Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №298/485/26 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/485/26

Номер провадження 3/298/273/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в особі судді Зизич В.В., за участі секретаря судового засідання Керецман Х.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бородіної О.Й., розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Запоріжжя Запорізької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, з вищою освітою, помічника оперуповноваженого СКП ГУНП в Миколаївській області, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №00336Е від 11 квітня 2026 року, складеного помічником начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) начальником відділення моніторингу обстановки ОСОБА_2 , 11.04.2026 о 03:10 на відстані 7700 метрів до державного кордону України на напрямку 32 прикордонного знаку Словацької Республіки в межах контрольованого прикордонного району на околиці населеного пункту Жорнава Ужгородського району Закарпатської області прикордонним нарядом «Контрольний пост» було виявлено та затримано гр. України ОСОБА_1 , який у складі групи осіб з гр. ОСОБА_3 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону України, а саме: до закінчення перевірки дотримання прикордонного режиму, самостійно без дозволу військовослужбовця ДПСУ розпочав рух на транспортному засобі Hyundai Accent, на неодноразово повторювані законні вимоги прикордонного наряду «Контрольний пост» зупинитися проігнорував та не виконав здійснив втечу в напрямку населеного пункту Жорнава. Своїми діями порушив вимоги ч.2 ст.23, cт.З4 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.185-10 КУпАП.

19.05.2026 на адресу суду від захисника ОСОБА_1 - адвоката Бородіної О.Й. надійшло клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання зазначено, що дата та час складання протоколу не співпадає з фактичною датою затримання ОСОБА_1 . Фактично ОСОБА_1 на авто ОСОБА_3 були затримані 10 квітня 2026 орієнтовно о 18 годині, про що було зазначено захисником у скарзі прокурору Закарпатської області. В протоколі не тільки не конкретизовано транспортний засіб (відсутній номерний знак автомобіля), а й зазначена марка авто як «Hyundai Accent» в той час, як ОСОБА_1 знаходився в авто марки «Hyundai Civik». В протоколі зазначено, що « ОСОБА_4 у складі групи осіб», проте не зазначено, хто саме керував автомобілем, хто здійснював непокору, адже в транспортному засобі знаходилося дві людини і вочевидь вони не разом керували автомобілем. Роль і дії кожного не встановлені і не індивідуалізовані. Протокол не містить інформації про військовослужбовця ДПСУ, який перевіряв документи, а також інформацію про посадових осіб прикордонного наряду, які начебто висували вимоги зупинитися. Протокол не містить інформацію щодо способу зупинки транспортного засобу, який начебто «проігнорував і здійснив втечу» та обставин затримання ОСОБА_1 (спосіб та обставини затримання). В протоколі зазначено, що до протоколу додаються «матеріали згідно внутрішнього опису справи». Опис відсутній, а такі «матеріали» не були надані для ознайомлення ні ОСОБА_1 , ні його захиснику Бородіній О.Й., крім цього в протоколі відсутня інформація про дату, час розгляду справи про адміністративне правопорушення в приміщенні Великоберезнянського районного суду Закарпатської області. В кінці протоколу зазначені свідки відмови ОСОБА_1 від підпису. Одним із «свідків» зазначена посадова особа, яка складала протокол, а саме ОСОБА_2 . Підписи помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В), начальника відділення моніторингу обстановки ОСОБА_5 співпадають з підписом «свідка» ОСОБА_5 . Посадова особа сама склала протокол, сама виклала фабулу про правопорушення, отже є процесуальною особою, яка здійснює обвинувачення, і сама підтверджує законність власних дій одночасно виступає «свідком» відмови. Це прямий конфлікт процесуальних ролей, наявність якого суперечить принципу об`єктивності, неупередженості, вимогам до доказів.

Наголошує на тому, що у даному адміністративному провадженні наявні дані про: два різні протоколи затримання ОСОБА_1 , які містять суперечності в обставинах адміністративного правопорушення та інших розділах протоколу; зафіксоване засвідчення відмови від підпису протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зацікавленими особами - посадовими особами, що брали участь у складанні протоколу; відсутність безпосередніх свідків правопорушення; відсутність показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, відео обставин події; незаконне 72-годинне позбавлення волі ОСОБА_1 ; процесуально неоформлене вилучення майна (відсутні акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколу про вилучення речей і документів); відсутність належних та допустимих доказів.

Матеріали справи містять лише внутрішні документи органу ДПСУ, складені службовими особами цього ж органу, при цьому відсутні незалежні, об`єктивні та узгоджені між собою докази події та складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину заперечив. Справу відносно нього просив закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Ствердив, що жодної непокори не здійснював, а навпаки виконав всі вимоги прикордонників, натомість його права були порушені, захисника йому при затриманні не було надано.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Бородіна О.Й. справу відносно ОСОБА_1 просила закрити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Бородіної О.Й., дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

У відповідності зі ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.1 ст. 185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Санкцією ч. 2 ст. 185-10 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Об`єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП

Як встановлено судом, в даному протоколі про адміністративне правопорушення в порушення вимог, передбачених ст.256 КУпАП, не конкретизовано особу військовослужбовця ДПСУ, який виніс законне розпорядження чи вимогу.

Судом зауважується на тому, що в матеріалах справи відсутні фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інші беззаперечні докази, які б вказували саме на злісну непокору ОСОБА_1 .

З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, посадовою особою до протоколу про адміністративне правопорушення долучено протокол про адміністративне затримання від 11 квітня 2026 року; протокол про адміністративне правопорушення складений відносно гр. ОСОБА_3 ; копію службового посвідчення на ім`я ОСОБА_1 ; схему затримання; рапорт старшого зміни прикордонних нарядів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_6 від 11.04.2026, що «поза розумним сумнівом» не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП.

Судом зауважується на тому, що до матеріалів справи не долучено витягу з книги відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо результатів виконання плану ОДК та щодо списку особового складу, а у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано особу військовослужбовця ДПСУ, який виносив законну вимогу. Не додано до матеріалів і службового посвідчення такого військовослужбовця чи військового квитка.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, вчинені групою осіб, як зазначено у протоколі.

Згідно ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд не має права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов`язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) – начальника відділення моніторингу обстановки ОСОБА_2 , який склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності в частині названого обвинувачення, суд приходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вина особи не була доведена належними доказами, поза розумним сумнівом, суд у даній справі дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, відтак провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ч. 2 ст.185-10, п. 1 ч. 1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.185-10 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Зизич В.В.