лізингоодержувач на території Нідерландів, у зв`язку з чим отримання автомобіля в лізинг на території Нідерландів позбавлено будь-якого сенсу.
Отже, передача Лізингоодержувачу об`єкта лізингу від Лізингодавця була проведена неналежним чином.
Уповноважений представник відповідача, зобов`язаний був здійснити державну реєстрацію на ім`я Лізингодавця на території Нідерландів на виконання умов п. 3.1 договору фінансового лізингу для експлуатації об`єкта лізингу Лізингоодержувачем.
На відміну від Лізингоотримувача, Лізингодавець, як суб`єкт підприємницької діяльності, що отримує дохід від надання фінансових послуг, при укладенні договору фінансового лізингу зобов`язаний бути обізнаним і керуватися нормами права що регулюють відносини у сфері своєї діяльності.
Крім того, при укладенні договору фінансового лізингу 11 червня 2024 року, Лізингодавцю було відомо, що з 25 червня 2024 року автомобіль Мазда 3 буде експлуатуватися поза межами території України, а саме, за фактичним місцем проживання Лізингоодержувача на території Нідерландів, але відповідачем не вжито заходів з державної реєстрації об`єкта лізингу на ім`я Лізингодавця на території Нідерландів для експлуатації об`єкта лізингу Лізингоодержувачем, в порушення умов п. 3.1, свого ж договору фінансового лізингу.
Згідно п. 8.7 договору лізингу, у разі розірвання (припинення) договору, з підстав визначених цим договором, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу у справному стані з усіма його складовими частинами, обладнанням та документами, у тому числі отриманим згідно з актом прийому-передачі.
Стан, в якому об`єкт лізингу повертається (вилучається), фіксується в акті повернення (вилучення) об`єкта лізингу, враховуючи умови нормального зносу. Якщо об`єкт фінансового лізингу повертається лізингодавцю в неналежному стані. Лізингоодержувач зобов`язаний на вимогу лізингодавця в повному обсязі оплатити ремонт протягом 3 робочих днів після надання Лізингодавцем документів, що підтверджують наявність витрат по відновленню технічного стану об`єкта лізингу.
За письмовою згодою Лізингодавця Лізингоодержувач може самостійно здійснити відновлення технічного стану об`єкта лізингу. При цьому Лізингодавець має право протягом 5 робочих днів провести діагностику об`єкта лізингу на станції технічного обслуговування (СТО), авторизований Лізингодавцем, та оцінку ринкової ості об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна. За п. 8.9 цього договору, у разі його розірвання за ініціативи Лізингоодержувача підстав зазначених у його п. 8.5, сторони звільняються від будь-яких зобов`язань за цим ш говором, а Лізингодавець зобов`язаний повернути перший лізинговий платіж, сплачений Лізингоодержувачем за цим договором, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня відмови Лізингоодержувача від Договору, а у разі перерахування Лізингодавцем авансового платежу на продавця (постачальника) - протягом 3 (трьох) робочих днів з дати повернення коштів Лізингодавцю від продавця (постачальника) за вирахуванням штрафних санкцій, стягнутих останнім, та за вирахуванням комісії банку, що має бути підтверджено документально.
Пунктом 8.5. цього договору, в свою чергу, передбачено, що Лізингоодержувач має право, до моменту передачі йому об`єкта лізингу, достроково в одноособовому порядку розірвати цей договір (відмовитися від договору) у випадку прострочення передачі Лізингоодержувачу об`єкта лізингу більше ніж на 30 днів та за умови, що така затримка не була спричинена невиконанням Лізингоодержувачем своїх зобов`язань.
Пункт 8.10. договору фінансового лізингу від 11.06.2024 року, за яким, вилучення об`єкта лізингу, припинення (відмова від договору) не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови Лізингодавця від договору (розірвання договору) Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити Лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з графіком платежів: витрати, понесені Лізингодавцем у зв`язку з виконанням договору (у тому числі у зв`язку з вилученням та подальшою реалізацією об`єкта лізингу, транспортуванням, зберіганням, витрати, пов`язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов`язані з вилученням об`єкта лізингу, тощо), а також передбачені договором або чинним законодавством України штрафні санкції.
