Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №369/2856/22 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 369/2856/22

Номер провадження2/711/118/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Демчика Р.В. секретарів судового засідання Кофанової А.В., Бутовської Д.О., Кобилки Є.О. за участі позивача ОСОБА_1 , представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_4 , представників відповідача Грищенко Н.В., Юрченко Ю.І., Барбанової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,-

встановив:

22.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.

Позов обгрунтовує тим, що у відповідності до договору позики від 10.09.2019 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 7 500 000 грн. Передача вказаних коштів була здійснена в м. Києві. На моменту укладання договору позики грошові кошти в сумі 7 500 000 грн. позивач передав відповідачу в повному обсязі. Повернути кошти позивачу відповідач зобов`язався в термін до 11.09.2021 року, але вказаного обов`язку не виконав. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення боргу, але вимога залишилася без виконання.

Таким чином, не повернувши позивачу грошові кошти у встановлений строк – до 11.09.2021 року відповідач порушив зобов`язання покладені на нього договором позики, і відповідно до ст. 625 ЦК України має повернути позивачу позичені кошти.

Також, відповідно до п.5 договору позики відповідач повинен сплатити позивачу 1 652 260,27 грн. відсотків за користування грошовими коштами в період з 11.09.2019 року по 11.09.2021 року.

Відповідно до п.8 договору позики відповідач повинен сплатити позивачу 1 482 666,16 грн. пені, яка нарахована за період з 12.09.2021 року по 20.02.2022 року.

Крім того вважає, що позивач, у відповідності до ст. 625 ЦК України позивач повинен сплатити інфляційні в сумі 447 545,53 грн. та 3% річних в сумі 121 862,97 грн.

На підставі викладеного просить суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь загальну суму заборгованості в розмірі 11 204 334,90 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.06.2022 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

11.07.2022 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання представника відповідача адвоката Грищенко Н.В. про передачу цивільної справи за територіальною підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

13.07.2022 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання позивача про забезпечення позову

13.07.2022 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області клопотання представника відповідача задоволено та цивільну справу передано до Придніпровського районного суду м.Черкаси за підсудністю.

13.07.2022 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області частково задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову. В якості забезпечення позову накладено арешт на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; частину земельної ділянки, загальною площею 0,114 га з кадастровим номером 3222484001:01:016:0066, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

23.08.2022 року справа надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2022, для розгляду цивільної справи №369/2856/22 (провадження №2/711/1964/22) визначено суддю Демчика Р.В..

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.09.2022 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

17.10.2022 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси представник відповідача адвокат Грищенко Н.В. подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не укладав та не підписував договір позики.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.12.2022 року у справі призначено комплексну (почеркознавчу та технічну) судову експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Підготовче провадження у справі зупинено.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.02.2023 року поновлено провадження у справі.

15.06.2023 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси витребувано у Державній Прикордонній службі України відомості щодо перетину державного кордону України та повернення на територію України за останні п`ять років громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.09.2023 року відмовлено в задоволені клопотання представника відповідача адвоката Надії Грищенко про доручення посольству України в Швейцарській Конфедерації та в Князівстві Ліхтенштейн (за сумісництвом) (Feldeggweg 5, 3005 Bern, Schweiz) відібрати експериментальні зразки підпису громадянина України ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , контактний номер телефону: НОМЕР_2

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.09.2023 року відмовлено в задоволені клопотання представника відповідача адвоката Надії Грищенко про витребування доказів.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.10.2023 року закрите підготовче провадження у справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання представника відповідача адвоката Грищенко Н.В. про повернення до стадії підготовчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів залишено без задоволення.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.11.2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Юрченка Ю.І. про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів залишено без задоволення.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.11.2023 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Юрченка Ю.І. про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та призначення експертизи залишено без задоволення.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.11.2023 року цивільну справу № 369/2856/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів направити до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4) для проведення комплексної (почеркознавчої та технічної) судової експертизи, призначеної ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.12.2022 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.02.2024 року цивільну справу №369/2856/22 (провадження № 2/711/296/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів передати до канцелярії Придніпровського районного суду м. Черкаси для визначення судді для розгляду заяви про відвід головуючому судді Демчику Р.В.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Старікової М.М. від 14.02.2024 року залишено без задоволення заяву адвоката Юрченка Ю.І. про відвід судді Демчика Р.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.02.2024 року клопотання представника позивача адвоката Штепи Р.П. про визнання явки відповідача в судове засідання залишено без задоволення.

