Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №642/3702/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/3702/25

Провадження № 1-кп/642/264/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025221200000510 від 18.03.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Ольшанське Миколаївської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який перебуває на посаді дешифрувальника військової частини НОМЕР_2 , має військове звання «солдат», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: засудженого вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01.02.2018 за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.06.2020 за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі; вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01.03.2021 за ч. 1 ст. 309 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20.05.2021 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 03.09.2024 у зв`язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 по мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця другого мотопіхотного відділення другого мотопіхотного взводу другої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 , у 2025 році, але не пізніше 17.03.2025, точну дату в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, у Харківській області, точне місце в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось можливим, діючи з прямим умислом, направленим на придбання бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у місці проведення бойових дій знайшов корпус ручної гранати М67 та запал до ручних гранат типу М213, які почав зберігати при собі.

Надалі, 17 березня 2025 року ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 без зброї, узявши із собою корпус ручної гранати М67, запал до ручних гранат типу М213, після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне носіння знайдених ним бойових припасів. 17.03.2025 ОСОБА_4 , маючи при собі рюкзак, в якому знаходились корпус ручної гранати М67, запал до ручних гранат типу М213, вирушив з бойових позицій Харківської області до місця м. Харкова. 17.03.2025 о 20 год. 00 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне носіння та зберігання бойових припасів, маючи при собі корпус ручної гранати М67, запал до ручних гранат типу М213 до ручних гранат, прибув до вокзалу «Харків-Пасажирський», який розташований за адресою: м. Харків, Привокзальна площа, 1, де у приміщенні головного залу вокзалу «Харків-Пасажирський», злочинна діяльність ОСОБА_4 була припинена співробітниками поліції.

17.03.2025 у період часу з 21 год. 28 хв. до 21 год. 45 хв., під час огляду місця події у головному залі вокзалу «Харків-Пасажирський» за адресою: м. Харків, Привокзальна площа, 1, старшим слідчим слідчого відділу Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області було виявлено та вилучено корпус ручної гранати М67, запал до ручних гранат типу М213, які ОСОБА_4 зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.

Згідно з висновком проведеної судової експертизи надані на дослідження вказані предмети є корпусом ручної гранати М67, промислового способу виготовлення та запалом до ручних гранат типу M213, промислового способу виготовлення, у своїй сукупності (штатному з`єднанні) корпус ручної гранати М67 з запалом для ручних гранат типу М213 утворюють ручну гранату М67, яка відноситься до категорії бойових припасів.

Відповідно до довідки-доповіді за фактом залишення самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 за призивом під час мобілізації солдатом ОСОБА_4 зброя та боєкомплект, які закріплені за солдатом ОСОБА_4 , знаходяться у підрозділі.

Тим самим вказаними умисними діями ОСОБА_4 вчинив придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Окрім цього, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності. при наступних обставинах: не пізніше 17.03.2025 точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні, а саме вимоги ст. ст. 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись с. Печеніги Харківської області більш точну адресу під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, при невстановлених у ході досудового розслідування обставинах, на інтернет-сайті «NARKOPUMP» замовив речовину рослинного походження, яку отримав у відділенні «Нової Пошти», та почав зберігати при собі без мети збуту.

Продовжуючи реалізовувати свій кримінально-протиправний умисел, направлений на незаконне перевезення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, 17.03.2025 ОСОБА_4 , маючи при собі рюкзак, в який він поклав і зберігав речовину рослинного походження - канабіс, вирушив з бойових позицій Харківської області до м. Харкова.

17.03.2025 у період часу з 21 год. 28 хв. до 21 год. 45 хв. під час огляду місця події у головному залі вокзалу «Харків-Пасажирський» за адресою: м. Харків, Привокзальна площа, 1, старшим слідчим слідчого відділу Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області було виявлено та вилучено речовину рослинного походження - канабіс, які ОСОБА_4 зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до висновку експерта Харківського НДЕКЦ МВС України № CE-19/121-25/6879-Н3ПРАП від 27.03.2025 надана на експертизу речовина рослинного походження, містить у своєму складі наркотичний засіб та рослини. Надана на експертизу речовина рослинного походження, масою: 11,8667 г - є канабісом, який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 10,5204 г. Відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністра України від 6 травня 2000 року № 770, канабіс віднесений до таблиці № 62 списку № 1 «наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено».

Тим самим своїми умисними діями ОСОБА_4 незаконно придбав, зберігав та перевіз без мети збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що він дійсно, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 по мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця другого мотопіхотного відділення другого мотопіхотного взводу другої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 , на початку 2025 року вирушив з бойових позицій Харківської області до місця м. Харкова, взявши із собою корпус ручної гранати М67 та запал до ручних гранат типу М213, які він раніше знайшов в зоні бойових дій та перевозив їх у своєму рюкзаку. Також ОСОБА_4 зазначив, що на початку 2025 року він замовив на інтернет-сайті «NARKOPUMP» канабіс, який отримав у відділенні «Нової Пошти» та почав зберігати його при собі без мети збуту. 17.03.2025 у м. Харкові на вокзалі до нього підійшли співробітники поліції та обвинувачений повідомив їм, що він має при собі гранату, запал до гранати та канабіс, які після цього було вилучено слідчим під час огляду місця події.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які наполягали на розгляді кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглядає справу відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням документів, що характеризують особу обвинуваченого.

За таких обставин суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 263 КК України як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, та за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він неодружений, має середню освіту, є військовослужбовцем за мобілізацією та проходить військову службу у частині НОМЕР_2 на посаді дешифрувальника розвідматеріалів, за місцем проходження служби характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, а саме: вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01.02.2018 за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.06.2020 за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі; вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01.03.2021 за ч. 1 ст. 309 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20.05.2021 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 03.09.2024 у зв`язку з відбуттям строку покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

За таких обставин, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керуючись положеннями ст. ст. 50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином та кримінальним проступком, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченому обставин, відомості про особу винного, суд вважає необхідним призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України та у вигляді обмеження волі в межах санкції статті ч. 1 ст. 309 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Водночас суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи особу винного, який наразі перебуває в зоні активних бойових дій, виконуючи свій громадянський обов`язок по захисту Вітчизни від збройної агресії рф, його ставлення до скоєного, що виразилось у щирому каятті, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також з огляду на думку прокурора, який просив застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, а тому вважає за можливе застосувати до нього ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього кодексу.

Цивільний позов не заявлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати за проведення судової вибухово-технічної експертизи № КСЕ-19/121-25-6860 від 04.04.2025 у розмірі 6367,20 грн та за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/6879-НЗПРАП від 27.03.2025 у розмірі 2387,70 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

-за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі ч. ч. 1, 4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

-повідомляти командира військової частини про зміну місця проживання, служби;

-періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_4 здійснювати командиру військової частини, де ОСОБА_4 проходить службу.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової вибухово-технічної експертизи № КСЕ-19/121-25-6860 від 04.04.2025 у розмірі 6367 (шість тисяч триста шістдесят сім) грн 20 коп. та за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/6879-НЗПРАП від 27.03.2025 у розмірі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 70 коп.

Речові докази, а саме: корпус ручної гранати М67, запал до ручних гранат типу М213 (передані на зберігання за квитанцією № 289) - передати на потреби Збройних Сил України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 року №186-р «Про передачу майна для потреб Збройних Сил».

Речовий доказ, а саме: речовину рослинного походження масою 11,8867 г, яка є канабісом, маса канабісу, в перерахунку на суху речовину становить 10,5204 г (передану на зберігання за квитанцією № 1389) – знищити.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5