Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №317/1022/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 317/1022/26 2-а/335/93/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2026 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя за визначеною Запорізьким районним судом Запорізької області підсудністю надійшли матеріали адміністративної справи № 317/1022/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.02.2026 відбулося спілкування з інспектором ГУНП в Запорізькій області, який виявив бажання перевірити його документи на що позивач виконав усі вимоги інспектора та надав усі документи, які він вимагав. Однак інспектор виніс постанову серії ББА № 620609 від 07.02.2026, з фабули якої вбачається, що водій керував транспортним засобом, який не мав посвідчення водія, чим порушив п.2.1. «а» ПДР України, ч. 2 ст. 126 КУпАП та наклав стягнення у вигляді штрафу 3 400,00 грн. ОСОБА_1 заявляв йому клопотання про перенесення розгляду справи, так як не має юридичної освіти та бажав реалізувати своє право на адвоката, однак дані клопотання не були прийняті до уваги. Позивач не погоджується з даним правопорушенням, оскільки посвідчення водія відповідної категорії він має вже більше 20 років. Більш того, у постанові інспектор зазначає, що нібито водій керував 16 год. 20 хв., а постанову винесено о 16 год. 12 хв., що свідчить, про те, що інспектор заздалегідь (за 8 хвилин) до події вже склав постанову.

Враховуючи, що відповідно до вимог чинного законодавства розгляд справи не відбувся, не було надано можливості позивачу реалізувати право на отримання юридичної та правової допомоги від адвоката та його участі під час розгляду справи, не надано жодного доказу, що свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, тому вважає, що провадження підлягає закриттю на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП. Крім того, просив суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 14.04.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст. ст. 268, 272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз`яснено наслідки їх неподання.

23.04.2026 через канцелярію суду від представника ГУНП в Запорізькій області Трішиної А.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що водія транспортного засобу марки «ВАЗ 21214», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 було зупинено поліцейським сектору реагування патрульної поліції старшим сержантом поліції Ткаченко О.В. Під час здійснення перевірки документів поліцейським за допомогою інформаційно-пошукової системи ІПНП Національної поліції України було виявлено, що у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутнє дійсне посвідчення водія, серії НОМЕР_2 , термін дії з 20.05.2004, видане ДАІ 6302. Поліцейським було прийняте рішення про винесення постанови про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Щодо тверджень позивача про наявність у нього посвідчення водія більше 20 років, то представник зазначив, що всупереч вищезазначеному до позовної заяви позивачем не долучено копії посвідчення водія, згідно з паспортних даних позивача, виданого вперше строком на два роки та підлягає обміну відповідно до Положення та підтверджує факт керування ним транспортним засобом без посвідчення водія. При цьому, доказом вини позивача в порушенні ПДР України є відеозапис, здійснений поліцейським СРПП Василівського РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшим сержантом поліції Ткаченком О.В. Відеозапис зафіксований на спеціальний технічний службовий пристрій боді камеру інв. DSJ_VRUP014_000014, відеозапис № DSJ_00000000_000000 від 07.02.2026 (час запису 16:04:07), на якому зафіксовано вчинене позивачем адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Факт відеозапису підтверджено внесенням запису до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 620609 від 07.02.2026 (п. 7 Постанови).

Разом з тим, в оскаржуваній постанові міститься власноручний підпис позивача про роз`яснення прав та відмітка про отримання ним копії оскаржуваної постанови, відомостей про протилежне позивачем в постанові не зазначено. З огляду на вищезазначене ГУНП приходить до висновку, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог статті 276 КУпАП, у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Крім того, оскільки розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області буде відбуватись в порядку спрощеного позовного провадження, тобто без виклику сторін вважає розмір витрат на правничу допомогу завищеним та необґрунтованим.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Однак, клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.02.2026 поліцейським СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області старшим сержантом поліції Ткаченком О.В винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №620609.

Відповідно до рапорту поліцейського сектору реагування патрульної поліції Василівського районного управління ГУНП в Запорізькій області ст. сержанта поліції Ткаченка О.В. від 07.02.2026 вбачається, що водія транспортного засобу марки «ВАЗ 21214», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 було зупинено поліцейським сектору реагування патрульної поліції старшим сержантом поліції Ткаченком О.В. Під час здійснення перевірки документів поліцейським за допомогою інформаційно-пошукової системи ІПНП Національної поліції України було виявлено, що у громадянина ОСОБА_1 відсутнє дійсне посвідчення водія, серії НОМЕР_2 , термін дії з 20.05.2004, видане ДАІ 6302. Поліцейським було прийняте рішення про винесення постанови про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Вважаючи постанову ББА №620609 від 07.02.2026 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваній позивачем постанові та його доводам, які викладені у позові, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас, ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.1. «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за вказане порушення встановлена ч. 2 ст. 126 КУпАП та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та п.п. 2.1, 2.4 ПДР водій зобов`язаний мати при собі та пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться, зокрема, в посвідченні водія та реєстраційному документі на транспортний засіб.

Позивач у позові зазначає про порушення порядку розгляду справи працівником поліції та не з`ясування всіх обставин, які підлягають з`ясування, тобто порушення ст. 268 КУпАП та ст. 280 КУпАП.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом.

При цьому, доказів наявності у позивача посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії матеріали справи не містять.

Суд враховує, що позивачем не заперечується той факт, що подія правопорушення відбулася саме 07.02.2026, що підтверджено, в тому числі, і відеозаписами.

Доводи позивача, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються прийняття оскаржуваної постанови, є помилковим та спростовується наявністю відеозапису вчинення адміністративного правопорушення зафіксованого на спеціальний технічний службовий пристрій боді камеру інв. DSJ_VRUP014_000014, № DSJ_00000000_000000 від 07.02.2026 (час запису 16:04:07), про що зазначено в оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності (п. 7 Постанови).

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що зазначення поліцейським в оскаржуваній постанові неправильних даних, а саме часу складання постанови, не спростовує порушення позивачем вимог підпункту «а» пункту 2.1. Правил Дорожнього руху, та є опискою.

Аналогічна правова позиція щодо неточності відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18).

Отже в даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.

Доводи позивача, що він заявляв інспектору клопотання про перенесення розгляду справи, так як бажав реалізувати своє право на адвоката, які не були прийняті до уваги, суд оцінює критично, оскільки дані твердження спростовуються долученими відеозаписами.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

За таких підстав, суд вважає, що оскаржувана постанова є обґрунтованою, винесеною у відповідності до вимог законодавства та не знаходить підстав для її скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

Керуючись ст. ст. 126, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст .ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 620609 від 07.02.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повне рішення складено 15 травня 2026 року

Суддя: Н.І. Рибалко