Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №343/238/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 343/238/26 пров. № А/857/16599/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2026 року у справі № 343/238/26 (головуючий суддя Андрусів І.М., м. Долина, проголошено о 09:04:21) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), в якому просить: - скасувати постанову №1686 від 24.07.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, закривши на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, за надісланою йому поштою повісткою, не прибув 30.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних. Суть підстав, які на його думку свідчать про необхідність скасування оскаржуваної постанови, зводяться до такого: - в його діях відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки абз. 2 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює обов`язок громадян надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Однак, такої вимоги йому пред`явлено не було; - жодної повістки про з`явлення до центру комплектування та соціальної підтримки він не отримував, а трек номер поштового відправлення даної повістки не відслідковується; - розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без його присутності, чим порушено його права, передбачені чинним законодавством, оскільки після того, як його 22.07.2025 було доставлено поліцейськими до ІНФОРМАЦІЯ_2 , він одразу був направлений для проходження ВЛК, а після цього він перебував на стаціонарному лікуванні до 26.07.2025. Протокол про адміністративне правопорушення він не підписував.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2026 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить таке скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги фактично мотивовані доводами адміністративного позову.

З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Відповідно до повістки №3950710 від 17.06.2025, позивача зобов`язано 30.06.2025 о 14.00 год з`явитися для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підтвердженням того, що дана повістка була надіслана ОСОБА_1 , за адресою: в АДРЕСА_1 , є номер поштового відправлення АТ «Укрпошта» - 0610260940719 із описом вкладення «повістка від 17.06.2025 на 1 аркуші, номер документу 3950710».

Згідно із копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0610260940719, таке позивачу не було вручено із зв`язку із його відсутністю за адресою проживання.

Відносно ОСОБА_1 , 22.07.2025 було складено протокол №145 про адміністративне правопорушення. У протоколі зазначено, що 22.07.2025, позивач був доставлений органами Національної поліції України в приміщення відповідача, як особа, яка порушує правила військового обліку, оскільки він не з`явився за викликом на 30.06.2025 до цього територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Повістку №3950710 про виклик його було надіслано поштою. Позивач порушив, зокрема, абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 було повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 24.07.2025 о 12.00 год ІНФОРМАЦІЯ_3 (зазначено адресу та номер кабінету), що підтверджується його власноручним підписом.

Як вбачається зі змісту постанови №1686 від 24.07.2025, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за те що він, будучи належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.06.2025, для уточнення облікових даних, що підтверджується рекомендованим повідомленням із відміткою про відсутність адресата за адресою на яку скеровувалась повістка, не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 не було направлено повістку про виклик до територіального центру та комплектування та соціальної підтримки і те, що на день постановлення оскаржуваної постанови він перебував на стаціонарному лікування, ним долучено до матеріалів справи: - трекінг відстеження відправлень АТ «Укрпошта», відповідно до якого, дані про відправлення йому повістки відсутні; - виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2453/п КНП «Долинська БЛ», згідно із якою, позивач з 22.07.2025 до 26.07.2025 перебував на стаціонарному лікуванні.

Як зазначено судом першої інстанції при розгляді позову суд встановив, що позивачу 17.06.2025, за зареєстрованою адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 , було направлено повістку №3950710 від 17.06.2025 про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для уточнення даних на 30.06.2025 о 14.00 год., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із відміткою про його відсутність за адресою проживання. Оскільки позивач будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у визначений час не з`явився, його 22.07.2025 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 за порушення вимог абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка встановлює обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, складено протокол про адміністративне правопорушення, який він отримав, а також в цьому протоколі його було повідомлено про місце, дату і час розгляду справи про вчинене ним адміністративне правопорушення. У день постановлення оскаржуваної постанови, позивач на розгляд справи не з`явився, не повідомляючи відповідача про причини своєї неявки і не подаючи клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його стаціонарним лікуванням.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчиненого в особливий період.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно статті 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні настав з 17.03.2014, з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

У подальшому, 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, та діє до теперішнього часу.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Крім того, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до норм інших законів чи підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовано, в даному випадку, правила військового обліку.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно ч. 3, абз. 2, 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до копії протоколу № 145 від 22 липня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, встановлено, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 повідомлено про необхідність з`явитися 30.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак позивач проігнорував даний виклик та у зазначену дату не з`явився, не виконав свій обов`язок, порушив ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

У графі «пояснення та зауваження щодо змісту протоколу» позивач зазначив, що за задекларованою адресою його проживання ніякі повідомлення про наявність електронної повістки не приходили, тому в ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув.

Однак, відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнається: хвороба громадянина та у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно матеріалів справи, позивач у визначений термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та у найкоротший строк (не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття) не повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про причини своєї неявки.

Слід зазначити, що громадянин який викликається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки має можливість звернутися особисто, через пошту або законного представника до ТЦК та СП, із клопотанням про перенесення його явки на іншу дату, із зазначенням та наданням доказів причини неможливості з`явитись у визначену у повістці дату і час.

Також, відповідно до копії протоколу № 145 від 22 липня 2025 року, позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду його справи, однак до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`явився, не висловив свою позицію щодо даного протоколу, у зв`язку з чим, постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1686 від 24 липня 2025 року, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тим самим порушив ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Враховуючи вищезазначене, слід дійти до висновку що відповідач, при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, тому суд вважає постанову № 1686 від 24.07.2025 року законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2026 року у справі №343/238/26 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар