Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №445/1627/25 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1627/25

Провадження № 2-а/445/1/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 217 від 04.04.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 201-1 КУпАП. В обгрунтування позову вказав, що оскаржувана постанова є незаконною, безпіставною, оскільки вина відповідача є недоведеною. Як зазначає позивач, відповідачі в оспорюваній постанові не вказують обставин, які підтверджують склад адміністративного правопорушення. Окрім того, на думку позивача, відповідачі не зазначають жодних належних та допустимих доказів повідомлення позивача про час та місце розгляду справи щодо останнього. Позивач вказує, що йому не було роз`яснено його прав, суті правопорушення, а також позивачу не було надано копій матеріалів для ознайомлення. Таким чином, позивач зазначає, що його права були істотно порушені, що свідчить про те, що постанова № 217 від 04.04.2025 є незаконною, необґрунтованою, необ`єктивною та протиправною. У зв`язку із наведеним просить позов задовольнити, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 217 від 04.04.2025 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 25.07.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Не погоджуючись з поданим позовом, відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки вважає притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності правомірним, оскільки повістка, на думку відповідача, була вручена законно. Адже підтвердженням правопорушення, як і сам його факт, є саме неприбуття за викликом по повістці, що підтверджується відміткою оператора про невручення йому поштового конверта (повістки) у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою проживання. Двоє свідків під підпис підтвердили факт відмови позивача від ознайомлення з матеріалами справи та отримання другого примірника протоколу про адміністративне правопорушення. Розгляд адміністративної справи відносно позивача та винесення зазначеної постанови про адміністративне правопорушення, як вважає відповідач, проводилися із дотриманням вимог законодавства. Тому наведені доводи позивача відповідач вважає оманливими та безпідставними.

18.05.2026 представник позивача подав до суду клопотання, у якому просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, вказав, що позовні вимоги підтримують повністю. Окрім того, просив долучити до матеріалів справи та дослідити в якості доказу медичну довідку, яка підтверджує перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в період з 19.11.2024 по 26.11.2024, а тому останній не міг знати про повістку від 14.11.2024 та отримати таку поштою в період 27.11.2024.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, причини неявки не повідомили, жодних клопотань не подали.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові пояснення сторін, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що повістка про виклик ОСОБА_1 була надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення з повідомленням про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання позивача: АДРЕСА_1 .

Відповідно до виписки з медичної карти № 3482 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Університетській лікарні ЛНМУ у період з 19.11.2024 по 26.11.2024.

Оператором поштового зв`язку було повернуто до відправника рекомендоване поштове відправлення з відміткою - за закінченням терміну зберігання.

02.04.2025 було складено протокол № 217 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якого 02.04.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 супроводжений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув ОСОБА_1 , як такий, що вчинив адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

Постановою № 217 від 04.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Звертаючись з позовною заявою до суду, позивач вважає вищезазначену постанову незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (стаття 7 КУпАП).

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, законодавець встановив обов`язок громадянина під час мобілізації з`явитись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначеному у такому виклику місці та строк.

Порядок виклику громадянина під час мобілізації до територіального центру комплектування та соціальної підтримки врегульований Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 (в редакції чинній станом на дату здійснення виклику за повісткою, тобто на 25.11.2024, далі - Порядок)).

Так, пунктом 28 Порядку визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно з пунктом 29 Порядку у повістці зазначаються:прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;місце, день і час явки за викликом;найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки;роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Пунктом 30 Порядку передбачено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п. 30-1 Порядку кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Пунктом 30-2 Порядку визначено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть:

централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Порядком визначено, що повістки можуть бути вручені на підставі п. 31-33 Порядку, або надіслані засобами поштового зв`язку на підставі п. 34 Порядку, а також згідно з п. 30-3 Порядку.

З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; факт вручення повістки/надіслання повістки засобами поштового зв`язку для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до військового комісаріату для призову на збори» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори у строк, установлений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, які підтверджені відповідними документами (довідками), визнаються: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов`язаним, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов`язаного кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю; складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Отже, умисел ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не доведений «поза розумним сумнівом».

За вказаних обставин, відповідач, ухвалюючи спірну постанову, всупереч імперативних вимог статей 7, 9, 247, 251, 252 тощо КУпАП, не дослідив обставини справи, не встановив наявність складу адміністративного правопорушення, не зібрав доказів на підтвердження власної позиції щодо допущення позивачем інкримінованого правопорушення, зокрема які були наявні у розпорядженні самого відповідача.

Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення саме ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Враховуючи, що матеріали справи спростовують доводи відповідача щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та не підтверджені належними та допустимими доказами правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог статей 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності із законом, суд дійшов висновку про необхідність скасування такої постанови із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі наведеного, керуючись ст.73-77, 90, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 9, 245, 252 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення № 217 від 04.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, а провадження у справі - закрити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом в суд, що становить 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. М. Сивак