Клопотання представника відповідача адвоката Юрченка Ю.І. про виклик експертів залишено без задоволення.

Клопотання представника відповідача адвоката Юрченка Ю.І. про звернення до судових експертів з клопотання про продовження строків виконання клопотання залишити без задоволення.

Клопотання судових експертів Державного науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України Попітченко О.А., Венгрус А.Ю. щодо надання додаткових матеріалів для проведення експертизи задовольнити частково.

В розпорядження судових експертів надано:

-оригінал договору позики від 10.09.2019 року, укладений від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який знаходиться в матеріалах цивільної справи (т.1 а.8);

-експериментальні зразки підпису ОСОБА_4 , які знаходяться в 3 томі цивільної справи, а саме: том 3 аркуш 21 – 6 підписів; том 3 аркуш 25– 6 підписів; том 3 аркуш 29 – 6 підписів; том 3 аркуш 33 – 6 підписів; том 3 аркуш 37 – 6 підписів; том 3 аркуш 41 – 6 підписів; том 3 аркуш 45 – 6 підписів; том 3 аркуш 49 – 6 підписів; том 3 аркуш 53 – 6 підписів; том 3 аркуш 57 – 6 підписів; том 3 аркуш 61 – 6 підписів; том 3 аркуш 65 – 6 підписів; том 3 аркуш 201 – 1 підпис; том 3 аркуш 204 – 1 підпис; том 3 аркуш 207 – 1 підпис; том 3 аркуш 210 – 1 підпис; том 3 аркуш 213 – 1 підпис; том 3 аркуш 216 – 1 підпис; том 3 аркуш 219 – 1 підпис; том 3 аркуш 222 – 1 підпис; том 3 аркуш 225 – 1 підпис; том 3 аркуш 228 – 1 підпис; том 3 аркуш 231 – 1 підпис; том 3 аркуш 234 – 1 підпис;

-достовірні вільні зразки підпису ОСОБА_4 , які знаходяться в 3 томі цивільної справи, а саме: в оригіналі договору №25 від 03.10.2006, в розділі ЗАКАЗЧИК ( т.3 а.75); в додатку №1 до договору №25, в рядку Замовник підпис (т.3 а.76); в оригіналі договору №529881-00001 від 23.08.2012, в рядку 1.3 Зразок підпису Клієнта та рядку Клієнт ОСОБА_4 ( т.3 а.77); в заяві від 23.08.2012 року, в рядку ПІДПИС (т.3 а.78); в заяві від 23.08.2012 року, в рядку ПІДПИС ( т.3 а.79); в заяві від 23.08.2012 року, в рядку (підпис) ( т.3 а. 80); в оригіналі міжнародного договору добровільного страхування медичних та інших витрат №2358859 від 23.08.2012, в рядку Підпис Страхувальника (т.3 а.81); в оригіналі довіреності від 17.12.2015 року, засвідченої приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саенко О.О. та зареєстрованої в реєстрі за №4045, в рядку ПІДПИС (т.3 а.83); в оригіналі комплексного договору добровільного страхування ризиків позичальника №006.500576443.111 від 22.12.2016, в розділі Страхувальник: ОСОБА_5 (т.3а.84); в правому нижньому кутку на аркушах справи 85,86,87; в Додатку №1 про надання кредиту №500576443 від 22.12.2016, в рядку Позичальник: ОСОБА_5 ( т.3 а.88); в оригіналі договору страхування подорожуючих за кордон №МВ 2610041 від 13.12.2016, в розділі Підпис Страхувальника (т.3 а.89); в оригіналі договору страхування подорожуючих за кордон №МВ 2610041 від 13.12.2016, в розділі Підпис Страхувальника (т.3 а.90); в оригіналі РАСПИСКИ в получении суммы займа от «22» декабря 2016 г., в рядку подпись Заемщика (т.3 а.91); в оригіналі додатку №1 до Угоди про надання кредиту №500598655 від 20.06.2017, в рядку Позичальник ОСОБА_4 (т.3 а.92); в оригіналі договору про внесення змін і доповнень №1 від 21.06.2017 до Кредитного договору №500576443 від 22.12.2016, в рядку (підпис ) ОСОБА_4 (т.3а.93); в оригіналі довіреності від 09.09.2019, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю. зареєстрованої в реєстрі за №1753, в рядку ДОВІРИТЕЛЬ (т.3а.94); в оригіналі заяви від 09.09.2019 року, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю. зареєстрованої в реєстрі за №1754, в рядку Підпис (т.3а.95); в оригіналі Расписки від 13.09.2019 г. (т.3а.97); в документі, який міститься на аркуші 98, в рядку Customer name: CHERNENKO PAVLO; в оригіналі заяви про згоду на розпорядження спільним майном від 14.12.2021 року, засвідченої першим секретарем з консульських питань Посольства України в Швейцарській Конфедерації Шепелєвою М.М. та зареєстрованою в реєстрі за №573/575-2021, в рядку Підпис ОСОБА_4 (т.3 а.99); в оригіналі довіреності від 14.12.2021, засвідченої першим секретарем з консульських питань Посольства України в Швейцарській Конфедерації Шепелєвою М.М. та зареєстрованою в реєстрі за №573/573-2021, в рядку Підпис ОСОБА_4 (т.3 а.100).

