Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №133/1223/25 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/1223/25

01.05.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі головуючого судді Гуменюка О.О., за участю секретаря судових засідань Блащук Н.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позов мотивовано тим, що 12.03.2025 в телефонному режимі він був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де відносно нього уповноваженою особою РТЦК був складений протоколу б/н від 12.03.2025 про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за те, що був повідомлений повісткою про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак у вказаний час до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув, чим порушив вимоги п.1 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 07.04.2025 він отримав копію постанови №454 від 28.03.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_2 , якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 гривень. На переконання позивача постанова є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки на зазначену в оскаржуваній постанові дату 12.12.2024, він перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , 12.11.2024 отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, постійно проживав в АДРЕСА_2 та був працевлаштований, всі його дані були в системі «Оберіг», від мобілізації він не ухилявся, тому у нього не було жодних підстав ігнорувати повістку ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку він не отримував. Також зазначив, що з 10.09.2001 він як військовозобов`язаний перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , в теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_7 . До початку війни він певний час проживав та був зареєстрований в с. Демидів Вишгородського району Київської області, на території обслуговування ІНФОРМАЦІЯ_4 , про переїзд в м. Козятин, тобто зміну місця проживання в зв`язку з бойовими діями, він повідомив ІНФОРМАЦІЯ_8 . Таким чином, вся інформація, що стосується його обліково-військових даних, для уточнення якої його нібито викликали до ІНФОРМАЦІЯ_4 , була в наявності у всіх уповноважених органів та в реєстрах, до яких має доступ відповідач.

Вищевказане й стало підставою для звернення позивача до суду із даними вимогами.

Ухвалою суду від 25.03.2026 в адміністративній справі відкрито провадження та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.04.2026 представником відповідача на адресу суду надано відзив на позовну заяву, в якій останній заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_8 через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повістку №1514431 на ім`я ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14 год. 12.12.2024 для уточнення даних. Повістку надіслано засобами поштового зв`язку за задекларованим місцем проживання позивача відповідно до вимог чинного законодавства, однак повернулася з відміткою, що ОСОБА_1 відсутній за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання. Представник відповідача вказує, що положеннями п.п.2 п.41 Постанови КМ України №560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації» визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ на особливий періоду разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Таким чином, позивач був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. На час розгляду справи позивачем не було надано жодних доказів, які спростовували б обставини належного оповіщення. 12.03.2025 щодо ОСОБА_1 , уповноваженою на те особою, був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Вітак, під час розгляду справи встановлено, що відповідач, будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виконав покладений на нього обов`язок та не прибув до РТЦК, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. А тому вважає всі вимоги позивача безпідставними та незаконними.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Оскільки дана справа віднесена до категорії термінових адміністративних справ і відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене та положення ч. 3 ст. 268 КАС України, ухвалив провести розгляд справи у відсутність учасників справи.

Судом встановлено, що 12.03.2025 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення №б/н відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений повісткою про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак у вказаний час не прибув, чим порушив вимоги п.1 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З пояснень, наданих 12.03.2025 ОСОБА_1 щодо вищевказаного протоколу, вбачається, що повістку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 він не отримував. В жовтні-листопаді 2024 року він з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_9 , де 12.11.2024 йому була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

28.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 полковником ОСОБА_4 винесено постанову №454, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 гривень. У постанові вказано, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних о 14 год. 12.12.2024 та не повідомив поважності причин неприбуття. Оповіщення здійснювалося повісткою №1514431, направленою АТ «УКРПОШТА» за адресою задекларованого/зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання з повідомленням про вручення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відсутній за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання. Положеннями п.п.2 п.41 Постанови КМ України №560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації» визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ на особливий періоду разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_11 у строк та місце, зазначені у повістці. Також із вищевказаної постанови вбачається, що її було винесено за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

28.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 було направлено копію вищевказаної постанови позивачу.

Відповідно до копії Витягу з реєстру територіальної громади №2025/000927188 від 22.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 22.01.2025 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_3 від 12.09.2001 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.09.2001 як військовозобов`язаний перебуває на обліку в Козятинському РВК.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працює у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту» на посаді майстра виробничого навчання за основним місцем роботи на повну ставку з 01.10.2024 (наказ №164-К від 27.09.2024) по теперішній час, що підтверджується копією довідки №22 від 28.03.2025.

Відповідно до копії довідки №669 від 12.11.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.2 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 07.02.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 235 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.210-1 КУпАП, віднесено до компетенції Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. При цьому, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України (ст. 246 КУпАП). Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ст.ст. 7, 8 КУпАП). Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).

У даному випадку, згідно ст. 278 КУпАП проведення належної підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення та обов`язок з`ясування при її розгляді обставин, визначених ст. 280 КУпАП, покладено саме на полковника ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

За змістом ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Отже, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення ним ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснювалося повісткою №1514431, направленою АТ «УКРПОШТА», за адресою задекларованого/зареєстрованого в установленому законом порядку місця його проживання. Поштове відправлення було повернуто у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Отже, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Проте відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів обізнаності позивача щодо наявності такого поштового відправлення.

Таким чином, позивач не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому ним не було порушено ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, а у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Крім того, згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 викликався повісткою на 12.12.2024 для уточнення облікових даних.

Проте, враховуючи вказане вище, відповідачу мало би бути достеменно відомо про те, що станом на 12.11.2024 ОСОБА_1 була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Наведені обставини, підтверджують відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.

Об`єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, виходячи із положень ч. 2 ст. 77 КАС України та закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 252, 268-272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову №454 від 28.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 ,

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_13 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 .

Суддя Олександр ГУМЕНЮК

01.05.2026