Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №742/6490/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 742/6490/25

Провадження 2/465/2584/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20.05.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Чорного І.Я.

з участю секретаря судового засідання Блистіва Ю.І.

без участі сторін та фіксації процесу технічними засобами, розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.12.2025 вказану справу передано за підсудністю у провадження Франківського районного суду м. Львова.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на її користь: - 50 864 грн. матеріальної шкоди, яка виникла внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме: вимушений продаж автомобіля за заниженою ціною; втрата коштів, переплати та витрати на оформлення; сума сплачена ФК «Кредит-Капітал» під психологічним тиском. Окрім того, просить стягнути з відповідача на її користь - 250 000 грн. моральної шкоди, завданої постійним психологічним тиском, телефонними погрозами, погіршенням стану здоров`я матері – інваліда, переживаннями за трьох неповнолітніх дітей, страхом арештів та блокування соціальних виплат, порушенням права позивачки на її спокійне сімейне життя, навмисним ігноруванням її звернень про допомогу та реструктуризацію, поданням кількох позовів попри пояснення останньої. Крім цього, просить стягнути з відповідача 5 000 грн. витрат на юридичну допомогу.

Водночас, у порядку підготовки справи до розгляду, ОСОБА_1 просила витребувати у відповідача такі докази, а саме: 1) Первинні кредитні договори. Усі кредитні договори, які відповідач пов`язує з позивачкою, у тому числі договори первісних кредиторів, з наданням: оригіналу договору або засвідченої копії з печаткою; дати укладення; підписів сторін; підтвердження, що підпис на договорі належить саме позивачці, а не створений шляхом комп`ютерного генерування. 2) Договори факторингу. Усі договори факторингу між відповідачем та первісними кредиторами, а саме: повний текст договорів; акти прийому-передачі прав вимоги; реєстри боржників, де зазначено прізвище позивачки; документи, що підтверджують легітимність переходу прав вимоги. 3) Документи, які підтверджують суми боргу. Для кожного договору: виписка з бухгалтерського обліку (з мокрою печаткою); інформація про нараховані відсотки, штрафи, пеню; офіційне підтвердження суми заборгованості на дату передачі боргу. 4) Усі записи телефонних розмов. Усі аудіозаписи дзвінків працівників відповідача або підрядних колекторських організацій з позивачкою за період: 2020 - 2025 роки. У тому числі: записи, де працівники повідомляли про підготовку позовів; записи зі ствердженням погроз, тиску або вимагання; записи, де позивачка просила не подавати повторний позов. 5) Документи щодо строків позовної давності, а саме, дата виникнення права вимоги; дата закінчення первинного кредитного договору; дата останнього платежу; документи, які підтверджують або спростовують переривання строку давності. 6) Документи щодо колекторської діяльності, а саме, ліцензії; договори з колекторськими компаніями; підтвердження законності таких дій. 7) Документи, пов`язані з поданням другого позову №742/3784/25. Усі внутрішні документи, на підставі яких відповідач прийняв рішення подати повторний позов, попри попередження позивачки щодо сімейного стану, догляду за матір' то-інвалідом та прохання про врегулювання спору без суду.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що вона є матір`ю трьох дітей та єдиною особою, яка доглядає за своєю матір`ю - особою з інвалідністю І групи (категорія «Б»), повністю лежачою та абсолютно залежною від її догляду. Вказує що вона щоденно здійснюю повний догляд: годування з ложечки, заміна підгузків, гігієна, контроль стану. Зазначає, що її сімейний і фінансовий стан є складним, і будь-які додаткові потрясіння одразу відбиваються на здоров`ї її матері та здатності позивачки забезпечувати дітей.