-достовірно вільні зразки почерку ОСОБА_4 , які знаходяться в 3 томі цивільної справи, а саме: в оригіналі довіреності від 17.12.2015 року, засвідченої приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саенко О.О. та зареєстрованої в реєстрі за №4045, в рядку ПІДПИС ( т.3а.83); в оригіналі РАСПИСКИ в получении суммы займа от «22» декабря 2016 г., в рядку подпись Заемщика (т.3а.91); в оригіналі довіреності від 09.09.2019, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю. зареєстрованої в реєстрі за №1753, в рядку ДОВІРИТЕЛЬ (т.3 а.94); в оригіналі заяви від 09.09.2019 року, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю. зареєстрованої в реєстрі за №1754, в рядку Підпис (т.3а.95); в оригіналі Расписки від 13.09.2019 г. (т.3а.97).

Цивільну справу № 369/2856/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів потворно направити до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4) для продовження проведення комплексної (почеркознавчої та технічної) судової експертизи, призначеної ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.12.2022 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.09.2024 року приєднано до цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів копію боргової розписки від 10.09.2019 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.09.2024 року цивільну справу №369/2856/22 (провадження № 2/711/296/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів передати до канцелярії Придніпровського районного суду м. Черкаси для визначення судді для розгляду заяви про відвід головуючому судді Демчику Р.В.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Піковського В.Ю. від 26.09.2024 року відмовлено в задоволенні заяви адвоката Юрченка Ю.І. про відвід судді Демчика Р.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.01.2025 року відмолено в задоволенні заяви представника відповідача – адвоката Юрченка Ю.І. про відвід головуючого судді Демчика Р.В. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.

Ухвалами Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.01.2025 року приєднано до цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів висновок експерта №34/24 від 20.09.2024 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи. Відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Штепи Р.П. про призначення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, судової почеркознавчої експертизи для вирішення додаткових питань по досліджуваному первинною експертизою об`єктові. Відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача адвоката Штепи Р.П. про оголошення перерви в судовому засіданні. Відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Юрченка Ю.І. про призначення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, комплексної (почеркознавчої та технічної) судової експертизи.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.02.2025 року повернуто ОСОБА_1 оригінал договору позики від 10.09.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який був долучений до матеріалів цивільної справи № 369/2856/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, замінивши його засвідченою копією.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22.05.2025 року скасовано ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.03.2025 року, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.11.2025 року визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання, яке відбудеться в залі судового засідання Придніпровського районного суду м. Черкаси 18.12.2025 року об 11.00 год. для надання суду особистих пояснень з предмету позову та обставин справи, а в разі надання ним згоди, для допиту його в якості свідка.

