Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №757/1112/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1112/25-ц

пр. 2-3016/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Соколова О.М.,

при секретарі судових засідань: Птащуку Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного провадження, з повідомленням сторін цивільну справу № 757/1112/25-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 14 жовтня 2005 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого народилися двоє дітей, з яких молодший син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу у 2024 році проживає разом із нею та перебуває на її повному утриманні. Позивачка вказує, що, незважаючи на спільне проживання у одному будинку, відповідач фактично не бере належної участі у вихованні, догляді та матеріальному забезпеченні дитини, обмежуючись сплатою аліментів у розмірі 5000 грн щомісячно, що є недостатнім для забезпечення потреб дитини. За її твердженням, реальні щомісячні витрати на утримання сина становлять понад 33 000 грн та включають витрати на харчування, навчання, розвиток, одяг, лікування, спортивні заняття, дозвілля та інші необхідні потреби, що підтверджується наданими доказами. Крім того, позивачка зазначає про наявність ризику зменшення або припинення добровільної допомоги з боку відповідача, у зв`язку з чим вважає за необхідне визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. З огляду на матеріальне становище відповідача, який є керівником та власником суб`єкта господарювання, позивачка просить суд стягнути з нього аліменти у розмірі 20 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття що, на її думку, відповідатиме інтересам дитини та забезпечить належний рівень її життя і розвитку.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

01 квітня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача, у якому він заперечує проти позову, зазначаючи, що добровільно сплачує аліменти у розмірі 5000 грн щомісячно, що є достатнім з огляду на його дохід та наявність інших утриманців і стан здоров`я. Вважає вимоги про стягнення 20000 грн необґрунтованими та просить визначити аліменти у розмірі 5000 грн.

07 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивачки подав відповідь на відзив, у якій зазначено, що доводи відповідача не підтверджені доказами та не відповідають обставинам справи. Позивачка наголошує на обов`язку обох батьків утримувати дитину, вказує на більший фактичний розмір витрат і доходів відповідача та заперечує його посилання на витрати й утриманців, у зв`язку з чим просить задовольнити позов у повному обсязі.

21 квітня 2025 року до суду надійшли заперечення представника відповідача, в яких зазначено, що доводи позивачки не спростовують наданих доказів щодо його матеріального становища та наявності інших утриманців і не підтверджують можливість сплати аліментів у розмірі 20 000 грн. Представник наголошує на належному виконанні відповідачем батьківських обов`язків, наявності додаткового фінансового навантаження та відсутності його згоди на виїзд дитини за кордон, у зв`язку з чим вважає позовні вимоги завищеними та просить визначити аліменти у меншому розмірі.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, водночас від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, у якій позовні вимоги представник підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, до суду від представника надійшла заява, у якій представник вимоги позовної заяви не визнав, просив врахували надані ним пояснення у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши докази наявні у матеріалах справи, позицію сторін та надані пояснення, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у сторін народилися діти, зокрема син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року у справі №757/4101/24-ц, яке набрало законної сили 28 березня 2024 року.

Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Батько дитини, відповідач, бере участь у її матеріальному забезпеченні шляхом добровільної сплати грошових коштів у розмірі 5000 грн щомісячно, що підтверджується наданими до суду платіжними документами, однак зазначений розмір, за твердженням позивачки, є недостатнім для належного забезпечення потреб дитини, у зв`язку з чим між сторонами виник спір щодо визначення розміру аліментів

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У відповідності зі ст.ст. 11, 15 вказаного Закону, кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За приписами частини 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Чинним законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов`язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв`язку між батьками й дитиною (кровний зв`язок між батьками та дитиною або зв`язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.

У відповідності з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька дитини визначається судом.

У відповідності до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі 7000,00 грн щомісячно. При цьому суд враховує положення ст. 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, відповідно до яких обов`язок утримання дитини покладається на обох батьків, а при визначенні розміру аліментів враховуються стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, а також наявність у нього інших утриманців.

Судом встановлено, що дитина фактично проживає з позивачкою та перебуває переважно на її утриманні, що обумовлює необхідність належного та стабільного фінансового забезпечення її потреб. Разом з тим, надані позивачкою докази свідчать про більший фактичний обсяг витрат на дитину, ніж сума добровільної допомоги, яка сплачується відповідачем. Водночас суд бере до уваги доводи відповідача щодо його матеріального становища, стану здоров`я, а також наявності інших утриманців, що обмежує його фінансові можливості у частині сплати аліментів у заявленому позивачкою розмірі 20000 грн.

З урахуванням принципу розумності, справедливості та співмірності, а також необхідності забезпечення належного рівня життя дитини без покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача, суд вважає за доцільне визначити розмір аліментів у сумі 7000,00 грн щомісячно, що є достатнім для часткового покриття витрат на дитину та відповідає фінансовим можливостям відповідача.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України та ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1211,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 76-81, 263-265, 273, 279, 353-354, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 27 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 14 квітня 2026 року.

Суддя О. М. Соколов