Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №635/9313/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9313/25

Провадження № 2/635/571/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Лук`яненко С.А.,

за участю позивача – Рибалки Є.О.,

секретар судового засідання - Пальчук Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до завідувача сектором з основних видів діяльності КЗ «Палац культури та мистецтв Височанської селищної ради» Пахніної Наталії Володимирівни про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до завідувача сектором з основних видів діяльності КЗ «Палац культури та мистецтв Височанської селищної ради» Пахніної Наталвї Володимирівни про відшкодування моральної шкоди, в якому просить стягнути з посадової особи Височанської селищної ради Н.Пахніної на його користь моральну шкоду у розмірі 1000000 гривень, завдану порушенням його прав, що гарантовані ст.28 Конституції України-право на повагу його гідності, ст.32 Конституції України - право на втручання в його особисте життя, заборону на збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про нього без його згоди, та заборону розповсюдження відносно нього недостовірної інформації, ст.62 Конституції України-звинуваченні у незаконній діяльності без встановлення у вчинення правопорушення судом ст..3 Європейської конвенції про права людини шляхом залякування.

Позов мотивовано тим, що він є головою громадської організації ХРХОГО «Споживач» і в процесі здійснення громадської діяльності виявилося, що дружина депутата Височанської селищної ради ОСОБА_2 незаконно захопила земельну ділянку, яка знаходилась навколо будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 . 31.10.2024 року, виконуючи свій громадський обов`язок, він за телефоном «102» повідомив про кримінальне правопорушення, яке має ознаки злочину, передбаченого ст.197-1 КК України, і що захоплена земельна ділянка знаходиться навколо будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 . На місце події було надіслано слідчу групу. По прибутті на місце події поліцейські стали проводити слідчі дії та документувати їх. Він, як заявник, у цих слідчих діях брав участь – спостерігав за їх проведенням, надавав пояснення, відповідав на питання слідчих. Несподіванно на місце події прибула ОСОБА_3 , яка стала втручатись в проведення слідчих дій, знімати їх на свій мобільний пристрій, висловлювати незадоволення подією, телефонувати якимось особам. Він висловив ОСОБА_4 зауваження і попросив не втручатися в проведення слідчих дій та не знімати його на свій мобільний пристрій, але вона продовжувала свою діяльність. В подальшому він спілкуватись із ОСОБА_5 перестав і після завершення слідчих дій усі розійшлися по своїх справах. Тижня через два, у мережі Інтернет, він побачив публікацію на сайті UA HEROES KHARKIV, де волонтерка громади ОСОБА_6 розповідає про його протиправну діяльність щодо освітнього простору, який викликав поліцейських, щобо перелякати дітей, поліцейські здійснювали незаконні дії протягом 3-4 годин. На місце події ОСОБА_7 викликала військових і небайдужих людей, але він на цей час вже був відсутній. А також, що він «нас» ( кого конкретно не вказала) просто переслідує, блокує роботу Височанської селищної ради, подає у суди, де не виграв жодного суду, що такий активіст як завжди хоче зруйнувати все те, що її команда разом із Височанською селищною радою вкладає у розвиток інфраструктури, що його діяльність антиукраїнська і є неприпустимою. Далі ОСОБА_8 закликає до стеження за ним, фіксації його антиукраїнської діяльності, а також усіх небайдужих розповсюджувати про нього інформацію для подальшого притягнення до відповідальності. ОСОБА_7 є діючим депутатом Височанської селищної ради від партії «Європейська солідарність», завдяки депутатству здобула собі посаду завідувача сектором з основних видів діяльності КЗ «Палац культури та мистецтв Височанської селищної ради», а фактично очолила створений з порушенням нормативної бази Молодіжний центр High Hub. Депутат Височанської селищної ради від партії «Європейська солідарність» М.Благовестов, в порушення заборони, встановленої ст.22 ЗУ «Про запобігання корупції», використовуючи депутатські можливості, взяв для своєї дружини ОСОБА_2 в оренду будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 , де планувалось проводити роботу з молоддю. Схема взяття в оренду земельної ділянки була не прозорою, тому ХРХОГО «Споживач» стало працювати в напрямку збору інформації щодо корупційної схеми отримання в оренду вказаної будівлі. В процесі громадської діяльності виявилося, що ОСОБА_2 самовільно захопила земельну ділянку, тому він звернувся до правоохоронних органів. На що ОСОБА_8 , залишивши своє робоче місце, переслідуючи свої інтереси, прибула на місце події і почала втручатися в процес збирання СОГ доказів за його повідомленням. А в подальшому, використовуючи інтернет, стала висловлювати своє негативне відношення до нього, яке порушує його права, гарантовані йому Конституцією України та Європейської конвенції про права людини. В подальшому результатом його дій стало те, що будівля, розташована по АДРЕСА_1 , була повернута у комунальну власність та почалася процедура оформлення у комунальну власність земельної ділянки, що розташована навколо будівлі. Вважає, що відповідачкою порушено ст..28 Конституції України- право на повагу його гідності, оскільки ОСОБА_8 публічно назвала його діяльність антиукраїнською, яку він здійснює під час страждання людей від ворожих атак. Він замається громадською діяльністю, спрямовану на розбудову в Україні правового, демократичного суспільства, притому багато років. Також порушено ст.32 Конституції України- не втручання особисте життя, не збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, не розповсюдження відносно особи недостовірної інформації. ОСОБА_8 публічно заявила, що він усіляко намагається чинити перешкоди діяльності освітнього простору, що він на постійній основі переслідує її, блокує роботу Височанської селищної ради, подає в суди, і як їй відомо, не виграв жодного суду, що він «активіст», який завжди хоче все (всі покращення в громаді) зруйнувати. ОСОБА_8 просить усіх небайдужих стежити за ним і фіксувати його дії. Його право звертатись до органів державної влади гарантовано ст.40 Конституції України, право мати свою думку та на вираження своїх поглядів та переконань гарантовано ст.34 Конституції України. За його зверненнями до суду визнано неправомірними дії Височанського селищного голови ОСОБА_9 , визнано неправомірність Височанської селищної ради, визнано неправомірними дії начальника 7 управління ДСР НП України ОСОБА_10 щодо розгляду його повідомлень про корупцію, а отже твердження ОСОБА_11 , що він не виграв жодного суду не відповідають дійсності. А це вказує на те, що ОСОБА_8 відносно нього збирає інформацію, обробляє у вигідному їй ракурсі та розповсюджує як недостовірну. ОСОБА_8 на подію, яка відбулася 31.10.2024 року щодо його виклику поліції викликала військових і небайдужих людей і з сумом повідомляє, що на час їх прибуття він був відсутній. Позивач вважає, що ОСОБА_8 , свої дії відносно нього 31.10.2024 року здійснювала у свій робочий час, під час виконання службових повноважень. Заради задоволення своїх особистих інтересів здійснювала дії на введення інших людей в оману, з метою добитись негативного ставлення до нього пересічних людей. Він є людиною похилого віку, пенсіонером, і має бажання змінити в державні ситуацію на краще, тому у свій вік веде активну громадську діяльність, яку ОСОБА_8 намагається припинити шляхом залякування його та формування відносно нього негативної думки у населення громади. Публікація волонтерки громади Н.Пахніної на сайті UA HEROES KHARKIV від 03.11.2024 року свідчить про порушення його прав і що остання розповсюджувала недостовірну інформацію про його антиукраїнську діяльність та діяльність по перешкоджанню роботі Височанської селищної ради та її підрозділам. В публікації вона себе позиціонує як представника Височанської селищної ради, а не як фізичної особи, а її дії виходили за рамки її повноважень. Діями ОСОБА_11 йому завдано моральної шкоди, у зв`язку із отриманням душевних страждань,завданих неправомірними діями ОСОБА_11 , внаслідок порушення його прав, розмір якої повинен визначити суд.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07.11.2025 року провадження у справі було відкрите, розгляд справи визначено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_7 надійшов відзив на позов, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову за його недоведеністю. Так позивач свій позов пред?являє до неї, як до завідувача сектором з основних видів діяльності КЗ «Палац культури та мистецтв Височанської селищної ради», хоча йому достовірно відомо, що у теперішній час вона займає посаду директора Комунального закладу «Молодіжний центр «ХАЙ ХАБ» Височанської селищної ради», оскільки у справі №520/19293/25 свій позов ОСОБА_1 подав до неї як директора Комунального закладу «Молодіжний центр «ХАЙ ХАБ» Височанської селищної ради». В своєму позові Позивач зазначає, що вона зробила публікацію на сайті UA HEROES KHARKIV від 03.11.2024, де розповсюдила недостовірну інформацію про його діяльність. Однак, погодитися з даними твердженнями Позивача, не можливо, оскільки вони надумані, не відповідають фактичним обставинам справи, а позов подано внаслідок викривленого трактування фактичних обставин. Звертає увагу, що вона не здійснювала публікацію будь-яких фото чи відео у соціальних мережах чи інших публічних ресурсах, не передавала фото чи інші дані журналістам або в будь-які медіа для підготовки статей чи матеріалів, також будь-яких публікацій та інтерв?