Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №700/452/26 — Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/452/26

Провадження № 2-о/700/14/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді:Пічкур С.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Сипченко І.І.,

заявника: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу №700/452/26 провадження № 2-о/700/14/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А H О В И В:

ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

У заяві ОСОБА_1 зазначила, що 09.03.2026 року вона звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком із його зменшенням на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Починаючи з 17.09.1988 року і по даний час вона проживає в смт. Лисянка, Звенигородського району, Черкаської області, яке рішенням КМУ УРСР від 23.07.1991 року внаслідок аварії на ЧАЕС, відносилося до четвертої зони посиленого радіологічного контролю. Так-як вона більше 4 років проживала у зоні посиленого радіологічного контролю, а саме з 17.09.1988 року, їй 26.11.1992 року було видано посвідчення громадянки, яка постійно проживала на території зони посиленого контролю категорії 4 серії НОМЕР_1 .

Рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області від 17.03.2026 року № 231650002238 їй було відмовлено у задоволенні заяви про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв`язку з непідтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року - 04 роки. Факт її проживання в Лисянці з 17.09.1988 року підтверджується свідоцтвом про шлюб та довідкою з Лисянської селищної ради.

З огляду на те, що встановлення факту проживання у зоні посиленого радіологічного контролю має значення для неї та потрібне для оформлення різного роду компенсацій та пільг, просить встановити факт постійного проживання на території зони посиленого радіологічного контролю з 17.09.1988 року по даний час.

У судовому засіданні заявниця підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи – Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у судове засідання не з`явився, просили справу слухати за їх відсутності, під час вирішення даного питання покладаються на розсуд суду. .

Суд, заслухавши заявника. свідків та перевіривши зібрані у справі докази в їх сукупності, вважає, що заява підлягає задоволенню із наступних підстав.

Вирішуючи питання про встановлення даного факту суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи в порядку окремого провадження, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з даними акту фактичного місця проживання особи, що посвідчений депутатом Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області Головничом Є.В. та свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно фактично з 17.09.1988 рокц по 07.04.1989 року (дата прописки) проживала (без реєстрації місця проживання) у АДРЕСА_1 разом із чоловіком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З довідки Лисянської селищної ради Черкаської області від 15.04.2026 року №726 вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживала в смт.Лисянка Черкаської області з 17.09.1988 року по теперішній час, яке рішенням постанови КМУ №106 від 23.07.1991 року, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, станом на 31.12.2014 року відноситься до четвертої зони - зони посиленого радіологічного контролю.

Крім того, в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_3 підтвердили той факт, що ОСОБА_1 проживала з 17.09.1988 року по даний час за адресою: АДРЕСА_2 .

Частиною 1ст. 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2ст. 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався заявник як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, факти, викладені в заяві, які ніким з учасників справи не заперечуються, заява про встановлення факту проживання породжує юридичні наслідки для заявника, оскільки надає право для оформлення пільг.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Тому,суд вважає, що встановлення юридичного факту, про який просить заявник, знайшов повне підтвердження в судовому засіданні і його об`єктивність не викликає в суду сумніву, заява про встановлення факту проживання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 7ст. 294 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи окремого провадження заявнику не відшкодовуються.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 3, 12, 258, 259, 265, 273, 315, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити повністю.

Встановити факт проживанняОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 з 17.09.1988 року по даний час.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст.354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Сергій ПІЧКУР