Позивачка вказує, що у 2020-2021 роках зазнала сильного тиску з боку різних мікрофінансових організацій та колекторських структур. Зазначає, що їй надходили дзвінки від представників різних компаній, у тому числі тих, з якими, як вона згодом дізналася, співпрацювало ТОВ «ФК «Кредит Капітал». Дзвінки були настирливими, інколи з погрозливими натяками. Остання не розуміла, хто саме є кредитором, які договори дійсно оформлялися, а які - ні. Частина організацій, як позивачці зараз зрозуміло продавали «її борги» у факторинг різним компаніям, однак достовірність цих договорів позивачці ніколи не підтверджували. Після початку війни дзвінків стало менше, але у 2025 році позивачка випадково дізналася у застосунку «Дія», що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало на неї позов до суду. Остання одразу самостійно вийшла з ними на зв`язок, пояснила свій дуже складний стан, прохала не подавати додаткових позовів, бо має троє дітей, лежачу матір і смертельний страх перед арештом рахунків, який для неї означав би буквально залишитися без можливості купити ліки, підгузки та їжу. Попри це, представники компанії повідомили їй, що «інший позов вже готується», хоча остання просила про реструктуризацію, про можливість сплатити борг частинами, про людське ставлення. Прохання позивачки не було почуте. У відповідь остання отримувала лише психологічний тиск та наполягання на негайній оплаті. Під цією напругою і страхом арешту позивачці довелося продати свій автомобіль. Вказує, що була змушена продати авто швидко, бо інакше не могла б виконати ультиматум відповідача за заниженою ціною. Отримані кошти фактично повністю віддала відповідачу. Попри її попередні прохання, попри знання про її стан, дітей, матір і фінансову ситуацію, був все рівно поданий інший позов. У цьому другому позові ОСОБА_1 надала суду докази з ПриватБанку, що картка, на яку нібито було видано кредитні кошти, їй ніколи не належала. Вказує, що це підтверджує, що остання не брала відповідний кредит, а фінансова компанія не перевірила персональні дані, але, незважаючи на це, подала на неї в суд і створила важкі моральні та матеріальні наслідки. Зазначає, усі ці дії відповідач вчиняв вже після того, як строки позовної давності за переважною більшістю можливих кредитних договорів давно сплинули. Вважає подання позовів у 2025 році щодо боргів 2020-2021 років - зловживанням правом і створенням для неї додатково емоційного тягаря.

Окремо зазначає, що в період активного психологічного тиску з боку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суттєво погіршився стан здоров`я її старшої дитини. ЇЇ син перебуває на диспансерному обліку у лікаря з діагнозом, що супроводжується рецидивуючими епізодами запаморочення, різким падінням артеріального тиску та періодичною втратою свідомості. Перший епізод стався весною 2025 р., коли дитина була на тренуваннях, після чого лікар йому заборонила робити фізичні навантаження, прописала ліки і поставила на облік по хворобі. Другий епізод, уже стався влітку 2025 року, де лікар їх направила на обстеження, вже після того, як позивачка повідомила працівників відповідача про неможливість здійснювати платежі через стан здоров`я її дітей, матері та фінансову не спроможність одразу розрахуватися по двом справам. Третій рецидив був на початку жовтня, який трапився у медичному коледжі, куди син позивачки нещодавно вступив: під час навчального процесу він побліднів, втратив свідомість і потребував медичної допомоги. Зазначає, що ці обставини, при необхідності, можуть підтвердити його однокурсники та куратор факультету.

Наголошує, для проведення повноцінного медичного обстеження лікарем призначено консультації та діагностику у спеціалізованих закладах у м. Київ (НДСЛ «Охматдит») або м. Чернігів. Таке обстеження потребує значних фінансових витрат та часу, який позивачка була вимушена витрачати на дії, пов`язані із постійним стресом і психологічним тиском з боку відповідача. Вказує, що паралельно потребує постійного догляду і її найменша дитина віком 2 роки: дитина дуже активна, регулярний нагляд, годування, що я не можу покласти на будь-кого іншого. У період з лишня-серпня 2025р., позивачка проходила разом зі старшим сином етап вступу до медичного коледжу. Збір документів, медкомісії, поїздки до навчального закладу, організаційні заходи та адаптація дитини вимагали її особистої присутності та значних фізичних витрат. Це стало додатковим навантаженням, яке наклалося на постійні дзвінки, вимоги та погрози з боку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Позивачка наголошує, попри те, що вона неодноразово інформувала працівників ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» про її тимчасові труднощі, погрози подання нових позовів та вимоги негайної оплати продовжувалися без урахування життєвої ситуації позивачки. У сукупності це спричинило тривале психологічне перенапруження, погіршило стан здоров`я позивачки, створило загрозу благополуччю її дітей та суттєво вплинуло на емоційний стан її родини, що є прямим наслідком неправомірних дій відповідача.