ю з приводу діяльності Позивача на сайті UA HEROES KHARKIV вона не давала та не робила. Твердження Позивача про фотографування та можливе використання нею будь-яких фото в медіа є недостовірними і безпідставними та не підтверджуються фактами. ЇЇ присутність на місті події 31.10.2024 на вулиці Кооперативна, 2 в селище Високий Харківського району Харківської області не свідчить про вчинення нею будь-яких неправомірних дій. Вона, як пересічна громадянка, як депутат Височанської селищної ради, має право бути присутньою на відкритій території, де здійснювалось будівництво об?єкта громади, що відповідало її представницьким повноваженням та інтересу до ходу реалізації проєкту. Вона не втручалася у дії поліції та не здійснювала фіксації громадян. Під час приїзду поліції не виконувала жодних дій, що виходили б за межі звичайної присутності та не перешкоджала роботі правоохоронців. Що стосується позовних вимог про стягнення моральної та шкоди, котру начебто зазнав Позивач через розповсюдження про нього недостовірної інформації, зауважує, що Позивачем не доведено завдання йому шкоди саме внаслідок поширення інформації про нього (публікації новини на сайті UA HEROES KHARKIV). Крім того слід зазначити, що Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження порушення Відповідачем будь-яких норм чинного законодавства, а також прав Позивача, в тому числі і факту завдання моральної шкоди. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди необхідно виходити з доведеності фактів обмеження життєдіяльності, порушення та зміни звичайного укладу життя та особистих зв?язків Позивача, а також вимог розумності, справедливості і домірності. Зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивач просить про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень, яка є не обгрунтованою. Більше того, сам факт завдання такої шкоди Позивачем не доведено. Щодо порушеного права Позивача, то відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб?єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Водночас обов?язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб?єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення Позивачем не доведений факт порушення його прав, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відзив оформлений ОСОБА_11 не можна вважати «відзивом», відповідно вказаних вимог ЦІК України, а є твором на вільну тему, щодо її незгоди його позовом. Ним надано докази того, що саме ОСОБА_8 порушувала його права, визначені у позовній заяві. Щодо присутності ОСОБА_11 на місце події треба зазначити, що ОСОБА_8 в цей день обіймала посаду керівника Комунального закладу Молодіжний центр «Хай Хаб» Височанської селищної ради, був робочий час і ії робоче місце знаходилось у АДРЕСА_2 . За адресою селише Високий вул. Кооперативна 2 йшов ремонт будівлі, яку приватна особа взяла в оренду у Височанській селищній раді, і ця будівля знаходилась за парканом. Тому незрозуміло на яких підставах ОСОБА_8 покинула своє робоче місце, яку будівлю вона оглядала, яка знаходилась за парканом, і який існує проект за участі депутата Н. Пахніної і приватної особи, яка взяла в оренду комунальне майно. Тобто. ОСОБА_8 висвітлює як і своє неналежне виконання своїх посадових обов?язків на посаді керівника Комунального закладу Молодіжний центр «Хай Хаб» Височанської селищної ради, так і якусь корупційну дію, як депутата Височанської селищної ради, яка стосується взяття в оренду приватною особою комунального майна громади, з якою має спільний проект. Щодо публікації, та відсутності до неї відношення ОСОБА_11 треба звернутись до судової практики, а саме: Постанови Верховного Суду від 16.08.2023 року постановлену у справі №742/853/20, в якій зазначено, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього відсутність обов?язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов?язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред' явленим позовом за наявності даних про те, що обов?язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову - обов?язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Враховуючи викладене та те, що UAHeroes - платформа для висвітлення роботи волонтерських груп та об?єднань, які допомагають на Харківщині. Платформа створена за підтримки та ініціативи Незалежної ради волонтерів Слобожанщини, Гуманітарного ХАБу «Схід-Захід», ГО «Асоціація молодіжних лідерів України», не має статусу юридичної особи то належним відповідачем у справі є виключно Н. Пахніна, і її посилання на те, що вона жодного відношення не має до публікації, на підставі якої виникли позовні вимоги, це питання її доказової бази у іншому провадженні, яке має право ініціювати сама ОСОБА_8 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26.03.2026 року підготовче провадження у справі закрито і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши підстави, вказані у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як зазначає позивач, під час здійснення своєї громадської діяльності, ним було виявлено факт незаконного захоплення земельної ділянки, яка знаходилась навколо будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 .

