Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №619/1293/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1293/26

провадження № 2/619/1113/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21 травня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.

за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 619/1113/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: АТ «КРЕДОБАНК»;

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позов про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції сторін.

03 березня 2026 року АТ «КРЕДОБАНК», в особі представника адвоката Павленка С.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № CL-334713 від 16.09.2021 станом на 15.12.2025 у розмірі 110 649,76 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 81 083,22 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 29 566,54 грн.

Відповідач відзив на позов до суду не подавала.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

04 березня 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.Призначено підготовче засідання на 09 год 15 хв 06 квітня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 23 березня 2026 року.

Відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 178 ЦПК України, не скористалася та у встановлені судом строки відзив на позовну заяву до суду не подала.

06 квітня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год 00 хв 21 травня 2026 року.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином. На адресу зареєстрованого місця проживання відповідача судом була направлена судова повістка, яка відповідно до довідки Укрпошти 22.04.2026 була не вручена працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена 22.04. 2026.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).

Також відповідачу була направлена судова повістка в електронному вигляді у додаток «Viber», яку доставлено 06.04.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у поданій до суду через систему «Електронний суд» заяві просив розглядати справу без участі представника АТ «КРЕДОБАНК», у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання та не подала відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

16.09.2021 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № CL- 334713.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що 16.09.2021 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № CL- 334713.

Згідно з п. 1. Кредитного договору, Банк зобов`язується надати у власність Позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) на умовах повороткості, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позичальпик зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому Кредитному договорі.

Відповідно до н. 2.1. Кредитного договору, сума та валюта кредиту: 100 001,00 грн. (Сто тисяч одна гривня 00 копійок).

Відповідно до ст. 2.3. Кредитного договору, строк (термін) кредитування: 60 місяців терміном до 15.09.2026.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору, Позичальник доручає Банкові здійснити переказ кредитних коштів на наступні цілі та за наступними реквізитами: на поточні потреби в сумі 100 001,00 грн, на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у В-ня пр-т Гагаріна, 43/2 м. Харків “КРЕДОБАНК» (МФО 325365).

Відповідно до п. 2.5. - 2.7. Кредитного договору, вказано Позичковий рахунок, поточний (картковий) рахунок Позичальника, відкритий для видачі та обслуговування кредиту, Рахунок для повернення кредитних коштів, що зазначаються у відповідних доказах (виписки/меморіальні ордери/розрахунок заборгованості), які підтверджують переказ Банком кредитних коштів Позичальнику.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору. Кредит видається Позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням Позичальника, яке міститься в п. 2.4. Кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, За користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 35 % річних.

Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою визначеною п. 4.1. Кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору.

Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору, за надання послуг Позичальник сплачує Банку комісії в порядку, строки та розмірі, передбачені в п. 2.9. Кредитного договору.

Відповідно до п. 4.5. Кредитного договору, реальна річна процентна ставка 41,19% річних.

Відповідно до п. 6.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни), передбачені Кредитним договором та/або додатками до нього.

Відповідно до п. 6.3. Кредитного договору, Позичальник щомісячно, здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом у вигляді рівних сум - ануїтетного платежу (розмір якого визначається н. 6.2. Кредитного договору). Повернення кредиту здійснюється у порядку, передбаченому п.п. 6.3.1 ,-6.3.5. Кредитного договору.

Відповідно до п. 6.6. Кредитного договору, погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється у наступній черговості: У першу чергу: прострочені платежі по сплаті процентів користування Кредитом; прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); У другу чергу: поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування Кредитом; поточні платежі по поверненню Кредиту (основного боргу); У третю чергу: прострочені пла тежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені Кредитним договором; поточні платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені Кредитним договором; пеня, штрафи та інші види неустойки; дострокові платежі по поверненню Кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці.

Сторони не мають права змінювати черговість погашения заборгованості за цим Кредитним договором, в тому числі шляхом зазначення в платіжних документах призначення платежу, що порушує черговість визначену п. 6.6. Креди тного договору.

