Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №452/338/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/338/26

Провадження №1-кп/452/256/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140110001774 від 06 травня 2025 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Великі Мости Сокальського району Львівської області, громадянина України, українця, що має середню спеціальну освіту, неодруженого, дітей не маючого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, перебуваючого на посаді водія такелажного відділення інженерно-мостобудівного взводу інженерно-технічної роти 1-го інженерного батальйону, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

по обвинуваченню в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 Кримінального кодексу України (далі - КК України), -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 15 квітня 2025 року приблизно о 12 год. 08 хв., діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи ознайомленим із наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11 квітня 2025 року №315-РС про вибуття особового складу до нового місця проходження служби у військову частину НОМЕР_2 , в порушення вимог стст.17,65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», стст.11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, ч.1 ст.1, ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати законний наказ командира вказаної військової частини та в подальшому, демонструючи свою зверхність, не прибув у встановлений строк (15 квітня 2025 року) у військову частину НОМЕР_2 в район виконання завдань за призначенням, чим відкрито відмовився виконати законний наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11 квітня 2025 року №315-РС.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердивши при цьому обставини, викладені в обвинувальному акті та вироку суду.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що дійсно 15 квітня 2025 року приблизно о 12 год. 08 хв. йому було доведено зміст наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11 квітня 2025 року №315-РС про його вибуття до нового місця проходження служби у військову частину НОМЕР_2 , проте з особистих міркувань він відмовився виконати законний наказ командира військової частини НОМЕР_1 та не прибув у встановлений строк (15 квітня 2025 року) в розташування військової частини НОМЕР_2 в район виконання завдань за призначенням.

Обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював час, місце, спосіб та інші обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, у вчиненому щиро покаявся, прохав його суворо не карати, а також зазначив, що має намір продовжувати проходження військової служби.

Суд вважає, що показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчиненого кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проведено в межах обвинувачення, висунутого ОСОБА_4 , який обмежено допитом обвинуваченого, а також вивченням даних, які характеризують його особу.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Ці докази свідчать про те, що ОСОБА_4 вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, в умовах військового стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, що ним вчинено тяжкий злочин.

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що він має визначене і постійне місце проживання, проходить військову службу по мобілізації, де характеризується посередньо, неодружений, дітей не має, на обліку в наркологічному чи психоневрологічному диспансері у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не є інвалідом, стан його здоров`я визнано задовільним, раніше не судимий.

Як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не вбачає.

З урахуванням наявності однієї обставини, що пом`якшує покарання, та за відсутності обставин, які його обтяжують, враховуючи особу обвинуваченого, його сімейний та майновий стан, а також стан здоров`я, що він в цілому по матеріалах справи характеризується задовільно, враховуючи його відношення до вчиненого кримінального правопорушення, щире каяття, а також думку процесуального прокурора, суд, керуючись стст.63,65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, покарання у виді позбавлення волі на певний строк в мінімальних межах, передбачених санкцією частини статті, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_4 , дані про його особу, а також враховуючи думку всіх сторін кримінального провадження, у тому числі процесуального прокурора, суд, керуючись ст.75 КК України, прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, і вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на певний строк.

Крім цього, оскільки ОСОБА_4 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , то відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, слід покласти на командира військової частини НОМЕР_1 , а у разі зміни місця служби – на командира військової частини за новим місцем служби.

У разі ж звільнення ОСОБА_4 з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації. При цьому, у разі звільнення обвинуваченого з військової служби, суд вважає за необхідне відповідно до пп.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

При цьому, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_4 по інкримінованому кримінальному правопорушенню більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Потерпілих від кримінального правопорушення не має.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою строком на 60 днів до 15 лютого 2026 року, одночасно визначено заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120 грн. 00 коп..

20 січня 2026 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням ОСОБА_6 на депозитний рахунок, відкритий в Державній казначейській службі України, застави у визначеному судом розмірі. Відтак, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ч.11 ст.182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Враховуючи, що запобіжний захід до вступу вироку у законну силу у виді застави залишений без змін, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено, запобіжний захід у вигляді застави не був порушений в ході розгляду справи, то запобіжний захід у вигляді застави підлягає продовженню з встановленими обов`язками до набрання вироком законної сили, а внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_6 після набрання вироком законної сили.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись стст.368,370 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`яти) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_4 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби - командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової служби згідно чч.1,3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований відносно ОСОБА_4 , до набрання рішенням законної сили, - не змінювати.

Після набрання вироком законної сили суму застави в розмірі 121120 (ста двадцяти однієї тисячі ста двадцяти) гривень 00 копійок, внесену платником ОСОБА_6 на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області, відкритий в Державній казначейській службі України, згідно ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2025 року, - повернути заставодавцю ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.182 КПК України.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції – Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: ОСОБА_1