Щодо обґрунтування моральної шкоди позивачка вказує, що неправомірні дії працівників ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» спричинили останній суттєву моральну шкоду, що проявлялася у формі тривалого психологічного тиску, емоційного виснаження, постійного відчуття страху та безпорадності.

Зазначає, що відповідач здійснював регулярні дзвінки, висував вимоги негайної сплати коштів, погрожував поданням нового позову та застосуванням правових наслідків, незважаючи на те, що позивачка неодноразово інформувала їх про: наявність у неї трьох неповнолітніх дітей, тяжкий стан здоров`я її мами, хворобу старшого сина, який перебуває на обліку у лікаря та має рецидивуючі епізоди втрати свідомості, наявність малолітньої дитини, яка потребує постійного догляду, відсутність можливості швидко знайти кошти.

Вказує, що у результаті неправомірних дій ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» остання зазнала тривалих моральних страждань, що є підставою для стягнення моральної шкоди відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України. Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 оцінює у 250 000 грн., що на її думку відповідає тяжкості перенесених страждань, тривалості неправомірних дій відповідача та наслідкам для її сім`ї.

Щодо обґрунтування матеріальної шкоди позивачка зазначає, що у зв`язку з неправомірними діями відповідача, психологічним тиском, поданням позову у період її тяжкої життєвої ситуації та постійними вимогами негайно сплатити борг, остання була вимушена продати власний автомобіль за ціною значно нижчою за його реальну ринкову вартість, а також здійснити додаткові витрати, яких не було б за відсутності дій відповідача. Під тиском працівників відповідача, які вимагали сплатити 32 121,15 грн і погрожували поданням другого позову, остання сплатила їм 21 624 грн., що підтверджується квитанцією (Додаток № 4). Вказує, що відповідач не надав позивачці жодного кредитного договору, що підтверджував би підстави виникнення боргу, не довів законність переходу права вимоги, надав лише лист, у якому зазначив, що «після сплати претензій не матиме», що також долучено як доказ. 3 огляду на те, що у другій справі судом уже встановлено, що грошові кошти були перераховані не на картку позивачки, існує реальна підстава вважати, що і цей «борг» не був її.

Вказує, що зазначена сума є майновою шкодою, завданою незаконними діями відповідача. Автомобіль позивачки мав реальну ринкову вартість 3500 доларів США, що на дату продажу відповідало приблизно 147 000 грн (за курсом на той момент ~ 42 грн/дол). Під тиском відповідача, через страх отримати другий позов та арешт рахунків, позивачка була вимушена терміново продавати авто у стислі строки, за значно заниженою ціною - 3000 доларів США (близько 126000 грн). Наголошує, що прямою втратою є: 147000 грн - 126000 грн = 21000 грн. Щоб продати авто швидко, вона здійснила такі витрати: хімчистка салону - 1500 грн, полірування воском - 450 грн, частковий ремонт ходової частини - 3000 грн, витрати на оплату рекламних послуг на таких торгових площадках, як ОЛХ та АвтоРіа, де знаходилося її авто - 680 грн., заміна мастила: мастило - 800 грн, робота - 350 грн, фільтр - 260 грн. Разом додаткових витрат: 1500 + 450 + 3000 + 800 + 350 + 260 + 680 = 7040 грн. Витрати на переоформлення автомобіля через «Дію», так як сума була вказана умовна 10 000 грн. - то обійшлося в 1200 грн Загальна сума матеріальної шкоди: - вимушений платіж відповідачу - 21 624 грн, втрата вартості автомобіля - 21 000 грн, додаткові витрати на підготовку авто - 7040 грн, переоформлення - 1 200 грн, разом матеріальної шкоди: 50 864 грн. Просить позов задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.02.2026, у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про витребування доказів з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - відмовлено.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.02.2026 відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, позивачку звільнено від сплати судового збору.

