Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №642/2446/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 642/2446/26

Провадження № 2-а/639/63/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 642/2446/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

установив:

До Новобаварського районного суду міста Харкова за підсудністю з Холодногірського районного суду міста Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просив: поновити строк на оскарження постанови; визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 58 від 04.02.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» 29.03.2026 та підписані представником позивача адвокатом Ісайко Вікторією Сергіївною, яка діє на підставі ордеру (а.с.8,34).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 19.03.2026 позивачу надійшло від банку повідомлення про блокування рахунку, а 24.03.2026 позивач у мобільному застосунку «Дія» отримав сповіщення про відкриття виконавчого провадження з виконання оскаржуваної постанови від 04.02.2026. На думку сторони позивача, постанова № 58 від 04.02.2026 є протиправною, винесеною з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки відповідача про вчинення адміністративного правопорушення не відповідають дійсності. Від відповідача не було жодного повідомлення про виклик позивача на розгляд справи про адміністративне правопорушення. Крім того, позивач має статус «заброньованого» до 26.02.2026 та має чинну відстрочку до 11.02.2027. На думку сторони позивача, накладення адміністративного стягнення на «не проходження ВЛК» на особу, яка має законну та чинну відстрочку, свідчить про неповноту дослідження матеріалів справи відповідачем та суперечить суті мобілізаційного законодавства України, адже відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані військовозобов`язані перебувають на спеціальному військовому обліку, та згідно з постановою КМУ № 76 від 27.01.2023 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням внесених змін, для надання відстрочки заброньованим працівникам проходження ВЛК не є обов`язковим, та такі особи направляються на медичний огляд для визначення придатності до військової служби під час оформлення бронювання. Відповідачем не надано доказів про вручення позивачу законного розпорядження про необхідність з`явитися на медичний огляд. Оскільки позивач перебуває на спец обліку та має відстрочку, він мав законні підстави вважати свій статус належним чином врегульованим. Також, постанова винесена позивачем з порушенням строку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки таке правопорушення не є триваючим, та оскільки позивач нібито не пройшов ВЛК у строк до 05.06.2025, саме це є датою вчинення правопорушення. Отже, з часу вчинення правопорушення (05.06.2025) до моменту винесення постанови (04.02.2026) минуло вісім місяців. Відповідач не довів, що він не мав технічної чи юридичної можливості виявити порушення раніше, враховуючи, що всі дані про військовозобов`язаних міститься в Єдиному реєстрі «Оберіг», до якого відповідач має доступ.

В зв`язку з наведеним сторона позивача змушена звернутися до суду з вказаним позовом за судовим захистом прав та інтересів позивача.

30.04.2026 ухвалою суду поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовною заявою; позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання; на підставі ч. 3 ст. 80 КАС України витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якої начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № 58 від 04.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення. Встановлений строк для подання суду витребуваних доказів – до 13.05.2026 (а.с.37-38).

