Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №596/492/26 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2026 р. Справа № 596/492/26

Провадження № 3/596/190/2026

Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Лисюк І.О., за участю секретаря судового засідання Туткалюк В.Р., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Наталюка Н.М., розглянувши в залі судових засідань Гусятинського районного суду Тернопільської області в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів матеріали, які надійшли від командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , солдата, старшого сапера 2 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерного батальйону військової частини НОМЕР_1 , за ч.3 ст. 172-11 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, займаючи посаду, старшого сапера 2 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерного батальйону військової частини НОМЕР_1 у порушенні вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду, був відсутній в місці дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), без поважних причини в період з 7:00 год. 03.04.2026 по 15:00 год. 03.04.2026, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення тобто, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах особливого періоду.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні захисник адвокат Наталюк Н.М. за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення клопотав про закриття провадження в справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.3 ст. 172-11 КУпАП є недоведеною. Додатково вказав, що ОСОБА_1 у зв`язку з поганим самопочуттям та зверненням до лікаря не зміг вчасно прибути у розташування військової частини НОМЕР_1 з 7:00 год 03.04.2026, прибув о 15:00 03.04.2026, про що завчасно повідомили комбата частини в телефонному режимі, у зв`язку з чим не вбачається складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 хворіє психічними розладами, що підтверджується наданими виписками та медичними довідками, періодично проходить лікування в медичних закладах з надання психіатричної допомоги. Вважає, що скоєне правопорушення є малозначним, оскільки він повернувся на службу після покращення його здоров`я.

Суд, заслухавши позицію захисника адвоката Наталюка Н.М., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та зібрані у ній докази, надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов таких висновків.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.3 ст.172-11 КУпАП.

Об`єктивна сторона може мати наступні прояви: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб; нез`явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Під військовою частиною слід розуміти територію у межах казарменого, табірного, похідного чи бойового розташування частини.

Місцем служби військовослужбовця, як правило, є військова частина, в якій він проходить службу, і тому поняття військової частини і місця служби звичайно збігаються. Якщо вони не збігаються, то під місцем служби слід розуміти всяке інше місце, де військовослужбовець повинен протягом деякого часу виконувати військові обов`язки або перебувати відповідно до наказу або дозволу командира (начальника). Військова частина типова організаційна одиниця, що утримається на окремому штаті і призначається для виконання визначених завдань самостійно або у складі організаційної структури вищого рівня. Під військовими частинами розуміють органи військового управління, з`єднання, військові частини, військові кораблі(екіпажі), військові навчальні заклади та установи».

Початковим моментом самовільного залишення є день, коли військовослужбовець самовільно покинув розташування військової частини чи місця служби, а кінцевим - день повернення в частину або затримання поза межами частини.

Суб`єктивна сторона завжди характеризується прямим умислом з метою тимчасового ухилення від служби.

Самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі. Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, смерть або тяжка хвороба членів його сім`ї, стихійне лихо чи інші надзвичайні обставини, які підтверджені відповідними документами.

Зважаючи на приписи ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настав з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відновний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває згідно з численними Указами «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Пунктом 2 Указу Президента № 64/2022 постановлено військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 цього ж Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП доводиться даними протоколу про адміністративне правопорушення А7147№46 від 04.04.2026 року згідно якого, солдат ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, займаючи посаду, старшого сапера 2 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерного батальйону військової частини НОМЕР_1 у порушенні вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду, був відсутній в місці дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), без поважних причини в період з 7:00год. 03.04.2026 по 15:00 год. 03.04.2026, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення тобто, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах особливого періоду.

Також винуватість ОСОБА_1 доводиться: рапортами командира інженерного батальйону військової части НОМЕР_1 від 03.04.2026 року підполковника ОСОБА_2 ; доповіддю про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 ; копією Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2026 року №96; доповіддю про факт повернення з самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 ; письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 03.04.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 03.04.2026 року.

Згідно письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , які містяться в письмових поясненнях від 03.04.2026 року, останній підтвердив, що він дійсно не з`явився на службу о 08:00 год 03.04.2026 року у зв`язку із загостренням ПТСР та невірно подивився дату повернення, а тому явився о 15:00 год 03.04.2026 року.

На підтвердження причин не з`явлення на службу стороною захисту надано довідку №438 від 20.05.2026 лікаря-психіатра КНП «Дунаєвецької багатопрофільної лікарні» ОСОБА_6 , із змісту якої слідує, що ОСОБА_1 03.04.2026 звертався за медичною допомогою до лікаря-психіатра КНП ДМР Дунаєвецька ВЛ» у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 служить в ЗСУ, йому рекомендовано консультація лікаря-психіатра військового госпіталю.

Як встановлено, зазначена довідка не містить інформації щодо гостроти стану ОСОБА_1 чи потребував він невідкладної медичної/психіатричної допомоги на момент звернення до лікаря, діагноз або висновок про те, що стан потребував негайного медичного втручання, унеможливлював прибуття до частини, години прийому, які збігаються з часом відсутності на службі

Також стороною захисту надано ряд довідок медичних закладів щодо діагнозу ОСОБА_1 та його неодноразове перебування на лікуванні в спеціалізованих психіатричних закладах.

Судом враховується також те, що в особи, яка притягується до адміністративної відповідальності чи її близьких родичів була можливість попередити командування військової частини про свій візит до лікаря до початку службового дня.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, вважаю їх достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, згідно вимог ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Приписами статті 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.

Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою).

Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, зокрема, те, що відсутність на службі була короткочасною та не понесла жодних тяжких наслідків, шкоди майну, зриву бойових завдань чи підриву військової дисципліни підрозділу військової частини, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який хворіє психічними розладами, але продовжує нести військову службу за контрактом, травми (розлади) ним отримані внаслідок бойового травмування під час захисту Батьківщини 30.08.2022, а також те, що 03.04.2026 він дійсно звертався за медичною допомогою до лікаря психіатра КНП ДМР «Дунаєвецька БЛ», суд дійшов висновку про можливість у даному випадку, відповідно до вимог ст. 22 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.7,22,284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності передбаченої ч. 3 ст. 172-11 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежитись усним зауваженням.

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі ч.3 ст. 284 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Ірина ЛИСЮК