Відповідно до п. 6.10. Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення Банку, передбаченого п. 6.9. Кредитного договору, усунути порушення умои Кредитного договору, вкачаних у повідомленні протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо Позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов`язаний достроково поверну ти креди т, процен ти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення Банку (п. 6.9. Креди тного договору).

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим Кредитним договором Позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на момент в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно викопаного грошового зобов`язання Позичальника, за кожен день прострочення віддати виникнення прострочення до дати, що передуг даті погашення заборгованості Позичальника. В будь-якому разі розмір пені, Нарахованої Позичальнику на підставі цього пункту Кредитного договору, не може перевищувати 15 % від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до н. 10.-1. Кредитного договору, шляхом підписання цього Кредитного договору, Позичальиик підтверджує що він: До видачі кредиту ознайомився з діючими Тарифами Банку та Правилами падання комплексних банківських послуг фізичним особам у АТ «Кредобанк», у яких зазначено умови відкриття, ведення, закриття поточних (карткових) рахунків; Ознайомився з орієнтовною реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту, а також з іншою інформацією про споживчий кредит, надання якої передбачено ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»: Дозволяє Банку надавати третім особам інформацію, яка стала відомою йому внаслідок виконання цього Договору, і може станови ти банківську таємницю.

Відповідно до н. 10.4. Кредитного договору, підписанням цього Договору Позичальник надає згоду на передачу Банком до Кредитного реєстру Національного банку України, інформації по кредитну операцію, передбачену умовами цього Кредитного договору, в порядку, обсязі та з підстав, визначених Законом України «Про банки та банківську діяльність» та нормативно- правовими актами Національного банку України.

На виконання умов вищевказаного договору Банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином тривалий час не виконує.

Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору № CL-3347I3 від 16.09.2021, станом на 15.12.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить у розмірі 110 649,76 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту — 81 083,22 грн; заборгованості за відсотками - 29 566,54 грн.

17.10.2025 представник АТ «Кредобанк» звернувся із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов`язані, за Кредитним договором до ОСОБА_1

31.10.2025 досудова вимога до ОСОБА_1 повернулась Відправнику. Причиною повернення листа стало закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується витягом з офіційного сайту АТ «Укрпошта» відстеження поштового відправлення за трек-номером 0505386520482.

ОСОБА_1 не зверталась до Банку для мирного врегулювання спору.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов`язання за цим Договором.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Договором у добровільному порядку.

Отже, оскільки відповідач порушила зобов`язання, встановлені Кредитним договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за цим Договором у розмірі 110 649,76 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У частині третій статті 141 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

У постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник ОСОБА_1 - адвокат Богомазом А. П. надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 02 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 671/1957/20.

У позовній заяві представник позивача зазначає про те, що розмір понесених судових витрат на професійну правову допомогу складає 11 064,97 грн.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22 ) фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Разом з тим, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача – адвокатом Павленком С.В. надано лише копію договору про надання правової допомоги від 11.02.2019, укладеного між АТ «Кредобанк» та адвокатським об`єднанням «Бізнес і Право» та копію довіреності № 14132 виданої 04.12.2025 на представництво інтересів АТ «Кредобанк» адвокатом Павленком С.В.

З договору від 11.02.2019 вбачається, що сторони визначили тлумачення термінів, однак договір не містить істотні умови договору щодо оплати послуг.

З наданого договору про надання правової допомоги від 11.02.2019 суд позбавлений можливості встановити, що його предметом було надання позивачу професійної правничої допомоги саме у цій цивільній справі, оскільки будь-яких даних відносно цього договір не мітить.

Представником позивача у позові зазначено лише загальні відомості щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 064,97 грн.

Однак документально не доведено, що позивачем понесено витрати на правову допомогу саме у такому розмірі, тобто не надано акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат тощо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, оскільки відсутні належні та достатні докази на підтвердження понесення таких витрат.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов АТ «КРЕДОБАНК» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «КРЕДОБАНК» заборгованість у розмірі 110 649 (сто десять тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «КРЕДОБАНК» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: АТ «КРЕДОБАНК», місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, ідентифікаційний код 09807862;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 21 травня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок