Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №752/1892/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Суд: Голосіївський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

Дата: 21 квітня 2026 р.

Справа: №752/1892/26

Суддя: Плахотнюк К. Г.

Справа № 752/1892/26

Провадження № 2/752/6871/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 квітня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Лісненка А.А.,

у місті Києві, в приміщенні суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

26.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка послалася на те, що вона проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордеру №Б 66838 від 14.03.1967 року. Відповідач ОСОБА_2 є її повнолітнім сином, також зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 .

Крім того, в цьому ж помешканні з нею зареєстровані та проживають її ж: дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; онука ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу не проживає у цій же квартирі, оскільки 13.08.2023 року залишив Україну і постійно проживає в Німеччині, повертатися в Україну не збирається.

Та обставина, що відповідач в квартирі зареєстрований , а не проживає перешкоджає їй та особам, котрі зареєстровані та проживають у квартирі реалізувати своє право на приватизацію.

Відповідач не приймає участі в утриманні зазначеної вище квартири.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак не поживає у квартирі з 13.08.2023 року, не несе витрат по її утриманню, просила визнати його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням у цій же квартирі.

Провадження у справі відкрито 02 .02.2026 року з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.

06.02.2026 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання позову. Підтвердив суду, що він з серпня 2023 року проживає за адресою АДРЕСА_2 , повертатися в Україну наміру не має. Просив позов ОСОБА_1 задовольнити.

22.04.2026 року позивачка звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, просила ухвалити рішення зі стадії підготовчого провадження з огляду на визнання позову відповідачем.

У підготовчому засіданні 22.04.2026 року учасники справи відсутні.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд визнав за можливе ухвалити рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням про задоволення позову зі стадії підготовчого провадження, з огляду на визнання позову відповідачем.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Правилами статтей 12, 13 ЦПК України встановлено, що: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що спірним житловим приміщенням є квартира АДРЕСА_3 яка була надана у користування ОСОБА_5 на підставі ордеру № Б 66838, на сім`ю з п`яти чоловік: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_8 (дочка), ОСОБА_9 (син) (а.с. 12-13).

Як видно зі змісту позовної заяви, квартира АДРЕСА_3 належить до комунальної власності Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, матеріали справи не містять даних, що наймачі скористалися правом її приватизації.

Відповідно до інформаційної довідки про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 27.04.1989 року по теперішній час (а.с.40).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правил частин першої, четвертої та п`ятої статті 82 цього Кодексу встановлено, що: обставини, які визнаються учасниками справи , не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників; обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Звертаючись до суду з позовом, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом зняття з реєстрації, позивачка послалася на те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований на житловій площі квартири АДРЕСА_3 , однак не проживає з серпня 2023 року, його речі в квартирі відсутні, житлово-комунальні послуги не сплачує, стверджувала, що син проживає в Нічеччині, не має наміру повертатися до України, відповідно вважає, що останній не потребує житла.

Відповідно до змісту ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Правилами ст. 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у Постанові Пленуму ВСУ від 12.04.1985р. №2 з подальшими змінами, у справах про визнання наймача або членів сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням за правилами ст. 71 ЖК України, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк. Поважними причинами відсутності визнаються перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо.

Відповідач ОСОБА_2 , своєю заявою від 06.02.2026 року про визнання позову ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_3 , підтвердив зазначені останньою підстави для позову.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_2 не проживає у спірному житловому приміщенні.

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з серпня 2023 року проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с.26).

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі без поважних на те причин з серпня 2023 року, витрат по утриманню спірного житлового приміщення не несе, наміру повертатися до України не має, відповідно суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , шляхом зняття його з реєстрації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71,72 ЖК України, ст.ст. 4,6,23,27,76,141,259,263,264,288 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою - АДРЕСА_1 , шляхом зняття з реєстрації за адресою - АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua