Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №462/1520/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Суд: Залізничний районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 20 травня 2026 р.

Справа: №462/1520/26

Суддя: Бориславський Ю. Л.

Справа № 462/1520/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №22031000101005 від 14.12.2018 у розмірі 14301,76 грн., з яких: 6800 – заборгованість по тілу кредиту; 2605,76 грн. – заборгованість по відсотках, 4896 грн. – заборгованість по комісії, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 14.12.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №22031000101005, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у тимчасове платне користування у розмірі 6800 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та щомісячної комісії, визначених договором. АТ «Банк Кредит Дніпро» умови кредитного договору виконав в повному обсязі. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав. 15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №15/12/21, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги, в тому числі і за кредитним договором №22031000101005. Відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за кредитним договором становить 14301,76 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи судом, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу – двічі разом із позовною заявою та додатками за адресою реєстрації місця проживання відповідача згідно відповіді з ЄДДР №2390884 від 26.02.2026 року /а.с.80/, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, поштові відправлення, скеровані судом, повернуто без вручення одержувачу, останнє – 19.05.2026 року.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.

У встановлений судом строк відзиву на позов відповідач не подала, причин такого не повідомила.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення /виклику/ сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого:

статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Із змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

Судом встановлено, що 14.12.2018 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №22031000101005. /а.с.60-61/

Відповідно до п.1.1 даного договору банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачена цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановленому цим договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним договором у повному обсязі.

Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором банк надає клієнту грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 6800 грн. Строк 12 місяців. Цільове призначення на споживчі потреби. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту 6,0% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом: 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0 % річних.

Згідно з п. 1.4 договору кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро».

Також, відповідачем ОСОБА_1 14.12.2018 року підписано паспорт споживчого кредиту, у якому визначено розмір кредиту, розмір щомісячної комісії за обслуговування кредиту, розмір процентів, строк кредитування./а.с.62/

Згідно із випискою по особовому рахунку кредитного договору №22031000101005 від 14.12.2018, 14.12.2018 ОСОБА_1 надано 6800 грн. кредитних коштів та дана виписка містить інформацію, що ОСОБА_1 здійснював фінансові операції, що підтверджує фактичне використання кредитних коштів.

Таким чином, АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 6800 грн.

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №15/12/21, відповідно до умов якого ТОВ «Цикл Фінанс» відповідно до умов якого позивач набув право вимоги, в тому числі і за кредитним договором №22031000101005.

Відповідно до п. 1.1, 3.1 договору факторингу фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Підписанням договору клієнт гарантує, що йому належить право вимоги за портфелем заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 22031000101005 від 14.12.2018 у сумі 14301,76 грн., з яких: 6800 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 2605,76 грн. – заборгованість по відсотках; 4896 грн. – заборгованість по комісії.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14.12.2021 року становить 14301,76 грн., з яких: 6800 – заборгованість по тілу кредиту; 2605,76 грн. – заборгованість по відсотках, 4896 грн. – заборгованість по комісії

Таким чином, позовні вимоги до відповідача є підставними та в частині стягнення основної суми боргу підлягають до задоволення.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) та постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як встановлено судом пунктом 1.2 кредитного договору визначено щомісячну комісію за обслуговування кредиту 6,0% від суми кредиту, яка є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги у частині стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 4896 грн. не підлягають задоволенню.

Крім цього, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №2024494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно наданого суду розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за нарахованими процентами становить 2605,76 грн. та нарахована за період з 31.01.2019 року по 14.12.2021 року.

Водночас, умовами кредитного договору №22031000101005 від 14.12.2018 визначено, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, відповідно до п. 1.2 договору складає 12 місяців та графіком платежів розрахунку загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором визначено період платежів з 14.12.2018 року по 14.12.2019 року.

Матеріали справи не містять додаткових угод щодо продовження строків кредитного договору.

Таким чином, із відповідач на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 8291,82 грн., з яких: 6800 – заборгованість за тілом кредиту; 1491,82 грн. – заборгованість по відсотках.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги №43453613/1, укладений 25.08.2025 між позивачем ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Гулієвою С.А., детальний опис робіт, виконаних адвокатом, акт №22031000101005 від 26.01.2026 року, якими підтверджено розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 3500 гривень.

Відтак, на користь позивача із відповідача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2029,22 грн. та судовий збір у розмірі 1543,60 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 11, 202, 203, 205, 509, 512, 514, 526, 610, 625, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цикл Фінанс» /адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_3 у АТ «СЕНС Банк», МФО300346/ заборгованість за кредитним договором № 22031000101005 від 14.12.2018 року у розмірі 8291 /вісім тисяч двісті дев`яносто одну/ гривню 82 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цикл Фінанс» /адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_3 у АТ «СЕНС Банк», МФО300346/ понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1543 /одна тисяча п`ятсот сорок три/ гривні 60 копійок та 2029 /дві тисячі двадцять дев`ять/ гривень 22 копійки витрат на правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку ст. 354, 355 ЦПК України.

Текст судового рішення складений 21 травня 2026 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua