Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №331/3503/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/3503/26

Провадження № 1-кп/331/729/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження №62025080100006981, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 жовтня 2025 року,

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Горького Дніпропетровського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, який не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, перебував на посаді військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 (відрядженого до військової частини НОМЕР_2 ) у військовому званні «солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 02.03.1999 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 2 ст. 141 КК України до 3 років позбавлення волі з відстроченням виконання вироку на 2 роки, штрафу у сумі 1000 гривень;

- 08.12.2000 Баглійським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 142 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 31.01.2006 умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 7 місяців 16 днів;

- 27.07.2006 Кіровським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі;

- 19.09.2017 Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у сумі 850 гривень;

- 06.12.2017 Подільським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 1 рік;

- 09.01.2018 Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 30.10.2019 у зв`язку з відбуттям строку покарання;

- 21.01.2020 Святошинським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнився 28.05.2021 у зв`язку з відбуттям покарання;

- 06.12.2021 Шевченківським районним судом міста Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився 12.07.2024 у зв`язку з відбуттям покарання;

- 17.03.2026 Дніпровським районним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження № 62025170030006247 від 29.04.2025 та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_2 від 21.08.2025 № 217, військовослужбовця за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , зарахованого до тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_3 , визначено вважати таким, що прибув в район виконання завдань до складу сил і засобів УВ(с) «Схід» ОСУВ «Дніпро» з метою виконання (бойових) спеціальних завдань.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, відповідними Указами Президента України правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 03.09.2025 солдат ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме: місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_2 в районі АДРЕСА_2 , після чого, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходи для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.

Прокурор у судовому засіданні обвинувачення підтримав у повному обсязі і просив суд призначити ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. Також він просив обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили. Крім того, прокурор зазначив, що речові докази і процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні, арешти на жодне майно не накладалися.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся і пояснив, що він дійсно 03.09.2025 приблизно у другій половині дня залишив місце несення служби в районі села Островське Новомиколаївської селищної територіальної громади і пішов до себе додому у с. Горького Дніпровського району Дніпропетровської області. Там він жив, їздив на роботу у м. Дніпро, аж поки його не затримали.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просила суд врахувати поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, повне визнання ним своєї вини і щире каяття, а також просила призначити обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 408 КК України.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується дослідженими судом доказами – показаннями обвинуваченого, який свою вину визнав повністю і підтвердив факт вчинення кримінального правопорушення за обставин, встановлених під час досудового розслідування і під час судового провадження. Його дії щодо дезертирства, тобто самовільного залишення місця служби з метою ухилення від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 408 КК України.

За згодою учасників судового провадження суд відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також враховує ступінь тяжкості і характер суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, відомості особу обвинуваченого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої у ст. 50 КК України його мети – кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави у приватне життя особи повинно спрямовуватися на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Так, судом враховано, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів.

ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, не одружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, щодо нього 17.03.2026 Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження № 62025170030006247 від 29.04.2025 та звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає повне визнання обвинуваченим своєї вини та щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 згідно зі ст. 67 КК суд визнає рецидив злочинів.

Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вказані вище відомості про його особу, пом`якшуючі та обтяжуючу покарання обставини, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. 69, ст.75, ч. 5 ст. 401 КК України судом не встановлено.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що обвинувачений може скористатись правом, яке надає йому стаття 81-1 КК України, яка передбачає, що під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначеним статтею 21-5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Судом встановлено, що речові докази і процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні, арешти на жодне майно не накладалися.

Цивільний позов у справі не заявлений, матеріальна шкода даним кримінальним правопорушенням завдана не була.

При вирішенні питання про запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що у даному кримінальному провадженні судом призначено покарання, пов`язане з позбавленням волі, а тому суд не вбачає підстав для заміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

При цьому, до строку покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 13 квітня 2026 року, як визначено в ухвалі слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2026 у справі №333/4141/26, провадження №1-кс/333/1478/26, по день набрання вироком суду законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 392 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, та призначити йому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання даним вироком законної сили відносно ОСОБА_4 залишити у вигляді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з наступного дня після набрання даним вироком суду законної сили.

До строку покарання, призначеного ОСОБА_4 , відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення з 13 квітня 2026 року по день набрання даним вироком суду законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя ОСОБА_6