Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №307/1001/22 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1001/22

Провадження № 2-др/307/8/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Бряник М.М.,

секретаря судового засідання – Бабинець Г.М.,

за участю представника відповідача, адвоката - Аваєва Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тячів у режимі відеоконфенції заяву представника відповідача, адвоката Аваєва Н.В. про стягнення судових витрат в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє, адвокат Марич І.Ю. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Тячівським районним судом Закарпатської області 05.05.2026 ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та стягнення коштів.

У вказаній цивільній справі 12.05.2026 року представник відповідача, адвокат Аваєва Н.В. надіслала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13.05.2026 року заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 11 год. 10 хв. 21 травня 2026 року.

Представник відповідача, адвокат Аваєва Н.В. в судовому засіданні подану заяву підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 , та його представник, адвокат Марич І.Ю. будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник, адвокат Гумен Н.В. будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з`явилися. 21.05.2026 року представник відповідача, адвокат Гумен Н.В. надіслала до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити без її та відповідача участі, зазначає, що проти задоволення заяви ОСОБА_5 щодо ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат не заперечують.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про дату час та місце проведення судового засідання, не з`явилася та про причини неявки не повідомила.

Відповідач ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про дату час та місце проведення судового засідання, не з`явилася. Забезпечила участь свого представника.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши заяву та додані письмові документи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді до суду надано договір про надання правової допомоги від 22 січня 2023 року, додаткову угоду до договору від 11.05.2026 року про надання правової допомоги від 22.01.2023 року, акт надання правничої допомоги від 11.05.2026 року, рахунок-фактуру №20260511/001 від 11.05.2026 року, з яких вбачається, вартість наданих адвокатом послуг становить 80 000 гривень (а.с.9-15).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача

З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) було надано аналіз реальності (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді, враховано, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своєму клієнту такі послуги, як: аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини та судової практики у даній категорії справи, складання процесуальних документів, складання клопотань про долучення до матеріалів справи доказів, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Застосовуючи наведений правовий висновок, такі адвокатські послуги є значно завищеними у порівнянні з реально необхідними послугами, які слідувало надати стороні, суд вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем ОСОБА_4 на професійну правничу допомогу у суді, суд дійшов висновку, що визначений представником відповідача, адвокатом Аваєва Н.В. розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 80 000,00 грн. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими, співмірними та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом відповідача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідачки ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі у сумі 30 000,00 гривень.

Визначаючи сукупний розмір сплачених відповідачем витрат на правничу допомогу, який підлягає йому відшкодуванню позивачем, суд, застосовуючи наведену правову позицію у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що компенсації підлягає лише сума 30 000,00 гривень, що і підлягає стягненню із позивача на користь відповідача ОСОБА_4 .

Разом з тим, представником відповідача Аваєва Н.В., у додатковій угоді до договору про надання правової допомоги від 11.05.2026 року у п.1.1 зазначено, що сторони узгодили вартість правової допомоги у фіксованому розмірі за участь в судових засіданнях в режимі ВКЗ 60 000 гривень, однак розрахунку суми гонорару в такому розмірі, за надані юридичні послуги участі в судових засідання, часу, їх кількість, тривалість витраченого часу, детальний опис робіт із зазначенням витраченого часу, представником відповідача до заяви не додано. Вказане, не дає можливості співставити суму гонорару у розмірі 60 000 гривень за участь у судових засідання в режимі ВКЗ та фактичний час тривалості судових засідань під час розгляду цивільної справи.

А звідси, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, про часткове задоволення вимоги представника відповідача, адвоката Аваєвої Н.В. про відшкодування їй витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Суд оцінив заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності зі складністю цієї справи та реальності таких витрат, а також дослідив надані докази на підтвердження понесення цих витрат, дійшов висновку, що понесені відповідачкою ОСОБА_4 витрати у розмірі 30 000, 00 гривень є співмірними зі складністю цієї справи, наданим обсягом послуг у суді, а також можуть бути визнані такими, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

У зв`язку із викладеним, суд вважає, що заява адвоката Аваєва Н.В. підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Аваєва Наталії Валеріївни про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 268 ЦПК України, повний текст додаткового рішення негайно вручити учасникам справи, які були присутні в судовому засіданні, оголосивши його лише вступну та резолютивну частини.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Головуючий Бряник М.М.