Ним було подано до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області кілька запитів щодо вищевказаної земельної ділянки та інші запити, на які було надані відповіді за №02-22/2462 від 09.10.2024, за №02-22/616 від 05.03.2025, №02-22/2942 від 02.12.2024, за №02-22/2888 від 29.11.2024, за №02-23/2253 від 25.08.2025.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті UA HEROES KHARKIV була здійсненя публікація під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якій зазначений коментар ОСОБА_11 на події стосовно перешкод ОСОБА_12 і ОСОБА_13 у діяльності культурно-освітнього центру, а саме: « На постійній основі ці дві особи нас просто переслідують, пишуть скарги, блокують роботу Височанської селищної ради, подають у суди. Як мені відомо, вони не виграли жодного суду» Наша команда ГО та «Наша команда ГО «Асоціація молодіжних лідерів України» та Височанська селищна рада постійно вкладає максимально зусиль для розвитку соціальної інфраструктури та демонструє, що покращувати громаду можливо та потрібно, але такі «активісти» завжди хочуть все зруйнувати».

У відповідності до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.12.2024 року за заявою ОСОБА_1 від 30.12.2024 року щодо самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , були внесені відомості до ЄРДР за попередньою правовою кваліфікацією за ч.1 ст.197-1 КК України.

Відповідно до відповіді за запит ОСОБА_1 за вх.. №344/02-29 від 19.11.2024 Височанською селищною радою за вих.№02-22/2462 від 09.10.2024 надано інформацію щодо посади ОСОБА_7 , яка працює на посаді завідувача сектором з основних видів діяльності КЗ «Палац культури та мистецтв Височанської селищної ради», на підтвердження чого надано копію Наказу директора «КЗ «Палац культури та мистецтв Височанської селищної ради» №73 від 21.09.2022 року про прийняття її на роботу та копію посадової інструкції завідувача сектором з основних видів діяльності КЗ «Палац культури та мистецтв Височанської селищної ради».

В судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що 31.10.2024 року проходила поряд с місцем, де проводилися слідчі дії за заявою ОСОБА_1 , в АДРЕСА_1 . Там вона бачила ОСОБА_15 , яка перешкоджала слідчим діям, фотографувала на мобільний телефон, комусь дзвонила, на зауваження не здійснювати зйомку не реагувала.

Надавши оцінку встановленим обставинам і наданим доказам, суд дійшов наступного висновку.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

За змістом частини першої статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Указаному праву відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну й таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію, інформацію (стаття 68 Конституції України).

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_11 як посадової особи місцевого самоврядування про стягнення з неї на його користь моральної шкоди, так як вважає, що нею була розповсюджена недостовірна інформація стосовно нього, якою порушені його права, передбачені ст.28, 32, 62 Коституції України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13.03.2024 у справі №712/10999/22 виснував, що судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

З вищенаведеного слідує, що саме за встановлені факти негативних висловлювань та тверджень фізичну особу можна притягнути до відповідальності у справах про захист честі та гідності.

Відповідно до пункту 18 цієї постанови, згідно з положеннями статті 277 ЦК позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до Закону України «Про телекомунікації» доменне ім`я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою. Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, таким чином, ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстранту, який використовує відповідне доменне ім`я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту.

Оскільки реєстрант доменного імені має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені, отримувач послуг хостингу має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації веб-сайту таким доменним іменем, вони є відповідальними за створення технологічної можливості функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет. А володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту.

При цьому першочерговою умовою для можливості адресації веб-сайту відповідним доменним іменем є реєстрація такого доменного імені.

Власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу.

В той час, суд вважає, що позивачем не доведено, що ОСОБА_8 є власником веб-сайту і публікація на сайті UA HEROES KHARKIV здійснена саме нею. При цьому як вбачається із публікації її автор посилається на коментарі ОСОБА_11 стосовно ситуації, яка вібулася навколо культурно-освітнього центру в с.Високий. Сама присутність ОСОБА_11 на місці події не може бути належним і допустимим доказом здійснення нею публікації на сайті. Крім того, позивачем також не надано доказів, що фотографії, які розміщені на сайті, здійснені саме ОСОБА_5 , і порушують права позивача. ОСОБА_8 заперечує, що надавала будь-які інтерв`ю чи фото щодо діяльності позивача, вона не здійснювала публікацію будь-яких відео чи фото у соціальних мережах чи інших публічних ресурсах.

Крім того, позивач також зазначає, що свої дії ОСОБА_8 вчиняла як посадова особа місцевого самоврядування, а саме завідувач сектором з основних видів діяльності КЗ «Палац культури та мистецтв Височанської селищної ради», і яка в публікації позиціонує себе як представник Височанської селищної ради, що не входить до її повноважень, і втручання у діяльність правоохоронних органів та його дії 31.10.2024 року вчиняла у свій робочий час, а тому діяла не як стороння фізична особа.

В той час позивачем не зазначено, які саме незаконні рішення, дії чи бездіяльність ОСОБА_11 , як посадової особи місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, призвели до спричинення моральної шкоди позивачу. Позивач посилається тільки на присутність ОСОБА_11 на місці події 31.10.2024 під час робочого часу, що є недостатнім підтвердженням того, що вона вчиняла будь-які дії як посадова особа місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень. Факт вручання нею у слідчі дії як посадової особи жодним чином не зафіксований. Натомість позивач зазначає, що ОСОБА_8 вчиняла неправомірні дії, які виходили за рамки її повноважень.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягають такі обставини: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Отже суд вважає недоведеним, що відносно позивача саме відповідачем як особою місцевого самоврядування під час виконання нею своїх повноважень вчинялися відносно позивача будь-які неправомірні дії 31.10.2024 року. Крім того, позивачем не доведено, що публікація на сайті UA HEROES KHARKIV була здійснена саме Н.Пахніною і що вона діяла як представник Височанської селищної ради. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_8 як посадова особа під час здійснення своєї діяльності збирала, зберігала, використовувала та поширювала конфіденційну інформацію щодо позивача ОСОБА_1 без його згоди або звинувачувала його у незаконній діяльності, або здійснювала його залякування.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач повинен обґрунтувати та надати належні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну йому моральну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі 686/34047/19 зроблено висновок, що для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні ст. ст. 1167, 1174 ЦК України.

Відповідно до ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК УКраїни).

Статтями 77,78,79,80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх не доведеністю.

У відповідності до ч.7 ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.4, 12, 76- 81, 284-285 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до завідувача сектором з основних видів діяльності КЗ «Палац культури та мистецтв Височанської селищної ради» Пахніної Наталії Володимирівни про відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_4

Повний текст рішення виготовлений і проголошений 21.05.2026 року.

Суддя С.А.Лук`яненко