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали.

Разом з тим, після повернення справи з Черкаського апеляційного суду 26.05.2025 року позивач та його представники не з`явилися в судові засідання, призначені на 10:30 год. 04.07.2025 року, на 15:00 год. 15.07.2025 року, на 11:00 год. 12.09.2025 року на 14:00 год. 07.10.2025 року, на 10:00 год. 17.11.2025 року, на 12:30 год. 28.11.2025 року, на 11:00 год. 18.12.2025 року, на 14:00 год 27.01.2026 року, на 14:00 год. 25.02.2026 року, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

25.02.2026 року представник позивача адвокат Алексєєв О.Є. надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи.

В подальшому, позивач та його представник не з`явилися в судове засідання, призначене на 14:00 год. 18.03.2026 року.

18.03.2026 року представник позивача надіслав до суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

В подальшому позивач та його представник не з`явилися в судове засідання, призначене на 14:00 год. 24.03.2026 року.

23.03.2026 року представник позивача надіслав до суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи у зв`язку з участю в кримінальному провадженні № 759/8888/25 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 384, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, яке знаходиться в провадженні Святошинського районного суду м. Києва та призначено до розгляду на 24.03.2026р. о 11:30 год.

В подальшому позивач та його представники не з`явилися в судові засідання, призначені на 14:00 год. 08.04.2026 року, на 14.04.2026 року на 14:05 год., причини неявки суду не повідомили, заяву про розгляд справи у їх відсутності до суду не подали.

В судовому засіданні відповідач та його представники заперечували проти задоволення позову.

Наполягали на розгляді справи у відсутності позивача та його представника, які повторно не з`явилися в судові засідання та не надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Судом вирішено розглянути справу по суті за відсутності позивача ОСОБА_1 , який будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, повторно не з`явився в судове засідання, не повідомив про причини своєї неявки та не подав заяви про розгляд справи без його участі. При цьому судом враховано, що неявка позивача ОСОБА_1 у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору, таке вирішення, з урахуванням обставин цієї справи, наявних в матеріалах справи доказів і процесуальної поведінки сторін, відповідатиме завданню цивільного судочинства та його основним принципам, а також те, що відповідач наполягає на розгляді справи за відсутності позивача.

Суд враховував відповідні правові висновку Верховного Суду.

Зокрема, 01.06.2022 року Верховний Суд, погоджуючись із тим, що суд першої інстанції розглянув справу по суті за відсутності належним чином повідомленого позивача, який повторно не з`явився в судове засідання, звернув увагу, що із 15.12.2017 року, у зв`язку зі змінами до процесуального закону, наслідки повторної неявки позивача у судове засідання змінилися (постанова у справі № 521/6462/17).

Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Системне тлумачення правил частини п`ятої статті 223та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що вони спрямовані на дисциплінування позивача як ініціатора судового розгляду, повинні стимулювати його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити, у тому числі, затягування розгляду справи.

Отже залишення позову без розгляду через повторну неявку позивача в судове засідання є негативним наслідком саме для позивача, оскільки змушує його повторно вчиняти дії з метою захисту своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В той же час, наведене не може використовуватися на шкоду інтересам відповідача, який належним чином виконав покладений на нього обов`язок щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, через що справа може бути розглянута по суті.

У постанові від 24.05.2023 в справі № 285/2961/21 Верховний Суд виснував, що суд першої інстанції може розглянути справу по суті за відсутності позивача, який будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини своєї неявки та не подав заяву про розгляд справи без його участі, за сукупності таких умов: а) неявка позивача не перешкоджає вирішенню спору; б) таке вирішення, з урахуванням обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів і процесуальної поведінки сторін відповідатиме завданню цивільного судочинства та його основним засадам (принципам); в) відповідач не заперечує проти розгляду справи за відсутності позивача.

