Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №752/28771/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/28771/25

Провадження № 2/752/2156/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 травня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором № 2043679 від 19.06.2021 року в розмірі 19 851,00 грн і понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 19.06.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2043679.

08.02.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (після зміни назви ТОВ «Свеа Фінанс») укладено Договір факторингу № 1-08022022, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги, в тому числі й до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2043679 від 19.06.2021 року в сумі 19 851,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 12 851,00 грн заборгованість за відсотками.

Оскільки всупереч умовам Кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання за Кредитним договором, після набуття ТОВ «Свеа Фінанс» права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Свеа Фінанс», ні на рахунки попереднього кредитора, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Свеа Фінанс», яку позивач просить стягнути з нього в судовому порядку.

Ухвалою судді від 01.12.2025 року відкрито провадження в справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 19.06.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту № 2043679, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , в сумі 7 000,00 грн, зі строком кредиту 7 днів з можливістю пролонгації, розміром стандартної процентної ставки 1,90 % на день, який підписано позичальником одноразовим ідентифікатором Н952.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом становить 7 931,00 грн (п. 1.6.1. цього Договору).

Перерахування коштів у розмірі 7 000,00 грн, згідно з Договором про організацію переказу грошових коштів від 12.03.2019 року № ФК-П-19/03-01, укладеним між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» підтверджується листом № 25147-0403 від 04.03.2024 року, підписаним генеральним директором ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування 19.06.2021 року вказаної суми коштів на картку № НОМЕР_2 .

08.02.2022 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (після перейменування згідно з рішенням № 1 від 25.03.2024 року - ТОВ «Свеа Фінанс»), уклали Договір факторингу № 1-08022022, згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» відступає позивачу належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Розмір заборгованості кожного з боржників зазначається в реєстрі боржників, який складається сторонами в паперовому та електронному вигляді (п. п. 2.1., 2.2. Договору)

В реєстрі боржників № 1 до Договору факторингу № 1-08022022 від 08.02.2022 року вказано боржника ОСОБА_1 , Кредитний договір № 2043679 від 19.06.2021 року, загальна сума заборгованості 19 851,00 грн, з яких 7 000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 12 851,00 грн заборгованість за відсотками.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Частинами 1,3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Отже, судом встановлено, що між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2043679 від 19.06.2021 року за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» надало позичальнику кредит в сумі 7 000,00 грн, перерахувавши кошти на його поточний рахунок, використавши реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 94249999, тобто у відповідача виникло перед ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування такими коштами.

Доказів виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним Договором перед ТОВ «Лінеура Україна» матеріали справи не містять.

Також з`ясовано, що 08.02.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (після зміни назви ТОВ «Свеа Фінанс»), укладено Договір факторингу № 1-08022022.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ТОВ «Свеа Фінанс» зазначає, що є новим кредитором до якого за цим Договором факторингу перейшло право вимоги до відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 2043679 від 19.06.2021 року.

Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів переходу до нього права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 2043679 від 19.06.2021 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія (позивач) повинна надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належними доказами, які засвідчують факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлений та підписаний сторонами, зокрема реєстр боржників.

Позивач не надав суду належно оформленого реєстру (витягу з реєстру) боржників до Договору факторингу, з якого б вбачалось, що до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги ТОВ «Лінеура Україна» до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 2043679 від 19.06.2021 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем.

Реєстр боржників № 1 від 08.02.2022 року, що є додатком до Договору факторингу від № 1-08022022 від 08.02.2022 року, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) та ТОВ «Свеа Фінанс» (новий кредитор), копію якого надало суду ТОВ «Свеа Фінанс» на підтвердження переходу права вимоги до відповідача за спірним Кредитним договором, не відповідає вимогам до такого реєстру (витягу з реєстру), визначеним, зокрема, умовами Договору факторингу (п. 2.2.), оскільки такий підписано лише директором ТОВ «Свеа Фінанс» Кашпуром М. та завірено печаткою ТОВ «Свеа Фінанс», тоді як такий реєстр повинен бути підписаний саме сторонами Договору факторингу.

Надана суду копія реєстру боржників від 08.02.2022 року (додаток № 1 до Договору факторингу № 1-08022022 від 08.02.2022 року), що підписана уповноваженими особами обох сторін Договору факторингу та завірена їх печатками, не містить інформації щодо переходу до ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2043679 від 19.06.2021 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи належних доказів набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 2043679 від 19.06.2021 року, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за вказаним Договором у сумі 19 851,00 грн, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно з п. 2 ч. 2 цієї ж ста тті в разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в тому числі витрати на правову допомогу, покладаються на позивача.

Виходячи із зазначених положень закону, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко