Вирок від 18 травня 2026 р. у справі №712/9961/20 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/9961/20

Провадження № 1-кп/712/103/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2

за участю:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_7

представника потерпілої (адвоката) ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №120202510110003119 по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Чапаєвка, Золотоніського р-ну, Черкаської обл., з вищою освітою, працюючого начальником дільниці в ЗТУ БМЕС-4, військовослужбовця, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2020 близько 09 години 20 хвилин ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись в місті Черкаси по вулиці 30-річчя Перемоги зі сторони вулиці Смілянська в напрямку вулиці Олени Теліги, поблизу будинку №20, що по вулиці 30-річчя Перемоги, проявив неуважність та порушив вимоги:

- п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, згідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 18.4 Правил дорожнього руху України, згідно до якого якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Під час руху він керуючи автомобілем Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись в місті Черкаси по вулиці 30-річчя Перемоги зі сторони вулиці Смілянська в напрямку вулиці Олени Теліги в середній смузі для руху, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, будучи заздалегідь об`єктивно проінформованим про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований по вулиці 30-річчя Перемоги, поблизу будинку №20, що позначений дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому в момент, коли перед вказаним пішохідним переходом розпочав зменшувати свою швидкість та потім зупинився автомобіль Fiat Doblo Cargo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , що рухався у попутному напрямку в правій смузі руху, вчасно не застосував заходів для зменшення швидкості руху свого транспортного засобу та не зупинився, не переконавшись в тому, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух прямо та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перетинав проїзну частину вулиці 30-річчя Перемоги по вказаному вище нерегульованому пішохідному переходу, справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_11 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02-01/901 від 25.09.2020, отримав тілесні ушкодження: травма голови із забоєм головного мозку важкого ступеню, ушкодженням речовини головного мозку та крововиливом в речовину головного мозку та в субарахноїдальний простір, що ускладнилась лівобічним глибоким геміпарезом, забиті рани лівого плеча, лівої передньої половини грудної клітки та спини до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя.

Спричинення потерпілому ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, знаходиться в причинному зв`язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №4/70Е-20 від 01.10.2020, з порушенням водієм автомобіля Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 вимог п.п. 18.4. Правил дорожнього руху України.

Причиною смерті ОСОБА_11 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 є черепно-мозкова травма у вигляді забоїв головного мозку та мозочка, крововиливів в м`які мозкові оболонки головного мозку, що ускладнилась розвитком віддалених наслідків внутрішньо-черепної травми, а саме: посттравматичним менінгоенцефалітом, дистрофічними змінами головного мозку та мозочка, набряком речовини головного мозку та м`яких мозкових оболонок, нерівномірним склерозом та фіброзом м`яких мозкових оболонок.

Таким чином, між тілесними ушкодженнями, які ОСОБА_11 отримав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 17.08.2020 та його смертю 25.10.2020 наявний прямий причинний зв`язок.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі. Повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що підтверджують його вину, щиро розкаявся, просив суд суворо не карати. Крім того, пояснив, шо відразу після ДТП зупинився, дочекався приїзду швидкої допомоги та поліції. По приїзду працівників поліції відразу давав пояснення по суті того, що сталось. Ним було відшкодовано кошти на лікування ОСОБА_11 у лікарні та в подальшому перераховано 100 000,00 грн. потерпілій, грошові кошти у рахунок моральної шкоди. Цивільний позов Черкаської окружної прокуратури визнав у повному обсязі. Цивільний позов потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди визнав частково та у розмірі покладався на розсуд суду.

Потерпіла просила призначити суворе покарання, оскільки смерть її сина негативно вплинула на неї та на її дітей, які втратили старшого брата. Просила задовольнити цивільний позов у повному обсязі, стягнути з ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 6 000 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд ухвалив про проведення скороченого судового розгляду і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, чи правильно обвинувачений розуміє зміст тих обставин, які він не оспорює, чи є добровільною та істинною його позиція, а також роз`яснив учасникам процесу, що у разі не дослідження судом доказів, сторони будуть позбавлені права в апеляційному порядку оскаржити обставини, які не оспорювалися.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, він вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів щодо судових витрат, речових доказів та ухвал щодо накладення арешту, дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник - адвокат ОСОБА_6 , потерпіла та її представник з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодилися.

Судом у відповідності до положень частини третьої статті 349 КПК України було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прокурор, обвинувачений, захисник, потерпіла та її представник зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин другої та третьої статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, дослідження доказів щодо судових витрат, речових доказі та ухвал щодо накладення арешту, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Після допиту обвинуваченого прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази щодо судових витрат, речових доказів та докази, які характеризують обвинуваченого.

Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.

На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.

У судових дебатах:

Прокурори пояснили, що під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, просили визнати винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, при цьому враховуючи особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також те, що він визнав свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, надав свідчення суду щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, розкаявся. Просили призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 6 років позбавлення волі, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Також просили стягнути процесуальні витрати, вирішити долю речових доказів у відповідності до статті 100 КПК України. Цивільний позов заявлений Черкаською окружною прокуратурою щодо відшкодування витрат на лікування ОСОБА_11 задовольнити у повному обсязі.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 просив призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судових дебатах зазначив, що свою вину у вчиненні інкримінованого злочину він визнає. Однак у вирішенні питання щодо суми цивільного позову покладався на розсуд суду.

Потерпіла та її представник просили цивільний позов задовольнити у повному обсязі та призначити покарання у виді позбавлення волі.

В останньому слові обвинувачений просив суд суворо не карати, просив вибачення у потерпілої.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 12 КК України злочин вчинений ОСОБА_5 є тяжким злочином, оскільки за його вчинення може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.

Можливість врахування обставиною, що пом`якшує покарання винної особи, - «щире каяття» обґрунтовується наступним.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

У постанові від 18.09.2019 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (справа №166/1065/18) вказав, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки, попросивши вибачення у потерпілої, зазначив про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, частково відшкодував завдану шкоду, що свідчить про наявність у кримінальному провадження обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до положень частини першої статті 69-1 КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Частиною другою статті 63 КК України визначено, що позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, але з необережною формою вини, вчинений у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, тобто джерела підвищеної небезпеки, а також тяжкість наслідків, які настали в результаті скоєного правопорушення та які є незворотніми, оскільки призвели до загибелі людини; особу обвинуваченого, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше не судимий, характеризується по місцю проживання та місцем служби виключно з позитивної сторони, є військовослужбовцем та має нагородження у вигляді грамот та нагрудного знаку «За мужність і героїзм», його відношення до скоєного; наявність обставин, що пом`якшують покарання; в момент ДТП був у тверезому стан, поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, і на підставі викладеного суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 покарання пов`язане з реальним позбавленням волі, але не в максимальному розмірі визначеному санкцією ч.2 ст.286 КК України оскільки, на думку суду, ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства.

Разом з тим, суд враховує, позицію потерпілої сторони у судових засіданнях, однак зазначає, що суворе покарання у виді позбавлення волі, не є обов`язковою для суду, натомість враховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги. Справедливість покарання повинна визначатись з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин. Покарання має відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що до вчинення даного необережного злочину обвинувачений не був помічений у будь-яких інших протиправних діях, раніше до кримінальної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України не притягувався.

Також суд не вбачає підстав для застосування положень статей 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5 з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. У межах реалізації дискреційних повноважень суд вправі застосувати ст. 75 КК України та звільнити особу від відбування покарання з випробуванням за наявності передбачених цією статтею обов`язкових умов та достатніх підстав для висновку про можливість виправлення винного без відбування покарання.

Однак, суд, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, вважає неможливим застосувати вищезгадані вимоги КК України до ОСОБА_5 , оскільки не вбачає можливості виправлення винного без реального відбування призначеного йому покарання.

Відповідно до змісту правової позиції, висловленої Верховним Судом у справі № 523/13774/18 (постанова від 03.09.2020 р.), покарання у виді позбавлення волі, наближене до нижньої межі покарання, визначеного у санкції ч. 2 ст. 286 КК України, не може призначатися особі, яка порушила вимоги ПДР України, значно перевищила дозволену швидкість на ділянці дороги з пожвавленим рухом, знехтувала перевагою пішохода, який перетинав дорогу, не порушуючи вимоги ПДР України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує знову ж таки грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що призвело до смерті людини, що беззаперечно встановлює суспільну небезпеку з реальною загрозою заподіяння істотної шкоди людині, а тому приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, визначений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Суд вважає, що саме такий вид покарання буде необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Черкаської окружною прокуратурою в інтересах Черкаської міської ради заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 , тертя особа КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_11 в сумі 41 533,65 грн.

Потерпілою ОСОБА_7 до ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

При вирішенні цивільного позову суд керується наступним.

В судовому засіданні представник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_7 вищезазначений цивільний позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, з викладених у них підстав.

Обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов заявлений Черкаською окружною прокуратурою щодо відшкодування витрат на лікування ОСОБА_11 визнав у повному обсязі, щодо цивільного позову потерпілої визнав частково, зазначив, що відшкодує заподіяну моральну шкоду в розмірі визначеному судом.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію обвинуваченого.

Прокурор вважає, що заявлені цивільні позови підлягають задоволенню з урахуванням норм ЦК України та судової практики щодо розміру задоволення заявленої моральної шкоди, заподіяної злочином в сфері дорожньо-транспортних подій.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, окрім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю членів її сім`ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Таким чином, особами, які мають право на відшкодування шкоди в зв`язку з смертю ОСОБА_11 внаслідок ДТП є його близький родич ОСОБА_7 (мати), яка пред`явила цивільний позов.

Судом встановлено, що потерпілий від злочину ОСОБА_11 перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» з 17.08.2020 по 22.09.2020 та на його лікування затрачено кошти в сумі 41 533,65 гривень, розмір якої підтверджений належними доказами, а тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 , заявлені в позові кошти.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 зазначається, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій моральній шкоді.

Встановлено, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_11 , його мати, зазнала сильних душевних переживань та страждань. Вона постійно перебуває у стресовому стані, оскільки назавжди втратила сина, а її діти - старшого брата. У такий спосіб їй була заподіяна моральна шкода. З урахуванням глибини смерті близької людини, непоправної втрати та тривалості душевних страждань, які зазнала мати, пов`язаною з невідворотністю втрати свого сина, позбавленням можливості спілкуватись з ним в подальшому та істотними змінами в сімейному житті, оскільки останні змушені додавати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя, суд, враховуючи ступень вини ОСОБА_5 його матеріальний стан, спроможність реально задовольнити вимоги позивача та з огляду на вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що моральну шкоду, яку належить відшкодувати ОСОБА_7 необхідно задовольнити в розмірі 1 500 000,00 грн.

Визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту, із визначенням часу, дія якого закінчилась, клопотань щодо обрання запобіжного заходу від учасників процесу не надходило.

Крім того, суд, виконуючи вимоги ч. 2 ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування за проведення судової експертиз у сумі 1307,60 грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370,374,377 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання, після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Цивільний позов Черкаської окружної прокуратури про стягнення з ОСОБА_5 витрат, понесених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 1 500 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Черкаської міської ради кошти, які витрачені КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» на лікування потерпілого ОСОБА_11 у сумі 41 533,65 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта під час здійснення досудового розслідування за проведення судової експертизи в сумі 1307,60 грн.

Речові докази, а саме:

- автомобіль Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_12 , залишити їй за належністю;

- відероєстратор SN: D02A8BW0396 з флеш картою пам`яті SanDisk 64 GB, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_5 залишити йому за належністю;

- лазерний диск «VIDEX DVD+R», який долучений та зберігається у матеріалах кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.

- медичні карти повернути за належністю до КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради та КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня» Черкаської обласної ради.

На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду.

Головуючий ОСОБА_1