Від позивачки 24.02.2026 на адресу суду надійшла заява про приєднання доказів та додаткових пояснень. У додаткових поясненнях позивачка вказує, що у цивільні справі за позовом ТОВ «ФК Кредит-Капітал» до неї як відповідачки про стягнення заборгованості було відмовлено рішенням суду першої інстанції, як наслідок представник ТОВ «ФК Кредит-Капітал» подав апеляційну скаргу на вказане рішення. Вважає, що такі дії відповідача мають ознаки зловживання процесуальними правами та спрямовані не стільки на реальний захист своїх інтересів, скільки на створення для останньої додаткового психологічного тиску, затягування часу розгляду спорів та ускладнення ефективного захисту прав позивачки. Окрім того, долучила рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2026, справа № 742/3784/25, про відмову у задоволенні позову ТОВ «ФК Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 13.02.2026 про відкриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ «ФК Кредит-Капітал» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2026, справа № 742/3784/25.

Від представника відповідача через систему «Електронний суд» 17.04.2026 надійшов відзив на позовну заяву, який мотивує тим, що підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди відсутні, оскільки відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦПК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. З урахуванням вищенаведеного, а також беручи до уваги той факт, що Позивачем не надано доказів заподіяння її моральної шкоди, можна зробити висновок, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, тому Відповідач повністю заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача звертає увагу на не, що позивачка зазначає, що у 2020-2021 роках їй надходили дзвінки від представників різних компаній, у тому числі тих, з якими, як я згодом дізналася, співпрацювало ТОВ «ФК «Кредит Капітал». Дзвінки були настирливими, інколи з погрозливими натяками. Проте, жодних доказів, а саме: аудіозаписів, звернень до правоохоронних органів щодо погроз, які б підтверджували незаконні дії співробітників ТОВ «ФК «Кредит- Капітал», матеріали справи не містять. Комунікація з боржником щодо врегулювання заборгованості Відповідачем відбувалась в межах законодавства та не є правопорушенням.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що Відповідач звертався до суду з позовами про стягнення заборгованості, незважаючи на складний матеріальний стан Позивача, наявність хворих родичів та сплив позовної давності. Проте, звернення до суду за захистом свого порушеного права, а саме стягнення заборгованості за Кредитним договором є конституційним правом кожної особи (ст. 55 Конституції України) і не може вважатися протиправною поведінкою. Фінансовий чи сімейний стан боржника не позбавляє кредитора права на судове стягнення боргу. Представник відповідача зауважує, що питання спливу позовної давності чи недійсності кредитного договору вирішуються виключно в межах судової справи про стягнення боргу, а не є підставою для деліктного позову проти Відповідача.

Позивач стверджує, що «у зв`язку з неправомірними діями відповідача, психологічним тиском, поданням позову у період її тяжкої життєвої ситуації та постійними вимогами негайно сплатити борг, вона була вимушена продати власний автомобіль за ціною значно нижчою за його реальну ринкову вартість, а також здійснити додаткові витрати, яких не було б за відсутності дій відповідача (ремонт та хімчистку даного автомобіля перед спродажем).» Представник відповідача зауважує, що відповідно до ст. 22 ЦК України відшкодуванню підлягають лише збитки, які є об`єктивним наслідком порушення права.

Представник відповідача вказує, що позивачка добровільно виконала зобов`язання, оскільки самостійно оплатила заборгованість за рішенням суду по справі №742/3963/25 за Кредитним договором № 2523821 від 24 листопада 2020 року до початку примусового стягнення заборгованості виконавчою службою. А отже, Позивачка не заперечувала проти дійсності даного кредитного договору.