Вказує, що після прибуття до місця свого фактичного проживання у Голландії в червні 2024 року отримала попередження від поліцейського про неможливість користуватися автомобілем з державними номерами України без його належної реєстрації згідно законодавства Нідерландів і отримання державних (нідерландських) номерів, про що і повідомила Лізингодавця у письмовій формі шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну пошту зазначену в договорі фінансового лізингу від 11.06.2024 року.
У листопаді 2024 року вона звернулася до відповідача з претензією, в якій зазначала, що бажає розірвати договір фінансового лізингу від 11.06.2024 року та за власний рахунок готова повернути автотранспортний засіб, яким є об`єкт лізингу - Мазда 3, 2019 року випуску у технічному стані кращому, ніж після його отримання нею у лізинг, після здійсненого технічного обслуговування в ДП «Авто Інтернешнл» на суму 275 564,60 гривень, за умови повернення авансового лізингового платежу та вже сплачених лізингових платежів за період з 11.06.2024 по 21.11.2024 року на загальну суму 480 227,46 грн.
Відповідь на свою претензію, з пропозиціями порядку прийому- передачі коштів та автомобіля, отримала 08 січня 2025 року на її електронну пошту, в якій повідомлено про те, що Лізингодавець не надавав Лізингоодержувачу свою згоду на тимчасову реєстрацію транспортного засобу за межами України, в тому числі, на території держави Нідерланди.
Окрім цього, повідомив, що згідно умов п. 8.2.3. Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір (відмовитися від договору) та/або вилучити об`єкт лізингу, у випадку, коли відбулося прострочення погодженого у дозволі терміну перебування об`єкта лізингу за кордоном.
Проте, вищезазначене не відповідає дійсності, оскільки, при укладенні договору фінансового лізингу від 11 червня 2024 року сторони погодили, що автомобіль який передається в лізинг, буде використовуватися Лізингоодержувачем поза межами території України, з метою чого і був укладений договір лізингу.
Але ненаданням дозволу на тимчасову реєстрацію сам відповідач унеможливив користування нею об`єктом лізингу за місцем її тимчасового проживання і при цьому відмовляється повернути кошти за договором фінансового лізингу за користування автомобілем, яке у зв`язку з цим неможливе.
З урахуванням того, що відповідач, користуючись тим, що вона не має спеціальної юридичної освіти, виконавцем фінансових послуг наявне зловживання своїми правами за умовами складеного ним договору і об`єкт лізингу по своїй суті їй належним чином в користування не наданий, а отже умови договору, передбачені його абзацом другим пунктом 1.1 з передання Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування з правом викупу, не виконані.
Її право, як замовника, з розірвання договору фінансового лізингу з поверненням вже сплачених за ним коштів за весь період перебування автотранспортного засобу у володінні Лізингоотримувача, без можливості його використання, порушено.
Крім того, вважає цей договір нікчемним, таким, що містить несправедливі умови, які вводять її в оману, є фіктивним та не мають на меті настання реальних правових наслідків, обумовлених ним, на підставі нечесної підприємницької діяльності відповідача.
Також такими діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку просить відшкодувати.
Посилаючись на наведене, просить позов задовольнити.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 08.05.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2025 року відкладено підготовче засідання на 02.09.2025 року.
12.05.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач посилається на те, що договір фінансового лізингу був укладений добровільно, позивач ознайомилась з його умовами, підписала документи без зауважень та прийняла об`єкт лізингу за актом приймання-передачі. Зазначає, що свої зобов`язання щодо придбання та передачі транспортного засобу виконав належним чином.
Також відповідач заперечує доводи щодо порушення прав споживача, введення в оману та неналежного інформування, вказуючи, що позивачу була надана вся необхідна інформація про послугу, умови договору, порядок платежів та користування предметом лізингу. Стверджує, що умова щодо виїзду транспортного засобу за кордон прямо непередбачена договором і потребувала окремого погодження, тому не може вважатися прихованою чи несправедливою.
Крім того, відповідач вважає відсутніми підстави для розірвання договору за ст. 652 ЦК України, оскільки обставини, на які посилається позивач, не є істотною зміною обставин у розумінні закону, а ризики користування майном та можливі обмеження були передбачуваними. Сплачені платежі, на думку відповідача, поверненню не підлягають, оскільки є оплатою за фактичне користування предметом лізингу. Також заперечує проти вимог про моральну шкоду.