За таких обставин, залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суперечило б як завданню цивільного судочинства, так і його основним засадам (принципам), передбаченим, зокрема пунктами 2, 4-6, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України, оскільки призвело б до негативних наслідків в першу чергу для відповідачів, а не для позивача, який би у такий спосіб, фактично з власної ініціативи, всупереч встановлених законодавцем процесуальних запобіжників, отримав можливість на повторне звернення до суду.

Враховуючи наведене, згідно з положеннями статті 223 ЦПК України, перешкоди для розгляду цієї справи по суті відсутні.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлені наступні обставини.

Як вбачається з копії договору позики від 10.09.2019 року (оригінал якого був повернутий позивачу на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси) він укладений між ОСОБА_1 (надалі-Позикодавець) та ОСОБА_4 (надалі-Позичальник), які ознайомлені з вимогами чинного законодавства України щодо недійсності правочину, перебували при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміли значення своїх дій та діяли добровільно, володіли українською мовою.

Пунктом 1 договору передбачено, що позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 7 500 000 грн., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики в строк встановлений цим договором.

Мета позики: для загальних корпоративних цілей позичальника та для поповнення обігових коштів (п.2 договору).

На момент укладання цього договору грошові кошти в сумі 7 500 000 грн. позикодавець передав позичальнику в повному обсязі (п.3 договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) з відсотками за користування у строк до 11.09.2021 року про що позикодавцем складається відповідна розписка (п.4 договору).

Сторони домовилися про те, що відсоток за користування грошовими коштами становить 11% річних, фіксована, з розрахунку фактичної кількості днів у поточному році і фактичної кількості днів у місяці. Відсотки за користування позикою позикодавцем нараховується протягом усього строку користування позикою на фактичну суму заборгованості по позиці за фактичний період користування та виплачується позичальником у строк вказаний у п.4 цього договору (п.5 договору)

Позичальник має право достроково повернути позикодавцю суму позики про що позикодавцем складається відповідна розписка (п.6 договору).

В разі, коли позичальник своєчасно не поверне позикодавцю позику разом з відсотками за користування згідно визначеному у п.4 цього договору строку, позикодавець вправі пред`явити цей договір до стягнення в порядку і в строки, передбаченні чинним законодавством України (п.7 договору).

У випадку прострочення повернення суми позики позичальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від не виплаченої у строк суми за кожен день прострочення платежу до моменту виконання зобов`язання належним чином (п.8 договору).

Так, відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів (ч.2 ст. 509 ЦК).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-Ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 (на яку послався суд апеляційної інстанції), від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження№ 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.

При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19).

Згідно ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ч.6ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно висновку експерта №КСЕ-19-23/74883 від 25.04.2024 року, який складений експертами ДНДЕКЦ МВС України підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Позичальник» в оригіналі договору позики від 10 вересня 2018 року виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

У договорі позики від 10 вересня 2019 року на першій сторінці у графі «Позичальник» на останньому рядку, підпис від імені ОСОБА_4 виконано рукописним способом за допомогою пишучого пристрою, стрижень якої споряджений чорнилом синього кольору.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведений факт укладання договору позики саме відповідачем та отримання ним грошових коштів в борг від позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати понесенні позивачем під час розгляду слід залишити за позивачем.

Крім того судом встановлено, що 13.07.2022 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області частково задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову. В якості забезпечення позову накладено арешт на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; частину земельної ділянки, загальною площею 0,114 га з кадастровим номером 3222484001:01:016:0066, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.ч.9,10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Оскільки суд прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 13.07.2022 року на частину житлового будинку загальною площею 488,1 кв. м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; частину земельної ділянки загальною площею 0,114 га з кадастровим номером 3222484001:01:016:0066, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 .

На підставі наведеного, ст. 509,1046 ЦК України, керуючись ст.ст. 12-13, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 280-282, 354 ЦП України,-

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 13.07.2022 року на частину житлового будинку загальною площею 488,1 кв. м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; частину земельної ділянки загальною площею 0,114 га з кадастровим номером 3222484001:01:016:0066, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 24.04.2026 року.

Головуючий: Р. В. Демчик