Щодо стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн. представник відповідача зауважує, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зазначені Позивачем витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Просить відмовити в задоволенні позову.

Від позивачки через систему «Електронний суд» 20.04.2026 надійшла відповідь на відзив, у якій остання позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Окрім того, просить доводи відзиву відповідача визнати необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог.

Через систему «Електронний суд» 20.04.2026 позивачка подала клопотання про долучення доказів, у якому повідомляє що за результатами розгляду апеляційної скарги у справі №742/3784/25 про стягнення заборгованості за кредитним договором за позовом відповідача до останньої, судом апеляційної інстанції ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. На підставі вкладеного вважає доведеними факт протиправної поведінки відповідача, факт завдання матеріальної шкоди, факт завдання моральної шкоди, наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками. У зв`язку з цим просить суд врахувати вказані обставини при визначенні розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Окрім того, долучила постанову Чернігівського апеляційного суду від 07.04.2026, якою ухвалено апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» залишити без задоволення, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2026 залишити без змін, справа № 742/3784/25.

З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно дост.15ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12.08.2025, справа № 742/3963/25, відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.10.2025, справа № 742/3963/25, заяву представника позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку зі сплатою заборгованості відповідачкою.

Відповідно до довідки від 05.09.2025 про відсутність претензій до договору № 2523821, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтверджує відсутність заборгованості ОСОБА_1 по договору № 2523821 від 24.11.2020.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2023 ВП № 71083625, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. постановлено відкрити ВП з виконання виконавчого листа № 742/567/22 2/742/563/22 виданого 02.09.2022 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 31 березня 2020 року у розмірі 48753,53 грн. та судові витрати в розмірі 2481,00 грн, а всього 51234 (п`ятдесят одна тисяча двісті тридцять чотири) грн. 53 коп.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2023 ВП № 72945443, приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Веремієм І.М. постановлено відкрити ВП з виконання виконавчого листа № 2/742/643/23 виданого 03.08.2023 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, та стягнути з ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ідентифікаційний код 14360570, місто Київ, вул.Грушевського, 1 Д, заборгованість по кредитному договору № б/н від 08.10.2013 року у розмірі 31704 (тридцять одна тисяча сімсот чотири) грн 52 коп. Стягнути з ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ідентифікаційний код 14360570, місто Київ, вул.Грушевського, 1 Д, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп в рахунок відшкодування коштів за судовий збір на користь держави.

Відповідно до ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18.07.2025, справа № 742/3784/25, відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2026, справа № 742/3784/25, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ФК Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ухвали Чернігівського апеляційного суду від 13.02.2026, відкрито апеляційне провадження за скаргою ТОВ «ФК Кредит-Капітал» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2026, справа № 742/3784/25.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07.04.2026, апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ухвалено залишити без задоволення, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2026 залишити без змін, справа № 742/3784/25.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1,4 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 549 та частини другої статті 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, суд приймає до уваги рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2026, справа № 742/3784/25 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 07.04.2026 справа № 742/3784/25, ухвалені у одній і тій же справі та враховує їх наявність під час вирішення даного спору. Проте, наведені доводи позивачки, зокрема посилання на відповідні судові рішення як підстава для задоволення позову, з врахуванням положень чинного законодавства, а також існуючої саме на момент ухвалення даного рішення практики касаційного суду, у даній справі не можуть бути застосовані, як належна підстава для задоволення позову, оскільки зміст правовідносин, їх предмет та підстави, а також встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах № 742/3784/25 та №742/3963/25хоча і є схожими, зокрема стосуються договірних зобов`язань, але заявлені вимоги є різними за обсягом та змістом і стосуються різних проміжків часу. При цьому у кожній із зазначених справ суд виходив з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, а також наведених підстав позову, що виключає тотожність спірних правовідносин у вказаних справах.

Вирішуючи питання моральної шкоди, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч.3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. З урахуванням положень ст. 23 ЦК України при визначені розміру компенсації моральної шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2020 року у справі № 455/1076/16-ц).

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків.

Суд критично оцінює твердження позивачки про те що, що у 2020-2021 роках до неї надходили дзвінки від представників різних компаній, у тому числі тих, з якими співпрацювало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», «Дзвінки були настирливими, інколи з погрозливими натяками». Вказане твердження позивачки не підтверджується жодними доказами, такими як, аудіозаписи, звернення до правоохоронних органів щодо погроз, які б підтверджували незаконні дії співробітників ТОВ «ФК «Кредит- Капітал». Комунікація з боржником щодо врегулювання заборгованості Відповідачем в межах чинного законодавства не є правопорушенням та підставою для стягнення моральної шкоди.

Суд також не бере до уваги твердження позивачки про те, що дії відповідача у виді подання позовів в суд та апеляційної скарги мають ознаки зловживання процесуальними правами та спрямовані не стільки на реальний захист своїх інтересів, скільки на створення для останньої додаткового психологічного тиску, затягування часу розгляду спорів та ускладнення ефективного захисту прав позивачки. В спростування вказаного твердження позивачки суд зазначає, що звернення до суду за захистом свого порушеного права, а саме стягнення заборгованості за Кредитним договором є конституційним правом кожної особи (ст. 55 Конституції України) і не може вважатися протиправною поведінкою. Фінансовий чи сімейний стан боржника не позбавляє кредитора права на судове стягнення боргу.

З аналізу вищенаведених норм встановлено, що саме на особу, яка вважає, що їй було завдано моральної шкоди покладається обов`язок доведення її розміру. Разом з тим, усі доводи ОСОБА_1 щодо заподіяння їй моральної шкоди у розмірі 250 000 грн. ґрунтуються лише на власних твердженнях та не підкріплені жодними належними та допустимими доказами у справі. Зокрема позивачкою не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який засвідчує як сам факт спричинення їй моральної шкоди, так і причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача та настанням такої шкоди. У цьому контексті суд вважає за необхідне відзначити, що рішення у справі може ґрунтуватись виключно на підставі доказів, а не припущень які висловлені сторонами.

Відтак, підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди суд не знаходить.

Вирішуючи питання матеріальної шкоди, суд прийшов до наступного висновку.

Суд критично оцінює покликання позивачки про те, що остання була вимушена продати власний автомобіль за ціною значно нижчою за його реальну ринкову вартість, а також здійснити додаткові витрати, та те що продала свій автомобіль за зниженою ціною під тиском відповідача, через страх отримати другий позов та арешт рахунків.

Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, відшкодуванню підлягають лише збитки, які є об`єктивним наслідком порушення права. Продаж власного майна для погашення наявних фінансових зобов`язань (або з інших суб`єктивних мотивів) є самостійним волевиявленням особи. Крім того, витрати на підготовку автомобіля перед продажем (хімчистка, ремонт) є звичайними витратами власника майна, які на переконання суду спрямовані на підвищення його ринкової вартості.

Між діями Відповідача, щодо подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором та добровільним рішенням Позивача продати автомобіль немає і не може бути жодного причинно-наслідкового зв`язку. Матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач змушував чи пропонував Позивачці продавати її авто за заниженою вартістю, чи вчиняти з ним будь які інші дії.

Відтак, підстав для задоволення вимоги про стягнення матеріальної шкоди суд не знаходить.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Отже, виходячи з наведених вище доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що встановлені в ході розгляду обставини свідчать про те, що матеріали справи не містять належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів покладених в обґрунтування позовної заяви стосовно того, що позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду, відтак законних підстав для задоволення позову у цій частині та даній справі в цілому немає.

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ч 2. ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачку при подачі позовної заяви на підставі п ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», звільнено від сплати судового збору. Відтак, судовий збір не справлявся у даній справі.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в порядку та строки, передбачені ст. 354, 355 ЦПК України.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корп.28.

Головуючий суддя І.Я. Чорний