У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги підготовче засідання, призначене на 02.09.2025 року, знято з розгляду та призначено на 26.11.2025 року.
26.11.2025 року від позивача надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій просить:
визнати права позивача як споживача фінансових послуг за Договором лізингу від 11.06.2024 року № 1136Л/110624 порушеними відповідачем;
визнати договір лізингу від 11.06.2024 року № 1 136Л/110624 розірваним, у зв`язку з істотним порушенням його умов з вини відповідача;
стягнути з відповідача на користь позивача понесені збитки із здійсненого технічного обслуговування автотранспортного засобу, Mazda 3 в ДП «Авто Інтернешнл» на суму 275 564,60 грн.;
стягнути з відповідача на користь позивача кошти вже сплачених лізингових платежів за період з 11.06.2024 року по 21.11.2024 року на суму 480 227,46 грн.;
стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди грошові кошти в розмірі 20 000 грн.;
стягнути з відповідача на користь позивача витрати на послуги професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн.;
стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 7 757,91 грн.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2025 року прийнято до розгляду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог від 26.11.2025 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 27 лютого 2026 року.
Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без їх участі, в якій просять позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі, в якій просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.
Суд установив, що 11 червня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «А-Фінанс» був укладений договір фінансового лізингу № 1136Л/110624, за умовами якого лізингодавець надав лізингоодержувачу фінансування для придбання ним об`єктп лізингу, яким є автомобіль Mazda 3, 2019 року випуску вартістю 777 894,00 грн. і загальна сума лізингових платежів 1 449 734,24 грн., строком 36 місяців, до 21.06.2027 року згідно графіку платежів.
Згідно пунктом 3.1 зазначеного договору, якщо експлуатація об`єкта лізингу вимагає його державної реєстрації, державна реєстрація об`єкта лізингу здійснюється на ім`я лізингодавця за рахунок лізингоодержувача. Лізингодавець зобов`язаний передати лізингоодержувачу вже зареєстрований об`єкт лізингу.
На виконання п. 3.1. договору Лізингодавцем зареєстрований на нього автомобіль Мазда 3 на території України.
Відповідно до п. 8.5. договору фінансового лізингу, Лізингоодержувач має право, до моменту передачі йому Об`єкта лізингу, достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір (відмовитися від Договору) у випадку прострочення передачі Лізингоодержувачу Об`єкта лізингу більше ніж на 30 днів, та за умови, що така затримка не була спричинена невиконанням Лізпнгоодержувачем своїх зобов`язань.
Лізингоодержувач має право достроково в односторонньому порядку (але не раніше ніж через 1 (один) рік з дати початку перебігу строку лізингу - дати підписання Акту приймання-передачі Об`єкта лізингу відмовитися (розірвати) від Договору та повернути Об`єкт лізингу з власної ініціативи, письмово повідомивши про це Лізингодавця не менше ніж за 30 календарних днів до дати його розірвання. При цьому Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити Лізингодавцю усі платежі за Договором, належні до сплати згідно з Графіком платежів та несплачені на дату розірвання Договору.
Право на повернення авансового платежу виникає у Лізингоодсржувача у випадку розірвання договору до моменту отримання Об`єкта лізингу з підстав, що зазначені у п. 8.5. Договору.
Відповідно до п. 9.1.5 договору лізиигоодержувач має право використовувати об`єкт лізингу за межами території України та поліпшити майно, виключно за письмовою згодою лізингодавця.
Згідно з актом прийому-передачі від 12 червня 2024 року, підписаним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «А-Фінанс», останнє передало, а ОСОБА_1 отримала автомобіль марки «Mazda 3» (що був у користуванні), 2019 року випуску, та підтвердила, що під час прийому предмета лізингу та документів повністю. Ознайомлена з усіма технічними умовами експлуатації предмета лізингу, гарантійними умовами, договорами страхування та іншими актами і регламентами, необхідними для експлуатації предмета лізингу.
Сторони підтвердили, що в момент передачі та підписання цього акта проведений її спільний огляд майна. За результатами огляду лізингоодержувач стверджує, що предмет лізингу технічно справний, у працездатному стані, зовнішніх пошкоджень немає, зауваження по комплектності, якості та відповідності специфікації, вказаної в договорі, відсутні. В разі наявності заперечень та зауважень, сторони зазначають їх в акті.
