Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №705/1103/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1103/26

2-о/705/82/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року Уманський міськрайонним суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Романовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,

У С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту її перебування на утриманні покійного чоловіка, в обґрунтування зазначивши наступне.

04.03.2015 вона та ОСОБА_2 уклали шлюб.

З 2012 року вона перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та щомісячно отримує пенсію розмір якої складає станом на сьогодні 3038,00 грн.

Її чоловік працював на шахті та отримував щомісячно пенсію, розмір якої складав близько 21034 гривень, яку повністю віддавав їй і яку вона витрачала на оплату комунальних послуг, купувала одяг, продукти харчування, ліки та все необхідне для повсякденного життя.

Вказані кошти були для неї постійним і основним джерелом для існування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер і на момент його смерті вона була непрацездатною особою, пенсіонеркою і розмір її пенсії майже в сім разів менший від пенсії, яку отримував її чоловік та менший за прожитковий мінімум, що унеможливлює для неї нормального функціонування. При цьому, виплата пенсії нестабільна, тому після смерті чоловіка вона залишилася майже без засобів для існування.

Доходи чоловіка були значно більшими ніж її. Утримання, яке вона отримувала від свого покійного чоловіка було постійним і основним джерелом засобів для її існування.

Після його смерті вона звернулася до відділу обслуговування громадян № 4 Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області, із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника. З чоловіком на день його смерті вони проживали за однією адресою, але зареєстровані були за різними адресами. У зв`язку з чим, виникла необхідність у доведенні факту спільного проживання в судовому порядку, тому вона і звернулася до суду з цією заявою.

Просить суд встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Умань Черкаської області.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, на адресу суду подала письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити у її відсутність, вимоги заяви підтримує та просить суд її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшло заперечення на заяву, у якому просить суд розгляд справи проводити у відсутність їх представника, а заяву про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду, посилаючись на наступне.

Підставою звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні стало посилання заявника на необхідність встановлення даного факту з метою отримання пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до статті 29 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.

Згідно статті 31 Закону № 2262-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402, заяву та необхідні документи для призначення пенсії в разі втрати годувальника, якщо померлому годувальнику вже було призначено пенсію, подаються членами сім`ї до органу, що призначає пенсії.

Відповідно до положень пункту 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження так і в процесі розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки надає можливість для реалізації її пенсійних прав, а саме: подальше призначення пенсії по втраті годувальника.

Обставини справи свідчать про наявність спору щодо перебування заявника на утриманні ОСОБА_2 , що дає право на призначення пенсії по втраті годувальника, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження, а тому в силу дії статті 294 ЦПК України, є підстави для залишення заяви без розгляду.

Так, заявник при обґрунтуванні заявлених вимог зазначає, що у неї виникла необхідність набуття статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця, з метою оформлення пенсії по втраті годувальника. Згідно з поданою заявою факт, який просить встановити заявник, має юридичне значення та породжує виникнення немайнового права. У зв`язку із зазначеним, представник заінтересованої особи вважає, що вимога заявника про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні тому і просить суд залишити її без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 223, 240 ЦПК України, суд прийшов до висновку про проведення судового засідання у їх відсутності.

Суд, врахувавши позицію заявника, представника заінтересованої особи та дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх невизнаних прав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як встановлено судом, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Такий шлюб був зареєстрований 04 березня 2015 виконавчим комітетом Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 02.06.2000 Уманським РВ УМВС України в Черкаській області та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Умані Черкаської області. Актовий запис про смерть № 42.

Згідно довідки виконавчого комітету Ладижинської сільської ради від 08.01.2026 за вих. № 07/07-20/07-12, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказаний факт також підтверджується письмовими поясненнями свідків, а саме мешканців села Ладижинка Уманського району Черкаської області, написаних 05.02.2026 рукописним текстом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підписаних останніми, при цьому, справжність підпису яких засвідчено секретарем Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області і такі письмові пояснення зареєстровані у реєстрі за номерами 3 та 4, відповідно. Крім того, свідки у письмових поясненнях також підтверджують той факт, що ОСОБА_1 перебувала на повному утриманні покійного чоловіка ОСОБА_2 .

Заявник ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Черкаській області і отримує пенсію за віком. Розмір її пенсії становить з серпня 2025 року по січень 2026 року, включно – 3038,00 грн. щомісячно, що підтверджується довідкою про доходи № 5115 7611 5817 2029, виданої 04.07.2024 спеціалістом ГУ ПФУ в Черкаській області (Уманський відділ обслуговування громадян № 1, № 2).

Рішенням № 971050167861 від 21.01.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у перерахунку пенсії, ОСОБА_1 було відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю довідки про сумісне проживання та перебування на утриманні померлого годувальника на дату смерті.

Крім того, згідно повідомлення виконавчого комітету Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області від 09.01.2026 № 07-03/07-04/5, ОСОБА_1 роз`яснено, що орган місцевого самоврядування не має правових підстав для складання або надання акту, що підтверджує факт фактичного проживання померлої особи за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з таким рішенням позивач звернулася до суду з вказаною заявою для встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні свого чоловіка, який помер.

В ході розгляду справи судом з відділу обслуговування громадян № 4 Пенсійного фонду України в м. Умань було витребувано інформацію щодо покійного ОСОБА_2 , яка надійшла на адресу суду 09.03.2026 та згідно якої, ОСОБА_2 , перебуває на обліку в Управлінні ПІУ Головне управління ПФУ в Черкаській області (Уманський відділ обслуговування громадян № 1, № 2) і отримує пенсію за віком: з березня 2015 року по листопад 2016 року – 3531,37 грн. щомісячно; з грудня 2016 по квітень 2017 року – 3741,00 грн. щомісячно; з травня 2017 року по вересень 2017 року – 3936,00 грн. щомісячно; з жовтня 2017 року по лютий 2019 року – 10061,40 грн.; з березня 2019 року по квітень 2020 року – 11771,84 грн. щомісячно; з травня 2020 року по лютий 2021 року – 13066,74 грн.; з березня 2021 року по лютий 2022 року – 14504,09 грн.; з березня 2022 року по лютий 2023 року – 16534,65 грн., щомісячно; з березня 2023 року по лютий 2024 року – 18034,65 грн. щомісячно; з березня 2024 року по лютий 2025 року – 19534,65 грн. щомісячно; з березня 2025 року по січень 2026 року – 21034,65 грн. щомісячно.

Згідно п. 1, 6, ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народженням цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 зазначив, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Тобто якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23(провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23) та інших.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» види пенсійного забезпечення, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

У частині першій статті 9 вказаного Закону наведено види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Враховуючи вищевикладене можливо зробити висновок про те, що чоловік (дружина) став не працездатним, а саме, досягнув пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на отримання пенсії (за їх вибором) за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника, за умов, що вони були на повному утриманні померлого годувальника, та за умов наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

Отже заявник як така, що досягнула пенсійного віку відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV та отримала пенсію за віком, має право перейти на пенсію у зв`язку із втратою годувальника за умови знаходження на повному утриманні свого чоловіка.

Відповідно до пункту 2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім іншого, надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника та довідка про суміжне проживання.

За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (пункт 2.11. Порядку).

Отже, Порядком передбачено встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні померлого годувальника, у разі неможливості надати документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) на підтвердження перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Як роз`яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, заявник посилалась на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 2015 року, проживала з ним постійно, вела спільне господарство в основному за рахунок пенсії її чоловіка, що була постійним та основним джерелом для її існування, оскільки її пенсія є мінімальною.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Такий факт підтверджено заявником, копією свідоцтва про укладення шлюбу, довідкою з місця проживання, свідоцтвом про смерть її чоловіка, письмовими поясненнями свідків (мешканців села), які кожен окремо, підтвердили, що заявник мешкала разом із померлим чоловіком та вели спільне господарство.

Встановлення факту знаходження на утриманні та сумісного, постійного проживання має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки дозволить їй реалізувати право на перехід на пенсію, у зв`язку з втратою годувальника.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування заяви знайшли своє об`єктивне підтвердження, встановлення юридичного факту необхідно заявнику для подальшого належного оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, не пов`язаність встановлення цього юридичного факту із подальшим вирішенням спору про право, враховуючи відсутність у заявника можливості встановити такий юридичний факт у позасудовий спосіб, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог заяви, а також про можливість її задоволення. Також, у зв`язку із зазначеним, суд не бере до уваги заперечення, подані представником заінтересованої особи ГУ ПФУ в Черкаській області, при цьому враховуючи, що останніми не надано належних та допустимих доказів наявності спору про право у вказаній ситуації.

За приписами ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 315, 319, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (рнокпп НОМЕР_1 ) перебувала на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. В. Піньковський