Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №752/13915/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13915/24

Провадження № 2/752/482/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.05.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що з 11 липня 2023 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Фактично сім"єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 вони проживали з червня 2016 року та разом виховували сина дружини від попереднього шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач з 2016 року виконував всі батьківські обов"язки відносно дитини, любить дитину як свого сина, бажає щоб дитина і надалі проживав з ним і був його сином. ОСОБА_4 також любить позивача як батька, він знає, що позивач вітчим, але називає і вважає його татом. Між ними існує тісний дитячо-батьківський психологічний зв"язок.

Відповідач ОСОБА_2 з народження сина до виконання батьківських обов"язків ставився байдуже, участі в утриманні дитини відповідач не приймав, не цікавився потребами та успіхами дитини.

Після смерті ОСОБА_3 позивач з дитиною залишилися без жодних достатніх юридичних зв"язків між собою, які б давали позивачу батьківські права відносно дитини і можливість повноцінно юридично забезпечувати життєдіяльність дитини та його розвиток.

За таких підстав, позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09 липня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

Відповідач ОСОБА_2 наіслав відзив на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки за спільною згодою син проживав з матір"ю після розірвання шлюбу. Однак між відповідачем та колишньою дружиною не було досягнуто згоди щодо участі у вихованні сина, тому він був змушений звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні та у вихованні з дитиною. ОСОБА_3 чинила перешкоди, відмовлялася повідомляти про місце знаходження дитини та не допускала до спілкування з сином, у зв"язку з чим відповідач також звертався з відповідною заявою від 25 липня 2018 року до правоохоронних органів. Неодноразово надсилав письмові звернення щодо надання можливостей спілкуватися з дитиною, однак ОСОБА_3 на них не реагувала. рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.05.2019 року було визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні його сина - ОСОБА_4 , 2014 року народження. Однак ОСОБА_3 дане рішення суду не виконувала, вивезла сина за кордон, що унеможливило спілкування батька з дитиною.

У період з 13.10.2016 року по 21.10.2016 року між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено 24 договори дарування земельних ділянок під умовою, що відповідач не буде сплачувати аліменти, внаслідок чого ОСОБА_3 за життя не зверталася до суду з відповідним позовом. Наразі відповідач не володіє інформацією щодо порядку спадкування майна, яке належало ОСОБА_3 , а саме подарованих ділянок.

Відповідач є батьком дитини і самостійно бажає утримувати, виховувати, матеріально забезпечувати сина, а також сприяти його духовному та фізичному розвитку.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 січня 2025 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.

Відповідач та його представник в судовому засіданні не визнали позовні вимоги та заперечували проти задоволення позовних вимог.

Третя особа - орган опіки та піклування Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації надала висновок №108-14566 від 20.11.2024 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , 2014 року народження.

Вислухавши пояснення сторін, представників сторін, свідків та неповнолітнього ОСОБА_4 , 2014 року народження, суд встановив наступне.

26 червня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народився син - ОСОБА_4 , що підтвердужється даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . (а.с. 7 т.1)

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року шлюб було розірвано. (а.с. 12 т.1)

11 липня 2023 року Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 11 липня 2023 року. (а.с. 10 т.1)

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.05.2019 року частково задоволено позов ОСОБА_2 . Постановлено визначити спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення йому періодичних побачень з дитиною у наступні дні та години: перша й третя субота щомісяця із 15 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., друга й четверта неділя щомісяця із 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. у присутності матері ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. (а.с. 37 т.1)

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті матері ОСОБА_3 проживає разом з позивачем ОСОБА_1 у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на його утриманні.

Звертаючись у суд з даним позовом, позивач вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини, який потребують уваги, догляду, піклування, турботи, однак взагалі не отримує такого з боку батька, який переклав виконання всіх обов`язків винятково на нього.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтею 164 Сімейного кодексу України визначено підстави позбавлення батьківських прав, зокрема якщо мати, батько:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно ст. 166 Сімейного кодексу України, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 вказано, що при вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Судом встановлено, що за спільною згодою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їх малолітній син ОСОБА_4 , 2014 року народження, проживав з матір"ю після розірвання шлюбу.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що він є батьком дитини і самостійно бажає утримувати, виховувати, матеріально забезпечувати сина, а також сприяти його духовному та фізичному розвитку. Допускає, що після смерті ОСОБА_3 не використав всі наявні в нього можливості для встановлення із дитиною міцнішого зв`язку.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні сина, тому ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні та у вихованні з дитиною.

У період з 13.10.2016 року по 21.10.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено 24 договори дарування земельних ділянок. (а.с. 86-133 т.1) За життя ОСОБА_3 не зверталася у суд з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , 2014 року народження.

Таким чином, суд критично ставиться до пояснень позивача про відсутність будь-якої допомоги від відповідача та ухилення останнього від виконання своїх обов`язків.

Висновок органу опіки та піклування Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації №108-14566 від 20.11.2024 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , 2014 року народження, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

Вказаний висновок є недостатньо мотивованим та обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав, якими він керувався під час прийняття рішення.

Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, та не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав.

Окрім цього, суд вважає необхідним зазначити, що висновок базується на обставинах встановлених фактично зі слів позивача і органом не здійснено спроб для з`ясування причин послаблення зв`язку батька і дитини, які б враховували позицію відповідача, об`єктивні обставини його життя.

Оцінюючі особу відповідача та його поведінку, в контексті практики ЄСПЛ з вирішення аналогічних спорів, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на явну не благополучність ОСОБА_2 , чи наявність з боку батька загрози для дитини, її здоров`я чи психічного розвитку. Також з матеріалів справи не вбачається, що відповідач зловживає алкоголем чи вживає наркотичні засоби, притягувався до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов`язків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача має формальний характер, не ґрунтувався на ретельному дослідженні обставин, які є визначальними при вирішенні такого роду питань.

Суд звертає увагу на висновок ЄСПЛ у справі «Mandet v. France», в якій 11 років бездіяльності батька не розглядалась Європейським судом як обставина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Навпаки, суд зазначив, що існує потенційна вигода майбутніх дитячо-батьківських відносин, оскільки поновлення цього зв`язку надає дитині можливість отримати більше, ніж втратити.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. У цій ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним.

Верховний Суд з огляду на положення статті 166 СК України неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду 06 червня 2024 року у справі № 132/2049/23, від 04 вересня 2024 року у справі № 608/858/22, від 25 вересня 2024 року у справі № 206/1513/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, віл 26 грудня 2024 року у справі № 137/1411/23.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку відповідача щодо ухилення від участі у вихованні сина, умисне і свідоме нехтування обов`язками батька. Таким чином, підстави для позбавлення його батьківських прав стосовно малолітньої дитини відсутні.

При цьому, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність зміни ставлення до дитини.

Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).

Доводи позивача про те, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки, зокрема повністю самоусунувся від участі у вихованні свого сина, участі у житті дитини не приймає, матеріально не допомагає, життям дитини не цікавиться, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його сином, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 березня 2025 року в справі № 454/768/23 (провадження № 61-13803св24).

Доводи позивача про те, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з сином, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не приймає участь у його вихованні не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав без його попередження про зміну ставлення до дитини та застосування такого крайнього заходу впливу.

Докази, які були надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно сина.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою, як моральний так і правовий обов`язок батьків.

Відповідно до ч. 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом даної статті обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 , 2014 року народження, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем ОСОБА_1 та знаходиться у нього на утриманні, а відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні позовних вимог щодо стягнення аліментів дійшов висновку про їх задоволення та покладення на відповідача обов`язку сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 03 липня 2024 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211.20 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Солом"янської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 03 липня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

Звернути увагу ОСОБА_2 на ставлення до своїх батьківських обов`язків щодо свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2026 року.

Суддя