Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №450/1294/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1294/26 Провадження № 2/450/1662/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Хамуляк Ю.В.

представника позивача Шала Р.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на майно,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову(позиція позивача): сторони з 20.04.1991 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.12.2025 року № 450/4596/25. За час перебування у шлюбі сторонами спільно придбано нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1225 га. за адресою Львівська область Пустомитівський район с. Наварія. Право власності на вказане майно зареєстровано на ім`я відповідача. Зазначає, що від час розгляду судом справи про розірвання шлюбу позивач зверталася до відповідача з пропозицією подати нотаріусу, спільну заяву про видачу позивачу та відповідачу свідоцтв про право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя, однак вказана пропозиція була відповідачем відхилена. Відповідач відмовився визнати право спільної сумісної власності на зазначене нерухоме майно, вважаючи ці об?єкти нерухомого майна своєю одноособовою власністю, Позивач вважає, що вказане майно набуте за час перебування у шлюбі та належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя і сторони володіють ним в рівних частинах. У зв`язку із чим позивач змушена звернутися до суду, за захистом свого порушеного права. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити та поділити майно подружжя шляхом визнання рівних часток в праві спільної сумісної власності на майно, та визнати за позивачем та відповідачем право власності на 1/ 2 частку вказаної вище земельної ділянки та житлового будинку.

04.05.2026 року представник відповідача Пащук А.І. подав заяву про визнання позову, в якій зазначив, що відповідач повністю визнає позовні вимоги та не заперечує проти запропонованого позивачем способу поділу майна в рівних частках. У зв`язку з визнанням позовних вимог до початку розгляду справи просить вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову а з відповідача стягнути лише половину судового збору. Просить підготовче судове засідання проводити у відсутності відповідача та його представника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив такі задоволити з підстав викладених у позовній заяві. Щодо прийняття заяви відповідача про визнання позову не заперечив.

Відповідач в судовому засіданні заяву про визнання позову підтримав, та просив суд позовні вимоги задоволити.

Суд заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 6 ст. 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, враховуючи те, що заява про визнання відповідачем позову не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб, та не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу, а позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Судом встановлено, що 20 квітня 1991 року Добротвірською селищною радою Кам?янка-Бузького району Львівської області між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб про що зроблено актовий запис №12.

Рішенням Пустомитівського районного суду від 05.12.2025 року у справі № 450/ 4596/25 шлюб укладений між сторонами розірвано.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 15.09.2006 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О. Я., відповідач, ОСОБА_1 , придбав земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель площею 0,1226 га, розташовану на території с. Наварія Пустомитівського району Львівської області, кадастровий № 4623610100:02:001:0054.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 43129493 від 02.09.2015, який виданий Реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, відповідач на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯД № 437942 виданий 29.07.2007 року, являється власником земельної ділянки площею 0,1225 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою с. Наварія Пустомитівського району Львівської області, кадастровий N?4623610100:02:001:0054.

За час перебування у шлюбі на вказаній земельній ділянці сторонами було споруджено житловий будинок,

Рішенням виконавчого комітету Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області від 13082015 року № 02-03/89 «Про присвоєння поштової адреси житловому будинку на АДРЕСА_1 », будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Право власності на будинок було зареєстровано на ім?я відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 44159561 від 19.09.2015, виданого Реєстраційної службою Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області, згідно з яким: житловий будинок, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 193 кв. м, житловою площею 102,7 кв.м., належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Таким чином судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий № 4623610100:02:001:0054 площею 0,1225 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою с. Наварія Пустомитівського району Львівської області та житловий будинок АДРЕСА_1 за адресою АДРЕСА_2 , набуті у власність за час перебування сторонами у шлюбі. Тому виходячи, із презумпції належності подружжю на праві спільної сумісної власності будь-якого майна, набутого під час шлюбу, суд приходить до висновку, що вказаний житловий будинок та земельна ділянка належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Статтями 70, 71 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Таким чином, спірне нерухоме майно набуте подружжям під час перебування у шлюбі, підлягає поділу між ними в рівних частинах. Належних і допустимих доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, відповідачем не надано, що є його процесуальним обов`язком.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.05.2020 року у справі № 957/709/15-ц.

Враховуючи встановлені обставини в справі дослідженими доказами, беручи до уваги заяву відповідача про визнання позову, суд приходить до висновку, що заявлений позов, є підставним, та підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України та ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до платіжної інструкції № 2.560818763.1 від 06.03.2026 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 16 640,00 грн.

Враховуючи вимоги ч.2 ст. 142 ЦПК України, ч.3 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд доходить висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків суми сплаченого нею судового збору при зверненні до суду, що становить 8320,00 грн.

Інша частина сплаченого позивачем судового збору у відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 200, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 в порядку поділу майна подружжя, право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку поділу майна подружжя, право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 в порядку поділу майна подружжя, право власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1225 га, розташовану на території с. Наварія Пустомитівського (Львівського) району Львівської області, кадастровий № 4623610100:02:001:0054.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку поділу майна подружжя, право власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1225 га, розташовану на території с. Наварія Пустомитівського (Львівського) району Львівської області, кадастровий № 4623610100:02:001:0054.

Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову згідно квитанції № 2.560818763.1 від 06.03.2026 року, що становить 8320,00 грн. (вісім тисяч триста двадцять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8320,00 грн. (вісім тисяч триста двадцять гривень) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 08.05.2026 року.

СуддяН. Б. Добош