У дозволі від 12 червня 2024 року щодо можливості отримання дозволу на виїзд за кордон автомобіля Mazda 3, помер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який є предметом лізингу згідно договору фінансового лізингу від 11 червня 2024 року, ТОВ «ФК «А-Фінанс» зазначило, що не заперечує проти виїзду вказаного автомобіля закордон за умови відсутності простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу.
На виконання умов вказаного договору за період із 11.06.2024 року до 21.11.2024 року ОСОБА_1 сплатила лізингові платежі на загальну суму 480 227,46 грн.
23 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ФК «А-Фінанс» з претензією, в якій зазначала, що бажає розірвати договір фінансового лізингу від 11.06.2024 року та за власний рахунок готова повернути автотранспортний засіб, яким є об`єкт лізингу - Мазда 3, 2019 року випуску, у технічному стані кращому, ніж після його отримання нею у лізинг, після здійсненого технічного обслуговування в ДП «Авто Інтернешнл» на суму 275 564,60 гривень, за умови повернення авансового лізингового платежу та вже сплачених лізингових платежів за період з 11.06.2024 по 21.11.2024 року на загальну суму 480 227,46 грн. Вказувала, що в країні фактичного перебування лізингоодержувача та користування об`єктом лізингу, автомобіль не зареєстрований лізінгодавцем належним чином, відповідно до вимог законодавства Нідерландів.
У відповідь на звернення позивача ТОВ «ФК «А-Фінанс» повідомило, що у разі бажання розірвати договір лізингу можливо відповідно до його умов. У такому разі необхідно повернути транспортний засіб лізингодавцю та виплатити всі нараховані лізингові платежі до дати розірвання договору.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Правовідносини, які виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства України, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно зі статтею 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Законом, який визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері є Законом України від 04 лютого 2021 року № 1201-IX «Про фінансовий лізинг».
У частині першій Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
Вказаний Законом України від 04 лютого 2021 року № 1201-IX опубліковано 13 березня 2021 року в офіційному виданні Верховної Ради України Голос України в номері 47. Відповідно набрав чинності 13 червня 2021 року.
Водночас, згідно із частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1201-ІХ цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Як встановлено з матеріалів справи, договір фінансового лізингу між ТОВ «ФК «А-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено 11 червня 2024 року, тобто вже після набрання чинності новим Законом України від 04 лютого 2021 року № 1201-IX «Про фінансовий лізинг», і тому правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються цим Законом.
Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу - договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу.
Фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.
Лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об`єкт фінансового лізингу;
Лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», об`єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.
Особливості укладення договору фінансового лізингу фізичною особою (крім фізичної особи - підприємця) визначено статтею 13 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та цього Закону.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що крім вимог, зазначених у частині першій цієї статті, договір фінансового лізингу повинен містити:
1) найменування та опис об`єкта фінансового лізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дають змогу його чітко ідентифікувати. У разі якщо на день підписання договору фінансового лізингу виробництво об`єкта фінансового лізингу, що є предметом такого договору, не завершено та/або його індивідуальні ознаки невідомі, такий договір має містити посилання на документ та/або додаткову угоду, в якій визначені індивідуальні ознаки такого об`єкта;
2) строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об`єктом фінансового лізингу;
3) строк передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу;
4) порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу;
5) розмір, порядок розрахунку та умови сплати додаткових платежів і комісій (за наявності), пов`язаних з укладенням, виконанням, зміною та розірванням договору фінансового лізингу, достроковим викупом об`єкта фінансового лізингу, а також порядок зміни та/або індексації таких платежів;
6) положення щодо необхідності укладення договорів щодо послуг третіх осіб (за наявності), у тому числі щодо страхування об`єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, та визначення особи, зобов`язаної здійснити страхування.
У договорі фінансового лізингу можуть бути зазначені інші умови за домовленістю сторін (частини третя статті 14 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Також частиною четвертою вказаної статті встановлено, що грошове зобов`язання за договором фінансового лізингу, у разі якщо лізингоодержувачем є фізична особа, має бути виражене виключно у гривні, без визначення грошового еквівалента такого зобов`язання в іноземній валюті.
Поряд з цим, частиною першою, другою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються:
1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу;
2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу;
3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.