21.05.2026 суд на місці долучив до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву з витребуваними судом доказами, що надійшли до суду 04.05.2026; та повернув стороні позивача відповідь на відзив, що надійшла до суду 12.05.2026, оскільки за положеннями ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених ст. 286 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву. Подання відповіді на відзив у справах, що розглядаються в порядку ст. 286 КАС України, не передбачено процесуальним законом (а.с.43-56, 58-63).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що 30.01.2026 о 09:20 під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_3 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо дотримання вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 , виявлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та не пройшов військово-лікарську комісію в строк до 5-го червня 2025 року, чим порушив вимоги п.1, 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», п.20, 21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024. Оскільки ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про місце, дату та час розгляду справи, підстав для закриття справи не надав, на розгляд справи не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, справу про адміністративне правопорушення розглянуто за його відсутності. Так, 27.02.2026 позивача доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 працівниками поліції у зв`язку з перебуванням останнього в базі розшуку за зверненням ТЦК (через неявку за раніше надісланою повісткою). Протокол про адміністративне правопорушення складався у присутності позивача, та йому роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено про час і місце розгляду справи. Позивач в категоричній формі відмовився від підписання протоколу, а також від надання письмових пояснень по суті правопорушення, що зафіксовано у встановленому законом порядку. Відповідач зазначив, що наявність відстрочки (бронювання) звільняє від призову, але не звільняє від обов`язку дотримуватися правил військового обліку, частиною якого є проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Оскільки Законом № 3621-ІХ статус «обмежено придатний» ліквідовано, Закон зобов`язує осіб, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим законом, пройти переогляд, незалежно від наявності бронювання. Наведена позивачем постанова КМУ № 76 регулює процедуру оформлення бронювання, а не звільняє заброньовану особу від обов`язку проходити ВЛК для актуалізації облікових даних у разі отримання відповідної повістки чи розпорядження. Щодо дотримання строку накладення адміністративного стягнення зазначив, що порушення виявлено 30.01.2026 під час перевірки облікових даних, та з дня вчинення правопорушення (05.06.2025) не минуло одного року, отже строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності, визначені ст. 38 КУпАП, не були порушені.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача адвокат Ісайко В.С. 21.05.2026 подала до суду заяву, сформовану в системі «Електронний суд», в якій просила розглянути справу без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив проводити розгляд справи без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За положеннями ч. 3 ст. 268 КАСУ неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки сторони виклали свою позицію щодо спірних правовідносин у заявах по суті – позовній заяві та відзиві, суд доходить висновку, що неявка сторін (їх представників) не є перешкодою для розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, суд не здійснював.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Суд установив, що відповідно до витягу з військово-облікового документі «Резерв+» станом на 26.02.2026, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має відстрочку до 11.02.2027, інформація про уточнення облікових даних відсутня (а.с.10).

30.01.2026 водієм-електриком першого взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 солдатом ОСОБА_2 складено протокол № 58 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якого, 30.01.2026 в ході вивчення облікових документів в ІНФОРМАЦІЯ_3 відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів було встановлено факт порушення громадянином України ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 25.05.1994 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, з дня набрання чинності Закону № 3621 до 05.06.2025 повинен самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги п. 2 Прикінцевих положень Закону № 3621, абзац 4 частини 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону». З періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 № 303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні, тому відповідальність за встановлене правопорушення передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 18 год 30 хв 04.02.2026 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.49-51).

ОСОБА_1 від пояснення та підписання протоколу, від отримання другого примірника протоколу відмовився у присутності двох свідків, про що зроблено записи з підписами особи, яка склала протокол та двох свідків.

04.02.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 виніс постанову № 58 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн (а.с.9,51-52).

Відповідно до змісту вказаної постанови, встановлено, що 30.01.2026 о 09:20 год під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_3 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 . Згідно інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 є порушником військового обліку, оскільки не пройшов військово-лікарську комісію в строк до 5-го червня 2025 року, чим порушив вимоги п. 1 та п. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, абз. 3 ст. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», п. 20 та п.21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024. З періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 № 303/2014) в Україні настав особливий період, який діє на сьогодні, тому відповідальність за встановлене правопорушення передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Обставин, що обтяжують, пом`якшують відповідальність, згідно з ст. 35,34 КУпАП, не виявлено.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період і тягне накладення штрафу у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого наразі не скасовано.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до абзацу 4 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

За змістом абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з пп. 3.3 Глави 3 розділу ІІ Наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» зі змінами станом на 02.02.2025, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу.

Відповідно до Закону України №4235-ІХ від 12.02.2025 «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

За змістом ч. 1 ст. 7, п.17-1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», відомості про результати медичних оглядів належить до персональних даних військовозобов`язаного.

Згідно з вимогами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зауважує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Належить також зазначити, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що перебувають в нерівному становищі відносно суб`єкта владних повноважень.

На підставі наявних у справі доказів суд установив, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 25.05.1994 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено-придатним у воєнний час, інвалідність позивачу не встановлена.

Суд зауважує, що відповідно до Закону України №4235-ІХ від 12.02.2025 «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», тільки особи з інвалідністю звільняються від обов`язку пройти повторний медичний огляд, до цієї категорії осіб позивач не належить.

Отже, всі інші особи, зокрема, які мають відстрочку від призову, в тому числі у зв`язку з бронюванням, не звільнені від обов`язку пройти повторний медичний огляд.

Проте, в порушення вимог Закону України № 4235-ІХ, абзацу 4 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа, яка була визнана обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Закону України № 4235-ІХ від 12.02.2025, до 5 червня 2025 року позивач не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, що зобов`язаний був зробити. Позивач на виконання вимог закону самостійно не звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Щодо спливу строку накладення адміністративного стягнення, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Положеннями статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, законодавець чітко визначив, що строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, розпочинається саме з дня його виявлення, а не вчинення, проте не може перевищувати одного року з дня його вчинення.

Датою вчинення правопорушення є 05.06.2025 (строк до якого позивач мав повторно пройти ВЛК).

Як свідчать матеріали справи, вчинене позивачем правопорушення виявлено 30.01.2026, а оскаржувана постанова винесена 04.02.2026, тобто протягом трьох місяців з дня його виявлення та до закінчення одного року з дня його вчинення.

Отже, в цьому випадку, визначені ст. 38 КУпАП строки не сплили.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз`ясненням їй прав та обов`язків, а також врученням їй копії протоколу.

В протоколі про адміністративне правопорушення від 30.01.2026, міститься запис, що ОСОБА_1 від пояснення та підписання протоколу, від отримання другого примірника протоколу відмовився у присутності двох свідків, про що зроблено записи з підписами особи, яка склала протокол та двох свідків.

За змістом ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Відповідно до п. 7 Розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони 01.01.2024 № 3, у разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу уповноважена посадова особа, яка складала протокол, робить про це відповідний запис та засвідчує його своїм підписом із зазначенням дати.

Відмова від пояснення або підписання протоколу також може підтверджуватися підписами свідків.

Відмова від підписання протоколу, а також відсутність свідків не є підставами для припинення складання протоколу.

Водночас, пунктом 10 Розділу ІІ Інструкції визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце і час розгляду справи при підписанні протоколу (у разі його складення) або окремим повідомленням про розгляд справи, яке вручається особі особисто під підпис або надсилається (в тому числі централізовано) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування), зазначену особою під час уточнення облікових (персональних) даних, або на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Згідно з вимогами ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Аналіз наведених вище норм закону свідчить про те, що особа вважається належним чином повідомленою про місце і час розгляду справи, без надіслання їй відповідного повідомлення про розгляд справи, тільки при підписанні нею протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зазначені такі відомості. Положеннями Інструкції не передбачено, що особа повідомляється про місце і час розгляду справи у випадку відмови від підписання протоколу, навіть якщо така відмова була належним чином зафіксована.

У цьому випадку позивач відмовився від підписання протоколу про адміністративне правопорушення, та відповідач мав повідомити позивача про розгляд справи шляхом вручення (надіслання) відповідного повідомлення – повістки, що відповідачем не було зроблено.

Отже, доказів на підтвердження того, що позивач належним чином повідомлений відповідачем про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання , зокрема, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду .

Тому, суд погоджується з доводами представника позивача щодо відсутності належного повідомлення відповідачем позивача про дату, час і місце розгляду справи, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, задовольняючи позов у цій справі, суд скасовує оскаржувану постанову із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 533,16 грн (а.с.13,35).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2026 становить 665,60 грн.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, судовий збір за цим позовом складає 532 грн 48 коп.

За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи результат розгляду справи (задоволення позову), відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 532 грн 48 коп. Водночас, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із клопотанням про повернення переплаченої ним суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 7, 9, 11, 44, 48, 73-78, 90, 139, 241-246, 268, 269, 271, 273-277, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову № 58 від 04 лютого 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 21.05.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО