Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №712/3714/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

ЄУ №712/3714/26

Провадження №2/712/2948/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої Е.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №Р99.225.74390 від 25.10.2017 у сумі 34 335,30 грн., витрати на сплату судового збору у сумі 2 662,40 грн. та на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 25 жовтня 2017 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р99.225.74390.

26.11.2020 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №12/84, згідно якого право вимоги за кредитним договором №Р99.225.74390 від 25.10.2017 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконує, в результаті чого розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача, становить 34 335,30 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 17 376,12 грн., заборгованість за відсотками – 5 530,43 грн., заборгованість за комісією – 11 428,75 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 20 травня 2026 року.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві зазначає про розгляд справи без його участі, на заявлених вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом надіслання рекомендованого поштового повідомлення на зареєстроване місце проживання та смс повідомлення, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 25.10.2017 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №Р99.225.74390, відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 18 300,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору визначено строк кредитування – 24 місяці.

Згідно п. 1.3. Договору за користування кредитом Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 2,50% (Маржу Банку).

У п. 1.4. Договору визначено, що станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку у розмірі 12,00%.

У п. 6.1. Договору міститься графік щомісячних платежів за Договором.

З ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту вбачається, що ОСОБА_1 видано кредит у сумі 15 913,04 грн.

Згідно ордеру-розпорядження №2 про сплату страхового платежу ОСОБА_1 сплачено страховий платіж у сумі 2 386,96 грн.

З виписки, наданої АТ «Ідея Банк», вбачається, що за період з 01.01.2000 по 26.11.2020 відповідач здійснювала платежі за кредитом, сплачувала відсотки та оплату за обслуговування кредиту.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №Р99.225.74390 станом на 26.11.2020 заборгованість ОСОБА_1 становить 34 335,30 грн., з яких заборгованість за основним боргом – 17 376,12 грн., заборгованість за відсотками – 5 530,43 грн., заборгованість за комісіями – 11 428,75 грн.

Відповідно до договору факторингу №12/84 від 26 листопада 2020 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (Фактор), Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1. Договору факторингу).

Як вбачається з п. 5.1 Договору Права Вимоги вважаються таким, що перейшли від Клієнта до Фактора в день підписання відповідного Реєстру Боржників, за умови виконання Фактором зобов`язань, передбачених п. 4.1. цього Договору.

Платіжним дорученням №20281 від 26.11.2020 підтверджується сплата суми фінансування, що визначена у п. 3.1 Договору факторингу.

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №12/84 від 26 листопада 2020 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №Р99.225.74390 від 25.10.2017 на загальну суму 34 335,30 грн., з яких сума основного боргу – 17 376,12 грн., сума заборгованості по відсотках – 5 530,43 грн., заборгованість за комісіями – 11 428,75 грн.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримала кредитні кошти у сумі 18 300,00 грн., у вигляді кредиту у сумі 15 913,04 грн. та сплати страхового платежу у сумі 2 386,96 грн., що вбачається з ордеру-розпорядження №1 та №2 від 09.07.2018.

З виписки за кредитним договором №Р99.225.74390 вбачається, що відповідачем за період з 01.01.2000 по 26.11.2020 було сплачено 3 911,91 грн., з яких 923,88 грн. враховано в оплату основної суми кредиту, 2 050,49 грн. – оплата обслуговування кредиту, 937,54 грн. – проценти за користування кредитом.

А отже, залишок заборгованості за тілом кредиту становить 17 376,12 грн., що також відображено у довідці-розрахунку заборгованості.

Що стосується вимоги щодо стягнення відсотків у сумі 5 530,43 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 6.1 Договору та графіку щомісячних платежів за кредитним договором визначено суму процентів за користування кредитом – 2 641,14 грн.

Суд зауважує, що при розгляді кредитних спорів суд зобов`язаний перевірити, зокрема, чи містять матеріали справи належний розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, де зазначено, яким саме чином та за який період пораховані кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості станом на момент подання позовної заяви.

Так, ухвалою суду від 09 квітня 2026 року у позивача витребувано розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором із зазначенням періодів нарахування відсотків та із зазначенням сум, на які нараховані відсотки.

Указана вимога суду позивачем не виконана.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Крім того, у своїй позовній заяві до суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просив розглянути справу у його відсутність в порядку спрощеного позовного провадження.

Подавши до суду таке клопотання, позивач тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Позовна заява не містить належного розрахунку заборгованості, з доданої до позовної заяви довідки-розрахунку вбачається, що розмір відсотків становить 5 530,43 грн., однак указана довідка-розрахунок не містить періодів нарахування відсотків, сум тіла кредиту, на які нараховані відсотки. Самостійно це встановити суд позбавлений можливості.

Як зазначалося вище, п. 6.1 Договору та графіком щомісячних платежів за кредитним договором визначено суму процентів за користування кредитом – 2 641,14 грн.

Згідно виписки за кредитом відповідачем за період з 14.12.2017 по 16.04.2018 у рахунок погашення відсотків за користування кредитом було сплачено 937,54 грн.

Отже, належним до стягнення з відповідача на користь позивача є відсотки у сумі 1 703,60 грн. (2 641,14 грн. – 937,54 грн.).

Що стосується вимоги про стягнення комісії у сумі 11 428,75 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року, справа №727/5461/23, провадження №61-17096св23.

Судом установлено, що умовами Договору №Р99.225.74390 від 25.10.2017 визначено оплату за обслуговування кредиту Банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо (пункт 1.10 Договору).

Позивачем не доведено надання ним та первісним кредитором послуг, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена оплата.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що положення кредитного договору щодо оплати за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд вважає, що розмір такої комісії, з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови договору про оплату комісії є несправедливими.

На підставі викладеного, позовна вимога про стягнення комісії в сумі 11 428,75 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Як зазначалося вище, відповідачем за період з 14.12.2017 по 16.04.2018 було сплачено 3 911,91 грн., з яких 2 050,49 грн. враховано в оплату за обслуговування кредиту.

Отже, з урахуванням визнання судом вимог позивача про стягнення комісії за кредитом необґрунтованими, сплачені відповідачем кошти у сумі 2 050,49 грн. слід врахувати в рахунок сплати заборгованості за кредитом.

Тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №Р99.225.74390 від 25.10.2017 у сумі 17 029,23 грн. (17 376,12 грн. (заборгованість за тілом кредиту) + 1 703,60 грн. (відсотки за користування кредитом) – 2 050,49 грн. (сплачена відповідачем комісія)).

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, ураховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу у повному обсязі не повернуті, позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №Р99.225.74390 від 25.10.2017 у сумі 17 029,23 грн.

У решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги у сумі 17 029,23 грн., що становить 49,60% від заявленої позовної вимоги, а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 1 320,55 грн. та документально підтверджені витрати на правничу допомогу у сумі 3 968,00 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за Кредитним договором №Р99.225.74390 від 25.10.2017 у сумі 17 029,23 грн., судовий збір у сумі 1 320,55 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 3 968,00 грн., всього – 22 317,78 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження за адресою: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію заочного рішення надіслати сторонам протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів.

Суддя: О.С. Стеценко