З огляду на положення Закону України «Про фінансовий лізинг», належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно із статтею15 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на момент укладення договору) договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі.
Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.
Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 756/11019/22 зазначив, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
З огляду на зазначене та враховуючи параграф 1 глави 58 ЦК України вбачається, що у частині другій статті 806 ЦК України закріплена норма, яка відсилає до загальних положень про договір найму (параграф 1 глави 58 ЦК України), тому до договору лізингу можуть застосовуватися лише норми параграфа 1 глави 58 ЦК України, а не інші параграфи цієї глави.
Таку правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2023 року у справі № 465/1231/22 (провадження № 61-6251св22).
Натомість у справі договір лізингу був укладений 11 червня 2024 року, тобто вже після набрання чинності новим Законом України від 04 лютого 2021 року № 1201-IX «Про фінансовий лізинг» (набрав чинності 13 червня 2021 року), і тому правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються цим законом в новій редакції, який визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Згідно із статтею 15 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час укладення договору) договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору (частина третя статті 15 Закону).
Тягар доказування обґрунтованості заявлених позовних вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України, передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, виходячи зі змісту частини другої статті 78 ЦПК України та відповідно до вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що передача їй об`єкта лізингу від лізингодавця була проведена неналежним чином, оскільки відповідач не здійснив державну реєстрацію на її ім`я на території Нідерландів; спірний договір фінансового лізингу є нікчемним, оскільки містить несправедливі умови, які вводять її в оману, є фіктивним та не має на меті настання реальних правових наслідків, обумовлених ним, учинений на підставі нечесної підприємницької діяльності відповідача; порушене її право на розірвання цього договору.
З матеріалів справи вбачається та суд установив, що згідно з розділом 3 укладеного між сторонами договору фінансового лізингу об`єкт лізингу був належним чином переданий позивачці, про що свідчить підписаний акт приймання-передачі. Жодних зауважень до технічного стану транспортного засобу на момент передачі цього транспортного засобу акт не містить.
За змістом пункту 3.1 зазначеного договору, якщо експлуатація об`єкта лізингу вимагає його державної реєстрації, державна реєстрація об`єкта лізингу здійснюється на ім`я лізингодавця за рахунок лізингоодержувача. Лізингодавець зобов`язаний передати лізингоодержувачу вже зареєстрований об`єкт лізингу, що, як свідчать матеріали справи, було здійснено відповідачем. При цьому, матеріали справи не містять доказів про відмову прийняти об`єкт лізингу, щодо його неналежної якості або повідомлення про порушення обов`язків лізингодавця.
Отже. відповідач належним чином виконав умови договору фінансового лізингу щодо придбання транспортного засобу та його передачі лізингоодержувачу, про що свідчить підписаний акт передачі об`єкта лізингу.
Крім того, за умовами договору фінансового лізингу обов`язок лізингодавця обмежується державною реєстрацією транспортного засобу в Україні. Договором не передбачено зобов`язання щодо реєстрації транспортного засобу за межами України.
Чинне законодавство України та умови договору фінансового лізингу від 11 червня 2024 року не покладають на лізингодавця обов`язку здійснювати реєстрацію транспортного засобу на території іншої держави.
За положенням статті 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець зобов`язаний передати об`єкт лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу.
Водночас умовами договору передбачено надання лізингодавцем лізингоодержувачу дозволу на тимчасовий виїзд транспортного засобу за кордон.
Убачається, що під час підписання договору фінансового лізингу сторонами було визначено його умови та відбувалось їх виконання в тих межах, які були визначені договором.
Зі змісту договору фінансового лізингу від 11 червня 2024 року вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконувала його умови.
Відповідачем не було допущено порушень умов вказаного договору. Разом із тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача, порушення ним законних прав та охоронюваних інтересів позивача та норм чинного законодавства при підписанні та виконанні укладеного між сторонами договору фінансового лізингу.
Нормами статті 652 ЦК України передбачено зміну або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з частиною другою статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2024 року в справі № 334/1277/16 виснував, що право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України.
За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац перший частини першої статті 651 ЦК України).
Припис абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, частина перша статті 627 ЦК України), є винятковим заходом.
Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом «найменших негативних наслідків» для сторін договору (близькі за змістом висновки див. у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 вересня 2019 року в справі № 910/17469/18, від 19 листопада 2019 року в справі № 910/9859/18, від 25 лютого 2020 року в справі № 922/2279/19, від 19 липня 2022 року в справі № 910/14155/21).
Позивач не довела, що зазначена нею обставина виникла після укладення договору; вона була непередбачуваною; саме вона унеможливила виконання договору в цілому.
Можливість або неможливість використання транспортного засобу за кордоном прямо врегульована п. 4.6 укладеного між сторонами договору фінансового лізингу, відповідно до якого лізингоодержувач має право звертатися до лізингодавця за дозволом на виїзд ТЗ за кордон.
Реєстрація об`єкта лізингу на території України відповідає чинному законодавству і була погоджена сторонами. Позивачу було відомо, що транспортний засіб буде зареєстровано в Україні, оскільки це прямо передбачено умовами договору.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, сукупність яких є необхідною для застосування судом повноважень розірвати договір.
Згідно п. 6 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час укладення договору) договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.
Відповідно до п. 8.5. договору фінансового лізингу лізингоодержувач має право до моменту передачі йому рб`єкта лізингу, достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір (відмовитися від договору) у випадку прострочення передачі лізингоодержувачу об`єкта лізингу більше ніж на 30 днів та за умови, що така затримка не була спричинена невиконанням лізингоодержувачем своїх зобов`язань.
Також лізингоодержувач має право достроково в односторонньому порядку (але не раніше 1 рік з дати початку перебігу строку лізингу - дати підписання акта приймання-передачі об`єкта лізингу, відмовитися (розірвати) договір та повернути об`єкт лізингу з власної ініціативи, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, не менше ніж за 30 календарних днів до дати його розірвання. При цьому Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити Лізингодавцю усі платежі за договором, належні до сплати згідно з Графіком платежів та несплачені на дату розірвання договору.
При цьому, право на повернення авансового платежу виникає у лізингоодержувача лише у випадку розірвання договору до моменту отримання об`єкта лізингу з підстав, що зазначені у п. 8.5. Договору.
Тобто умови договору фінансового лізингу чітко визначають, що у разі, вилучення (повернення) об`єкта лізингу, припинення або розірвання договору, з причин зазначених у даному договорі та/або законодавстві України, усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, що відповідає ч. 7 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно до якої лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, коли одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об`єкта фінансового лізингу лізпнгоодержувачу, оскільки є платою за володіння та користування об`єктом лізингу.
Таким чином, умови договору не передбачають зобов`язання лізингодавця повернути раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі, в разі розірвання (припинення) договору, навпаки лізингоодержувач зобов`язується повернути майно лізингодавцю у випадку розірвання договору, сплативши, при цьому, заборгованість по лізингових платежах існуючу на дату розірвання договору.
Відповідно до п.4.1.4 договору фінансового лізингу № 1136Л/110624 лізингодержувач самостійно і за свій кошт зобов`язаний здійснювати ремонт (у тему числі капітальний) об`єкта фінансового лізингу, проводити технічне обслуговування, в тому числі необхідне для збереження гарантійного обслуговування об`єкта фінансового лізингу на умовах, установлених виробником та/або продавцем на станціях технічного обслуговування (сервісах) авторизованих чи рекомендованих виробником та/або продавцем об`єкта фінансового лізингу.
Крім того, частиною 2 статті 23 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачено, що лізингоодержувач протягом строку фінансового лізингу несе витрати на утримання об`єкта фінансового лізингу, пов`язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу або законом.
Таким чином, обов`язок дбати про якісний технічний стан об`єкта лізингу передбачений умовами договору фінансового лізингу та спеціальним Законом «Про фінансовий лізинг», тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повернення позивачеві витрачених нею грошових коштів на технічне обслуговування автотранспортного засобу, що знаходиться у фінансовому лізингу позивача.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц дійшла висновку, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
1) за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;
2) зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;
3) у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;
4) завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;
5) гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;
6) по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками».
Вказані висновки узгоджуються з позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20.
Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За викладених позивачем обставин на обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що з урахуванням обставин справи, відсутності будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження душевних та моральних страждань, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі з викладених вище підстав.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «А-Фінанс» про захист прав споживачів, розірвання договору лізингу, стягнення грошових коштів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справу, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 23.04.2026 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua