Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №465/2468/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/2468/26

1-кп/465/943/26

Вирок

Іменем України

21.05.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження№12026141370000035 від 17 січня 2026року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, з середньою-спеціальною оствітою,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 308 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 з 17.07.2024, перебуваючи на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих наркотичною залежністю, що здійснювалось Комунальним некомерційним підприємством Львівської Обласної Ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», що за адресою: м.Львів, вул.Богдана Лепкого, буд.8, та отримуючи у її рамках наркотичні засоби - метадон, 24.03.2025, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України №200 від 27.03.2012, діючи з умислом на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у приміщенні ТОВ «Медичний центр сучасної психіатрії», яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93-А, шляхом обману, що виразився в укритті факту перебування на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з наркотичною залежністю в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської Обласної Ради «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» та отримання у її рамках наркотичного засобу - метадону, з метою подальшого незаконного отримання наркотичних засобів, став на клінічне спостереження в ТОВ «Медичний центр сучасної психіатрії», яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93-А.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 , в період часу з 24.03.2025 по 09.12.2025, перебуваючи в приміщенні ТОВ «Медичний центр сучасної психіатрії», яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93-А, незаконно отримував лікарський засіб «Метадон», кожна таблетка якого містить діючу речовину – наркотичний засіб «метадон», в різній кількості вживання таблеток на добу, тим самим заволодів вказаним наркотичним засобом шляхом шахрайства.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у заволодінні наркотичними засобами шляхом шахрайства, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 308 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 308 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Судом було встановлено, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст вказаних обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає; судом було роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За викладених вище обставин суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.308 КК України, за обставин, встановлених судом.

Дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч.1 ст.308 КК України, оскільки він своїми умисними діями заволодів наркотичними засобами шляхом шахрайства.

При призначенні покарання обвинуваченому суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого не сприятиме виправленню засудженого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, те, що обвинувачений ОСОБА_4 дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність; обставини справи, а також особу обвинуваченого, який не перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, перебуває на обліку КНП ЛОР "Львівський обласний медисний центр превенції та терепаї узалежнень", раніше не судимий, має постійне місце проживання, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення у вигляді позбавлення волі.

Приймаючи до уваги обставини, які пом`якшують покарання та особу обвинуваченого в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне призначити йому покарання із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку.

Саме такий вид покарання, на думку суду, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і є найбільш доцільним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати у справі покласти на обвинуваченого.

Речові докази у справі відсутні. Арешт на майно не накладався.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 100, 370, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.308 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п.п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку відраховувати з дня ухвалення вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 1782 грн. 80 коп. витрат по оплаті проведеної експертизи.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.

Суддя ОСОБА_1