Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №675/563/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/563/26

Провадження № 1-кп/675/79/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Ізяслав кримінальне провадження № 12025244000001675 від 10.09.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Радогощ Ізяславського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця, раніше неодноразово судимого, останній раз 08 липня 2011 року Хмельницької області за ч. 3 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців, покарання відбуте,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 , раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, на шлях виправлення не став та вчинив нові кримінальні правопорушення за наступних обставин.

29 серпня 2025 року близько 08 год. ОСОБА_5 , маючи на меті викрадення банківської картки ОСОБА_4 , через незачинені на запираючі пристрої вхідні двері, зайшов у будинок потерпілого, що по АДРЕСА_2 . Скориставшись відсутністю потерпілого, який в той час косив траву на городі, обвинувачений, реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на викрадення офіційного документа з корисливих мотивів, з метою подальшого зняття грошових коштів з банківського рахунку, таємно викрав із шафи банківську картку АТ КБ Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка є засобом доступу до банківського рахунку НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_4 , яка є матеріальною формою одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на носієві та, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 1, п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, як засобом доступу до банківського рахунку.

Крім того, 29 серпня 2025 року ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, з метою вчинення крадіжки грошових коштів ОСОБА_4 та незаконного збагачення, діючи таємно, умисно, повторно, з єдиним кримінально протиправним наміром в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, дію якого неодноразово (безперервно) продовжено, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2025 № 468/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524-IX, скориставшись банківською карткою ОСОБА_4 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка є засобом доступу до банківського рахунку НОМЕР_2 , таємно викрав грошові кошти у загальній сумі 3373 гривні, шляхом розрахунку у магазині «Продтовари», що по вул. Центральній, 70 в с. Борисів Шепетівського району Хмельницької області, за придбані товари о 08 год. 58 хв. в сумі 140 грн, о 09 год. 01 хв. в сумі 479 грн., о 09 год. 57 хв. в сумі 741 грн., о 10 год. 06 хв. в сумі 732 грн., о 13 год. 19 хв. в сумі 415 грн., о 13 год. 36 хв. в сумі 581 грн., о 13 год. 41 хв., в сумі 285 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_5 завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 3373 гривні.

В судовому засіданні, визнаючи себе повністю винним, та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_5 не заперечив щодо розгляду справи в порядку частини 3 статті 349 КПК України.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст. 349 КПК України показаннями обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеним пред`явлене обвинуваченому обвинувачення.

Відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції.

Суд роз`яснив учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухав думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Після роз`яснення положень ч. 3 ст. 349 КПК України в суду немає сумнівів в добровільності та істинності позиції учасників судового провадження, у тому числі обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що вранці 29 серпня 2025 року він зайшов до житлового будинку ОСОБА_4 , який в той час знаходився на присадибній ділянці. Скориставшись відсутністю власника, він підійшов до шафи у спальній кімнаті, звідки викрав банківську платіжну картку з метою викрадення з неї коштів. В подальшому пішов до сільського магазину, де закупляв різні товари на власні потреби. Обвинувачений зазначив, що щиро кається у скоєному, попросив вибачення у потерпілого та відшкодував для нього заподіяні збитки.

Потерпілий ОСОБА_4 ствердив, що примирився із обвинуваченим, який є його сусідом, пробачив його і що ОСОБА_5 повернув банківську картку та викрадені з неї гроші.

Умисні дії ОСОБА_5 підлягають кваліфікації як вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 КК України, а саме, викрадення офіційного документа, вчиненому з корисливих мотивів та ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 за встановлених обставин, викладених в описовій частині вироку, викрав банківську картку потерпілого ОСОБА_4 та в подальшому викрав з неї кошти.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, відшкодував заподіяні потерпілому збитки. Також суд бере до уваги позицію потерпілого. який вибачив обвинуваченого.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди.

Обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочину.

Із врахуванням всіх наведених вище обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення для обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі, від призначеного покарання слід звільнити з випробуванням із встановленням іспитового строку.

Стосовно ОСОБА_5 під час досудового розслідування запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити покарання:

-за ч. 4 ст. 185 КК України – позбавлення волі на строк 5 років;

-за ч. 1 ст. 357 КК України – обмеження волі на строк 1 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточну міру покарання – позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки та з покладенням відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу не обирати.

Речові докази зберігати з матеріалами кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1