Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №300/5028/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/5028/23 пров. № А/857/18487/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 300/5028/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя у І інстанції Скільський І.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 07 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – ГУ ПФУ у Вінницькій області), у якому просив:

- скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 25.05.2023 № 926100141400 про відмову позивачу у переведенні на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати позивачу період служби в лавах Радянської Армії з 14.05.1975 по 07.05.1978, з 13.07.1994 по 03.05.2006 та з 10.11.2010 по 01.05.2016 у Дегівській сільській раді на посаді сільського голови до стажу державної служби та перевести на пенсію державного службовця з 17.05.2023 відповідно до пункту 12 розділу XI Закону України “Про державну службу” № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 % заробітної плати, зазначених у довідках №02-36/1326 та №02-36/1327, виданих 04.05.2023 виконавчим комітетом Рогатинської міської ради Івано-Франківської області.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі №300/5028/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 25.05.2023 № 926100141400 про відмову в переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати позивачу період військової служби з 14.05.1975 по 07.05.1978, період роботи з 13.07.1994 по 27.04.1998 та з 10.11.2010 по 01.05.2016 у Дегівській сільській раді на посаді сільського голови до стажу державної служби та перевести позивача на пенсію державного службовця з 17.05.2023, відповідно до пункту 12 розділу XI Закону України “Про державну службу” № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що час перебування на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, а тому період військової служби з 14.05.1975 по 03.05.1978 підлягає зарахуванню до стажу державної служби позивача. Період роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 10.11.2010 по 01.05.2016 зараховується до стажу державної служби. Враховуючи те, що позивач станом на 01.05.2016 обіймав посаду голови Дегівської сільської ради, на зазначену дату у позивача наявний стаж державного службовця більше 10 років та досягнув 62 річного віку, він має право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Разом із тим, у трудовій книжці відсутній запис про звільнення позивача з обраної посади, а в матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували, що позивач був обраний головою Дегівської сільської ради у період з 28.04.1998 по 03.05.2006. Тому зазначений період роботи позивача на посаді сільського голови Дегівської сільської ради не підлягає зарахуванню, оскільки позивачем не надано жодних доказів на його підтвердження.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату пенсії у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках, то у задоволенні такої суд відмовив, як передчасної, адже наразі відсутні підстави вважати, що при перерахунку пенсії позивача надані ним довідки для перерахунку пенсії враховані не будуть.

Окрім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати спірні періоду до страхового стажу позивача, оскільки дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Вінницькій області.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке у своїй скарзі просило скасувати його та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що період проходження позивачем військової служби з 14.05.1975 по 07.05.1978 не зараховуються до стажу державної служби, оскільки ні статтею 46 Закону України “Про державну службу” №889, ні Порядком обчислення стажу державної служби не передбачено зарахування проходження військової служби при визначені стажу роботи на посадах державної служби, який дає право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723.

Апелянт зауважує, що робота в органах місцевого самоврядування не є стажем роботи на посадах державного службовця в розумінні Закону України «Про державну службу» №889, що надає право на призначення пенсії за цим Законом. Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723 зараховується лише до 04.07.2001, тобто до дати набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Більш того, період з 13.07.1994 по 30.05.2006 неможливо зарахувати до стажу роботи на посадах державної служби, оскільки в трудовій книжці відсутні запис про звільнення. Вказаний період зараховано до страхового стажу згідно із даними, наявними в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

P метою переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” позивач 17.05.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із відповідною заявою, до якої було долучено довідки про складові заробітної плати за №02-36/1326, №02-36/1327, видані 04.05.2023 виконавчим комітетом Рогатинської міської ради Івано-Франківської області.

Заяву позивача про переведення за принципом екстериторіальності передано на розгляд ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке за результатами розгляду документів, доданих до заяви, прийняло рішення від 25.05.2023 №926100141400 про відмову в переведенні на інший вид пенсії. Відповідно до змісту зазначеного рішення вік заявника 66 років, страховий стаж заявника становить 33 роки 10 місяців 11 днів. Відповідно до статті 90 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII«Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язковедержавне пенсійне страхування». Лише пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889 передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII. На призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» №889 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш, як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, можуть розраховувати дві категорії осіб: державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом, станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723 та актами Кабінету Міністрів України; особи, які на день набрання чинності цим Законом, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Порядок обчислення стажу державної служби затверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби». Стаж державної служби обчислюється відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» №889. Таким чином, виключно зазначеними пунктами визначено стаж, який дає право саме на призначення пенсій на умовах, відмінних від вказаних в статті 90 Закону України «Про державну службу» №889. При визначенні права особи на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» №889 необхідно керуватися записами у трудовій книжці, а у деяких випадках - з долученням інших документів. Основним критерієм, за яким визначається віднесення тієї чи іншої посади до відповідних категорій посад державних службовців, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Також у рішенні зазначено про те, що: відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 заявник з 13.07.1994 обраний головою Дегівської сільської Ради народних депутатів Рогатинського району, 01.08.1994 прийнята присяга державного службовця та встановлено 11 ранг державного службовця; інформація, щодо звільнення з посади голови Дегівської сільської Ради народних депутатів Рогатинського району в трудовій книжці відсутня; з 10.11.2010 обраний на посаду Дягівського сільського голови, склав присягу посадової особи місцевого самоврядування; 10.11.2010 — присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування; з 12.11.2020 звільнено в зв`язку з закінченням строку повноважень. З 04.07.2001 набрав чинності Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07.06.2001 №2493-111, згідно із яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад статтею 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”. Посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи на посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби по 04.07.2001. Станом на 01.05.2016 заявник не обіймає посади державної служби, а також не має необхідного стажу роботи на посадах державної служби.

