Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №705/2995/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2995/25

2/705/536/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого – судді Піньковського Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки в натурі та виділення у приватну власність,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Патрікєєва І.В. звернулася до суду з позовом про поділ земельної ділянки в натурі та виділення у приватну власність, в обґрунтування зазначивши наступне.

26 березня 2021 року ОСОБА_1 в результаті укладення нотаріально посвідченого договору дарування земельної ділянки, набув право власності на 1/4 частку в праві власності на земельну ділянку, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,4700 га, кадастровий номер 7124388600:03:000:0155, місце розташування Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада.

Дарувальник, а саме громадянка російської федерації ОСОБА_3 набула право власності на 1/4 частку в праві власності на земельну ділянку, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,4700 га, кадастровий номер 7124388600:03:000:0155, місце розташування Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада в результаті спадкування.

Право власності на відчужувану 1/4 частку в праві власності на земельну ділянку за дарувальником було зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним нотаріусом 01.02.2021, номер запису право власності – 40343397, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1050627371243.

Сторони при укладенні договору дарування земельної ділянки від 21.03.2021 оцінили дарунок на суму 37350,00 грн.

ОСОБА_3 отримала у власність 1/4 частку в праві власності на спірну земельну ділянку в результаті спадкування після своєї матері ОСОБА_4 . Іншим спадкоємцем на 3/4 частки в праві власності на цю земельну ділянку є її онук ОСОБА_2 .

Спадщину на яку ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом складається з 3/4 земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача ОСОБА_2 з листом, у якому просив повідомити чи бажає відповідач прийняти участь в оформленні нотаріального договору про виділення в натурі частки нерухомого майна, але відповіді не отримано. На контакт відповідач свідомо не йде, в добровільному порядку вирішити дане питання не бажає, чим порушує право вільного володіння та розпорядження майном позивачем.

У даному випадку є технічна можливість поділу земельної ділянки, а саме згідно схеми поділу земельної ділянки кадастровий номер 7124388600:03:000:0155 площею 7,47 га, розробленої інженером землевпорядником ОСОБА_5 , такий поділ можливий з результатом 3/4 частки, що становить 5,6025 га за ОСОБА_2 та 1/4 частки, що становить 1,8675 га за ОСОБА_1 .

Враховуючи, що у даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.

У зв`язку з неможливість вирішити спірне питання в досудовому порядку, позивач вимушений був звернутися до суду з вказаним позовом.

Просить суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,4700 га, кадастровий номер 7124388600:03:000:0155, місце розташування Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада, шляхом поділу її в натурі.

В порядку поділу майна в натурі, виділити у приватну власності ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 1,8675 га, згідно схеми розподілу земельної ділянки площею 7,4700,00 га місцезнаходження якої: Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124388600:03:000:0155.

В порядку поділу майна в натурі, виділити у приватну власності ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 5,6025 га, згідно схеми розподілу земельної ділянки площею 7,4700,00 га місцезнаходження якої: Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124388600:03:000:0155.

Стягнути з ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , судові витрати понесені при зверненні до суду та витрати на професійну юридичну допомогу згідно документів, що будуть надані на момент ухвалення рішення.

Ухвалою судді у справі відкрите спрощене провадження, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

Відповідачу було направлено копію ухвали судді та примірник позовної заяви, рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся до суду без вручення з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Відповідач відзив до суду не направив, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі врегульовані нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України – земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Крім того, ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Отже, із наведених судом норм Конституції України вбачається, що держава Україна приділяє особливу увагу захисту права власності на землю.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що згідно договору дарування земельної ділянки, укладеного 26.03.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 499, посвідченого Волошенюк Л.О., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області, Голобородько Т.С., яка діє від імені ОСОБА_3 , подарувала, а позивач по справі ОСОБА_1 , прийняв у дар належну дарувальнику 1/4 частку в праві власності на земельну ділянку, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,4700 га, кадастровий номер якої 7124388600:03:000:0155, місце розташування: Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада. У відповідності до умов договору дарування, дарувальником доведено, що відчужувана земельна ділянка належить їй на праві особистої приватної власності, так як набута у спадщину.

Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 26.03.2021 за № 250026909, у відповідності до якого за позивачем ОСОБА_1 на підставі договору дарування 26.03.2021 за № 41189876, було зареєстровано право власності на 1/4 частку в праві власності на земельну ділянку, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,4700 га, кадастровий номер якої 7124388600:03:000:0155, місце розташування: Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада.

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 11.09.2020, у межах спадкової справи № 317/2019, ОСОБА_6 , державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі за № 596, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заповіту, посвідченого Текучанською сільською радою Уманського району Черкаської області 04.04.2001, зареєстрованого в реєстрі за № 31, як спадкоємець зазначений у заповіті майна ОСОБА_4 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , набув право власності на 3/4 частки земельної ділянки, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,4700 га, кадастровий номер якої 7124388600:03:000:0155, місце розташування: Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада. Право власності спадкодавця на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІУ-ЧР № 029770, виданого Уманською райдержадміністрацією 24.03.2004, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 108.

Згідно листа пропозиції від 27.03.2025, позивач по справі ОСОБА_1 звернувся письмово до ОСОБА_2 , якому пояснив, що він шляхом укладення договору дарування став співвласником 1/4 частки в праві власності на земельну ділянку, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,4700 га, кадастровий номер якої 7124388600:03:000:0155, місце розташування: Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада, 3/4 частки якої є ОСОБА_2 , який у свою чергу, також належним чином оформив право власності, на вказану частину земельної ділянки. Також у листі позивач зазначив, що має бажання виділити в натурі свою частку зі спільного майна, у зв`язку з чим просив ОСОБА_2 повідомити, чи готовий він в добровільному порядку укласти угоду щодо виділення в натурі їх часток. У листі позивач вказав свою адресу та контактний телефон.

Відповідно до схеми поділу земельної ділянки, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,4700 га, кадастровий номер якої 7124388600:03:000:0155, місце розташування: Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада, виготовленої ФОП ОСОБА_5 , можливий поділ вищевказаної земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_2 , як власнику 3/4 часток можливо виділити в натурі земельну ділянку площею 5,6025 га, а позивачу ОСОБА_1 , як власнику 1/4 частки, можливо виділити земельну ділянку площею 1,8675 га.

Згідно вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Інститут права спільної власності характеризується множинністю суб`єктів та єдністю об`єкта. Він оформлює відносини з приводу приналежності майна (речі) одночасно кільком особам – суб`єктам відносин власності (співвласникам). Суб`єкти права спільної власності, як і будь який власник, на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються належним їм майном, але правомочності володіння, користування і розпорядження даним майном вони здійснюють сумісно.

Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) а державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно статті 1 Першого Протоколу від 20 березня 1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при набутті у спільну часткову власність земельної ділянки за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку; г) за рішенням суду; ґ) в інших випадках, встановлених законом (ст. 87 ЗК України).

Згідно Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року по справі № 6-12цс13 кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

За змістом частин 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а уразі неможливості виділення частки – вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними.

При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна.

Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові №501/2148/17 від 19.05.2021.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (п.п. «е» п. 18) у випадках, передбачених статтями 86-89 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки.

Як визначено п. 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 для державної реєстрації права власності на майно, утворене у результаті поділу майна чи виділу в натурі частки з майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, що здійснює виділ у натурі частки, також подається договір про поділ спільного майна чи відповідно договір про виділ у натурі частки із спільного майна або рішення суду.

Положеннями ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо спільного користування земельною ділянкою, а тому позивач не може вільно розпоряджатися своєю часткою.

Позивач звернувся до суду з позовом про виділ в натурі належної йому частки на праві спільної часткової власності на земельну ділянку, оскільки іншим чином, зокрема у позасудовому порядку, позбавлений можливості реалізувати своє право на власність, враховуючи, що відповідач не відреагував на лист-пропозицію, направлений останньому позивачем по справі, а також не надав суду будь яких заперечень чи пропозицій щодо можливого поділу земельної ділянки відповідно до розміру їх часток.

В матеріалах справи наявна схема поділу земельної ділянки, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,4700 га, кадастровий номер якої 7124388600:03:000:0155, місце розташування: Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада, виготовленої ФОП ОСОБА_5 , у відповідності до якої її поділ можливий у наступному варіанті: ОСОБА_2 , як власнику 3/4 часток можливо виділити в натурі земельну ділянку площею 5,6025 га, а позивачу ОСОБА_1 , як власнику 1/4 частки, можливо виділити земельну ділянку площею 1,8675 га.

За вказаних обставин, враховуючи те, що позивач на праві спільної часткової власності є власником частки земельної ділянки, виділ якої в натурі є можливим, що не призведе до порушення прав інших осіб, в тому числі співвласника земельної ділянки, відповідача по справі – ОСОБА_2 , суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та виділу в натурі належних позивачу 1/4 частки в праві власності на спірну земельну ділянку.

Разом із цим, оскільки припинення права спільної часткової власності на майно у разі його поділу між співвласниками прямо передбачено законом, то зазначення судом у резолютивній частині рішення про припиненням права спільної часткової власності є недоцільним.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ земельної ділянки з виділенням у приватну власність кожному з двох співвласників в натурі відповідної частки є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача понесених позивачем витрат зі сплати судового збору у розмірі 1340,20 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 70705832-1 від 08.05.2025 та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 76152821-1 від 22.10.2025.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Оскільки стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу не надано відповідних доказів, то суд не вбачає підстав для розподілу таких витрат.

Керуючись ст. 88 ЗК України, ст. ст. 317, 319, 321, 364, 367 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов – задовольнити.

В порядку поділу майна в натурі виділити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в приватну власність земельну ділянку площею 1,8675 га, що відповідає частці земельної ділянки з кадастровим номером 7124388600:03:000:0155, площею 7,4700,00 га, місце розташування: Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно схеми розподілу, виготовленої ФОП ОСОБА_5 .

В порядку поділу майна в натурі виділити ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) у приватну власність земельну ділянку площею 5,6025 га, що відповідає часткам земельної ділянки з кадастровим номером 7124388600:03:000:0155 площею 7,4700,00 га, місце розташування: Черкаська область, Уманський район, Текучанська сільська рада, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно схеми розподілу, виготовленої ФОП ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , сплачений судовий збір у розмірі 1340,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський