Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №756/4878/25 — Оболонський районний суд міста Києва

18.05.2026 Справа № 756/4878/25

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

____________________________________________________________________________

Унікальний 756/4878/25

Провадження №2/756/411/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Загороднюк В.В.,

представника позивача адвоката Литвиненка Д.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Гладуна О.П.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні квартироюАДРЕСА_1 , шляхом передачі ключів від вхідних дверей квартири, забезпечення вільного входу і виходу, перебування у квартирі та вільного розпорядження нею.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 , а власником іншої 1/3 частини вказаної квартири є син позивача ОСОБА_3 .

01.02.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15.07.2020. Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вказує сторона позивача, з 2019 року у сторін тривають конфліктні відносини, що виражається у судових процесах та кримінальних провадженнях.

Зареєстроване місце проживання у зазначеній вище квартирі мають ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з листопада 2019 року ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживає.

Позивач вказує, що позбавлений законного права володіти та користуватися належною йому часткою у спільному майні, оскільки відповідач чинить йому перешкоди у цьому, водночас між позивачем та відповідачем відсутня будь-яка угода про порядок користування житловим приміщенням, при цьому відповідач не сплачує за користування житлово-комунальними послугами, а позивач позбавлений можливості змінити лічильники для можливості сплати за фактичне споживання, а не за кількістю зареєстрованих у квартирі осіб.

На підставі викладеного позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні квартироюАДРЕСА_1 , шляхом передачі ключів від вхідних дверей квартири, забезпечення вільного входу і виходу, перебування у квартирі та вільного розпорядження нею.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.04.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 25.08.2025, закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі посилаючись на обставини викладені у ньому. Додатково зазначив, що позивач жодних насильницьких дій по відношенню до відповідача не вчиняє, жодного разу до кримінальної або адміністративної відповідальності не притягувався, натомість позбавлений права здійснювати користування належним йому майном. Додатково вказував, що факти звернення відповідача до правоохоронних органів з повідомленнями про начебто вчинені позивачем правопорушення, не знайшли свого підтвердження, а здійснюються лише з метою створення вигляду про неправомірні дії позивача.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, відповідач подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач набув право власності на 2/3 спірної квартири 27.01.2025, тому усі посилання щодо чинення йому перешкод до цього часу є безпідставними. Також вказував, що жодних доказів на підтвердження чинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні квартирою надано не було, оскільки їх фактично не існує. Крім того, зазначив, що ключі від квартири у позивача були з моменту придбання квартири, при цьому ні заміни дверей, ні заміни замків у квартирі не здійснювалось.

Наголошували, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в т.ч. у зв`язку із тим, що позивач систематично здійснює насильство відносно відповідача, тому позивач є кривдником.

У відповіді на відзив представник позивача вказував, що наведені відповідачем у відзиві доводи не відповідають дійсним обставинам справи, а твердження щодо наявності у позивача ключів від квартири не підтверджені жодними доказами.

Відповідачем подавались заперечення на відповідь на відзив, в яких він посилався на ті ж обставини, які були викладені ним у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін та відповідача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, 01.02.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15.07.2020. Від шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18,19).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.04.2023 встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: виділено у користування ОСОБА_5 (дружина позивача) житлову кімнату №7 площею 32,4 кв.м, санвузол №2, площею 6,3 кв.м; виділено у користування ОСОБА_3 житлову кімнату №5 площею 14,2 кв.м з балконом площею 0,9 кв.м; залишено у спільному користуванні: житлову кімнату №6 площею 13,0 кв.м, коридор №1 площею 20,9 кв.м, санвузол №3 площею 3,9 кв.м, кухню №4 площею 10,7 кв.м, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Станом на час розгляду справи власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 є позивач, а власником іншої 1/3 частини вказаної квартири є син позивача ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 30.08.2013 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.08.2013, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27.01.2025 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В., свідоцтвом про право власності від 27.01.2025 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В., витягом з Державного реєстру речових прав від 27.01.2025 (а.с.31,33,34,37-45).

З матеріалів справи убачається, що позивач звертався до органів поліції з приводу чинення йому перешкод з боку відповідача у користуванні належним йому майном (а.с.22,24, 108-114, 116-118,152).

Водночас, згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідач також зверталась до органів поліції з приводу чинення з боку позивача відносно неї та її дитини домашнього насильства (а.с.119,130,131-135,150,151),

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.194), 09.09.2025 до реєстру внесено відомості щодо кримінального провадження №12025100050002237, а саме: за фактом вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у вигляді фізичної, психологічної та економічної форми відносно ОСОБА_1 та її малолітнього сина.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31.05.2023, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.02.2024 та постановою Верховного Суду від 27.08.2024, відмовлено ОСОБА_1 у видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .

Залишаючи без змін судові рішення суду першої та апеляційної інстанції Верховний Суд відмітив, що «у справі № 635/4854/19-ц (провадження 61-3510св20) Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2020 року, підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, зокрема, уточнив, що внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом про запобігання домашньому насильству, оскільки рішень щодо вказаних фактів або інших конфліктних ситуацій між сторонами компетентні органи не приймали, в досудових розслідуваннях на час прийняття судових рішень судами попередніх інстанцій не було пред`явлено підозр будь-якій особі.

Фактично аналогічні висновки щодо звернення до компетентного органу із заявою про вчинене домашнє насильство або наявності відкритих кримінальних проваджень без результатів щодо них (зокрема, визнання особи винною у заявлених кримінальних порушеннях) як недостатніх доказів для задоволення заяв про видачу обмежувального припису відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» також містяться у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19 (провадження № 61-13514св19), від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19 (провадження № 61-15016св19), від 05 березня 2020 року у справі № 755/5273/19 (провадження № 61-13080св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20)».

Згідно отриманих відповідей Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві (а.с.163-167) інформація щодо факту вчинення домашнього насильства не знайшла свого підтвердження або вбачаються формальні ознаки його вчинення, при цьому докази щодо видачі відносно позивача обмежувального припису або притягнення до кримінальної відповідальності в матеріалах справи відсутні (а.с.58-60).

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли конфліктні відносини, які супроводжуються з обох сторін численними зверненнями до правоохоронних органів, судовими процесами та кримінальними провадженнями однак, жодна особа до відповідальності в установленому законом порядку притягнута не була.

За таких обставин, твердження сторони відповідача про те, що позивач є «кривдником» по відношенню до відповідача та її дитини - не знайшли свого підтвердження тому, з цих підстав, у задоволенні позовних вимог суд відмовити не може.

Згідно приписами ст. 358 ЦК України Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог сторона позивача також наголошувала, що наявність права власності на житлове приміщення, само по собі не дає автоматичного права на фактичне користування житлом, якщо між співвласниками не встановлено конкретний порядок користування. У ситуації, коли в квартирі вже фактично проживають інші співвласники або члени їхніх сімей, а порядок користування не визначений, єдиним правовим механізмом захисту прав співвласника є звернення до суду із позовом про встановлення такого порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не є співвласником зазначеної вище квартири, а лише, як колишня дружина одного із співвласників була наділена правом користування.

В судовому засіданні сторона позивача повідомила, що спору між співвласниками не існує, тому підстав для звернення до суду із відповідним позовом співвласника до співвласника немає.

Як вже зазначалося вище, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.04.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, позовні вимоги були задоволені частково та визначено конкретний порядок користування майном.

В процесі розгляду справи відповідач стверджувала, що між сторонами не існує спору щодо володіння та користування спільною квартирою, а позов ініційовано з тією метою, щоб позбавити її та сина права користування квартирою, яка є їхнім єдиним житлом. Залишення у користуванні відповідача ( ОСОБА_3 ) лише житлової кімнати площею 14.2 кв.м. призведе до звуження існуючих прав дитини на користування житлом, створить несприятливі умови для фізичного, морального культурного, духовного і соціального розвитку (а.с. 25-30).

Відповідно до вимог ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач порушує права та законні інтереси позивача як власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні його майном законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інші наявні в матеріалах справи докази, висновків суду не спростовують.

Стосовно клопотання сторони відповідача про постановлення окремої ухвали відносно позивача, який на думку відповідача неправомірно розкрив та використав матеріали досудового розслідування, то суд звертає увагу на те, що саме стороною відповідача, в процесі розгляду справи було акцентовано увагу суду, що в межах розгляду цивільної справи ун. №756/5891/23, яка перебувала в провадженні Оболонського районного суду м. Києва позивач начебто вчинив дії щодо неправомірного розкриття матеріалів досудового розслідування, надавши висновок психологічної експертизи №1-11/05/20/23.

Належність та допустимість вказаного доказу було предметом розгляду як суду першої так і судів апеляційної та касаційної інстанції у наведеному вище провадженні, тому підстав для постановлення окремої ухвали суд не убачає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) про усунення перешкод у користуванні квартирою- задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) усунути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) перешкоди у користуванні квартироюАДРЕСА_1 , шляхом передачі ключів від вхідних дверей квартири, забезпечення вільного входу і виходу, перебування у квартирі та вільного розпорядження нею.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 18.05.2026

Суддя: Олексій ДИБА