Вважаючи таке рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі – Закон №889-VIII).

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 у справі №822/254/18, від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і нормами «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_2 від 23.04.1975 позивач у період з 14.05.1975 по 03.05.1978 проходив військову службу в лавах радянської армії.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що період військової служби з 14.05.1975 по 03.05.1978 підлягає до зарахування до стажу державної служби позивача.

Щодо тверджень скаржника про те, що робота в органах місцевого самоврядування не є стажем роботи на посадах державного службовця, апеляційний суд виходить із такого.

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ стаж державної служби обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ).

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно із пунктом 4 цього Порядку до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених правових норм викладено у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №825/1453/18, від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855, від 09.05.2023 у справі №560/928/20.

На підтвердження трудової діяльності позивача на державній службі в органах місцевого самоврядування з прийняттям присяги державного службовця, присвоєнням персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 14.09.1978 ОСОБА_1 містяться такі записи про його роботу:

13.07.1994 обраний головою Дегівської сільської ради народних депутатів Рогатинського району згідно із рішенням І сесії ІІ демократичного скликання;

01.08.1994 прийнята присяга державного службовця, присвоєно 11 ранг державного службовця згідно із розпорядженням №24 від 09.08.1994;

10.11.2010 обраний на посаду Дегівського сільського голови;

10.11.2010 склав присягу посадової особи місцевого самоврядування;

10.11.2010 присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування;

12.11.2020 звільнений у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Разом із тим, у трудовій книжці відсутній запис про звільнення ОСОБА_1 з обраної посади та в матеріалах справи відсутні інші докази, які б підтверджували твердження позивача про те, що він був обраний головою Дегівської сільської ради у період з 13.07.1994 по 03.05.2006.

Також, із довідки про заробітну плату за №02-36/1326 від 04.05.2023 неможливо встановити чи позивач дійсно працював на посаді голови Дегівської сільської ради у період з 13.07.1994 по 03.05.2006, адже вона не містить інформації щодо врахованих періодів роботи до стажу державної служби при її видачі.

Однак, відповідно до довідки №156 від 18.05.2017, виданої Дегівською сільською радою, ОСОБА_1 , згідно із рішенням І сесії третього демократичного скликання від 27.04.1998 працював на посаді сільського голови Дегівської сільської ради по 27.04.1998. На підставі наведеного пенсійним органом зараховано до загального страхового стажу позивача період роботи з 13.07.1994 по 27.04.1998, що підтверджується розрахунком стажу Форми РС-право.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт роботи ОСОБА_1 на посаді сільського голови Дегівської сільської ради у період з 13.07.1994 по 27.04.1998, який підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що, період роботи позивача на посаді сільського голови Дегівської сільської ради з 28.04.1998 по 03.05.2006 не підтверджений жодними доказами, а тому не підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Водночас, із записів трудової книжки апеляційним судом встановлено, що позивач у період з 10.11.2010 по 12.11.2020 був обраний головою Дегівської сільської ради, тому період роботи з 10.11.2010 по 01.05.2016 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Як слідує з матеріалів справи, 17.15.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії – пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. На момент звернення із цією заявою позивач отримував пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.

На дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) позивач мав стаж менший ніж 20 років роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Однак, враховуючи те, що ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 обіймав посаду голови Дегівської сільської ради, на зазначену дату у позивача наявний стаж державного службовця більше 10 років та досягнув 62 річного віку, тому позивач має право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

З огляду на встановлені обставини та надану правову оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 25.05.2023 за №926100141400 є протиправним та необґрунтованим, оскільки ним безпідставно відмовлено позивачу у переведенні на пенсію державного службовця.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати зазначене рішення і зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до стажу державної служби періоди військової служби з 14.05.1975 по 07.05.1978, періоди роботи з 13.07.1994 по 27.04.1998, з 10.11.2010 по 01.05.2016 у Дегівській сільській раді на посаді сільського голови та перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII з 17.05.2023.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №300/5028/23 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар