Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №300/2228/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/2228/25 пров. № А/857/19174/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання: Демидюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львів апеляційні скарги Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року, головуючий суддя – Боршовський Т.І., ухвалене о 14:49 год. у м. Івано-Франківськ, повний текст якого складено 25.02.2026 року, у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Бровар» про стягнення штрафу та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Бровар» до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Комунальне підприємство «Міський інформаційний центр» про скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області звернулося в суд з позовом до ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар», в якому просило стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України штраф за порушення законодавства про рекламу в розмірі 82900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу винесено рішення № 0015 від 15.11.2024 про накладення штрафу за недотримання встановлених Законом України “Про рекламу” вимог щодо змісту реклами, яким накладено на рекламодавця ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» штраф у розмірі 82900,00 грн. Однак, ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» у вказаний термін штраф за порушення законодавства про рекламу не сплатило та не надало позивачу докази, що підтверджують факт сплати штрафу.

ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» подало зустрічну позовну заяву до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, в якій просило скасувати рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 15.11.2024 року №0015 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю “Житловий комплекс “Бровар” штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 82900,00 грн.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що рішення про накладення штрафу прийняте без урахування права ТОВ “Житловий комплекс “Бровар” на участь у процесі його прийняття. Окрім цього, рішення про накладення штрафу, на думку представника ТОВ “Житловий комплекс “Бровар”, є невмотивованим та необґрунтованим, а саме: у ньому не зазначено дати, часу, місця вчинення правопорушення, не зазначено, яким саме нормативно-правовим актом передбачено такий вид перевірки як «дослідження рекламоносіїв», в оскаржуваному рішенні не викладено обставин за яких вчинене порушення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні первинного позову Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житловий комплекс “Бровар” про стягнення штрафу в сумі 82900,00 грн; задоволено повністю зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Житловий комплекс “Бровар” до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Комунальне підприємство “Міський інформаційний центр”; визнано протиправним та скасовано рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 15.11.2024 року № 0015 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю “Житловий комплекс “Бровар” штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 82900,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області та Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області мотивує тим, що Головним управлінням на адресу ТзОВ «ЖК БРОВАР» двічі направлено вимогу з повідомленням про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу. Перший раз 24.10.2024 року, трекінговий номер 7600803645720, та повторно 30.10.2024 року, трекінговий номер 7600803666698. Зі сторони Відповідача після отримання вищезгаданих повідомлень та Рішення Держпродспоживслужби в справі, жодних дій щодо встановлення обставин справи, оскарження Рішення вчинено не було до моменту подання Головним управлінням позовної заяви про стягнення суми штрафу в примусовому порядку.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Головним управлінням здійснено розгляд справи про рекламу без порушень та з дотриманням вимог Закону №2073, а Держпродспоживслужбою відповідно до Порядку № 693 накладено штраф.

В судовому засіданні представники апелянтів підтримали подані апеляційні скарги, вважають оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримали доводи, зазначені у апеляційних скаргах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.05.2024 року Комунальне підприємство “Міський інформаційний центр” як Рекламіст та Товариство з обмеженою відповідальністю “Житловий комплекс “Бровар” як Рекламодавець уклали договір № 30/р/24 про розміщення зовнішньої реклами.

Пунктом 2.1 договору від 31.05.2024 року № 30/р/24 визначено, що Рекламодавець замовляє, а Рекламіст зобов`язується надати послуги щодо розміщення рекламного матеріалу Рекламодавця на спеціальних конструкціях (РК), що є власністю Рекламіста або належать йому на інших законних підставах, в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а Рекламодавець зобов`язується прийняти й оплатити такі послуги Рекламіста в порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з пунктом 3.1.2 договору від 31.05.2024 року № 30/р/24 Рекламодавець зобов`язаний не менш, ніж за 5 робочих днів до початку Рекламної кампанії чи ротації надати Рекламісту: зразки або докладний опис рекламного матеріалу для розробки оригіналу-макета, або оригінал-макета рекламних плакатів на електронному носії для виготовлення рекламного матеріалу, або вже готові рекламні плакати та необхідні відомості щодо сюжету реклами з вимогами чинного законодавства України (ліцензії, сертифікати на рекламовану продукцію тощо). Оригінал-макет (рекламні плакати) повинні відповідати нормам естетики і моралі, чинному законодавству України та нормативним актам органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3.1.3 договору від 31.05.2024 року №30/р/24 у разі виготовлення оригінал-макета Рекламістом, Рекламодавець зобов`язаний затвердити готовий оригінал-макет.

Пунктом 3.3 договору від 31.05.2024 року №30/р/24 визначено обов`язки Рекламіста, а саме:

3.3.1. У разі необхідності – виготовити ескізи, тексти, оригінал-макети для рекламних плакатів Рекламодавця.

3.3.2. Подати на затвердження Рекламодавцю ескізи, тексти, оригінал-макети та інші матеріали, необхідні для виготовлення рекламних плакатів.

3.3.3. Виготовити та розмістити рекламний матеріал згідно з оригінал-макетом, наданим Рекламодавцем, відповідно до умов та в терміни, зазначені в цьому Договорі.

Згідно з пунктом 3.4.1 договору від 31.05.2024 року №30/р/24 Рекламіст має право відмовитися від виготовлення та розміщення рекламного матеріалу, сюжет якого містить порушення чинного законодавства України або від реклами, яка заборонена до реалізації на території України.

Відповідно до пункту 8.1 договору від 31.05.2024 року №30/р/24 Рекламіст гарантує достовірність інформації, що знаходиться в сюжеті рекламного плаката (реклами), її відповідність вимогам законів України «Про рекламу», «Про інформацію» та інших чинних законодавчих актів України.

Згідно додатку № 1 до договору від 31.05.2024 року №30/р/24 «Адресна програма та Протокол узгодження цін» від 01.06.2024 року, Рекламодавець ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар», сюжет «Житловий комплекс «Бровар», адреса рекламоносія: № 19, вулиця Хіміків (біля супермаркету «Торба»), щомісячна сума за розміщення реклами – 2100,00 грн., період розміщення: з 01.06.2024 року по 31.12.2024 року.

Відповідно до додатку № 2 до договору від 31.05.2024 року № 30/р/24 «Адресна програма та Протокол узгодження цін» від 22.07.2024 року, Рекламодавець ТОВ «Житловий комплекс «Бровар», сюжет «Житловий комплекс «Бровар», адреса рекламоносія: № 19, вулиця Хіміків (біля супермаркету «Торба»), щомісячна сума за розміщення реклами – 2520,00 грн., період розміщення: з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року.

Комунальне підприємство “Міський інформаційний центр” сформовано для ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» розрахунки на оплату послуг за розміщення реклами до договору від 31.05.2024 року № 30/р/24: за № 187 від 31.05.2024 року за червень 2024 року в сумі 1600,00 грн; № 199 від 02.07.2024 року за липень 2024 року в сумі 2100,00 грн; № 230 від 02.08.2024 року за серпень 2024 року в сумі 2520,00 грн; № 257 від 02.09.2024 року за вересень 2024 року в сумі 2520,00 грн.

ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» оплатило послуги за розміщення реклами до договору від 31.05.2024 року №30/р/24, що підтверджується платіжними інструкціями: № 77 від 10.06.2024 року, № 91 від 02.07.2024 року, № 119 від 14.08.2024 року, № 154 від 02.10.2024 року.

Завідувачем сектору з контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Сенчук В.В. на території міста Калуш, Івано-Франківської області, виявлено розповсюдження зовнішньої реклами на рекламному щиті типу «білборд» такого змісту: «Житловий комплекс BROWAR Калуш м.Калуш, вул.Грушевського, 89-А, жк-бровар.com.ua (099)768-80-32 (096)562-86-87», яка містить ознаки порушення вимог статті 25-1 Закону України «Про рекламу».

У порядку частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» до Комунального підприємства «Міський інформаційний центр» була надіслана вимога №Вих-05.3/5652-24 від 18.10.2024 року про надання інформації та документів, які передбачені частиною сьомою статті 21 Закону України «Про рекламу» щодо рекламного об`єкту будівництва.

На вимогу управління 23.10.2024 року розповсюджувачем Комунальним підприємством «Міський інформаційний центр» надано договір з рекламодавцем ТОВ «Житловий комплекс «Бровар» від 31.05.2024 року за № 30/р/24 та документальне підтвердження вартості реклами.

21.10.2024 завідувачем сектору з контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Сенчуком В.В. складено протокол №46 про порушення законодавства про рекламу, в якому зазначено, що на території міста Калуш, Івано-Франківської області, виявлено розповсюдження зовнішньої реклами на рекламному щиті типу «білборд» такого змісту: «Житловий комплекс BROWAR Калуш м.Калуш, вул.Грушевського, 89-А, жк-бровар.com.ua (099)768-80-32 (096)562-86-87», яка містить ознаки порушення вимог статті 25-1 Закону України «Про рекламу».

23.10.2024 року в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області прийнято рішення № 01-05/278 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу на підставі протоколу від 21.10.2024 року № 46, щодо порушення вимог частини першої статті 25-1 Закону України «Про рекламу».

24.10.2024 року до ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» надіслано вимогу за №Вих.-05.3/5705-24 згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про рекламу», у якій було вказано про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу – 30.10.2024 року о 09:15 год.

Вимогу у порядку частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” від 24.10.2024 року №Вих-05.3/5705-24 направлено на адресу ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» поштовим відправленням від 24.10.2024 року №7600803645720.

Представник ТзОВ «ЖК «БРОВАР» 30.10.2024 року на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу не з`явився.

30.10.2024 року до ТОВ «Житловий комплекс «Бровар» надіслано повторну вимогу за № Вих.-05.3/5799-24 згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про рекламу», у якій було вказано про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу – 08.11.2024 року о 09:15 год.

Вимогу у порядку частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” від 30.10.2024 № Вих-05.3/5799-24 направлено на адресу ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» поштовим відправленням від 30.10.2024 року № 7600803666698.

Згідно листа Акціонерного товариства “Укрпошта” за №1.30.002-44025-25 від 25.12.2025 року, направленого суду на виконання ухвали про витребування доказів від 16.12.2025 року, за повідомленнями відповідних структурних підрозділів та інформації автоматизованої системи Укрпошти, рекомендовані листи № 7600803645720 та № 7600803666698 на адресу ТзОВ “Житловий комплекс “Бровар” надійшли до відділення в місті Калуші 03.12.2024 року та вручені представнику ТзОВ “Житловий комплекс “Бровар” під підпис 12.12.2024 року. До листа за №1.30.002-44025-25 від 25.12.2025 року Акціонерне товариство “Укрпошта” долучило належним чином завірену копію окремого аркуша книги ф. 8 з підписом представника ТОВ “Житловий комплекс “Бровар”.

08.11.2024 року відбулось засідання комісії в складі, першого заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Сендецького М.П., начальника управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Грибика О.М., завідувача сектору контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю Сенчук В.В. Представник ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» на засідання не з`явився.

В протоколі №36 від 08.11.2024 року засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу зазначено, що рекламодавцем ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» розповсюджено зовнішню рекламу на рекламному щиті типу «білборд», в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо змісту такої реклами, оскільки рекламний сюжет: «Житловий комплекс BROWAR м. Калуш, вул. Грушевського, 89-А, жк-бровар.com.ua (099)768-80-32 (096)562-86-87», не містить реквізитів таких документів:

- документу на право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується об`єкт, що рекламується;

- документу, який підтверджує право на виконання будівельних робіт на конкретному об`єкті, що рекламується, отриманого відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- ліцензії (декларації) на провадження господарської діяльності з будівництва відповідних об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;

- документу про державну реєстрацію відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому».

Протоколом №36 від 08.11.2024 року вирішено винести на розгляд керівництва Держпродспоживслужби матеріали справи для прийняття рішення про накладення штрафної санкції та попередити ТОВ «Житловий комплекс «Бровар», що за повторне вчинення порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному розмірі.

15.11.2024 року Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів прийняла рішення №0015 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким вирішила: накласти на рекламодавця – ТОВ «Житловий комплекс «Бровар» штраф у розмірі 82900,00 грн. за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами, а саме: при розповсюдженні у м. Калуш Івано-Франківської області зовнішньої реклами об`єкту будівництва без реквізитів: документу на право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується об`єкт; документу, який підтверджує право на виконання будівельних робіт на об`єкті, отриманого відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; ліцензії (декларації) на провадження господарської діяльності з будівництва відповідних об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками; документу про державну реєстрацію об`єкта відповідно до Закону України «Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», чим порушено вимоги абзацу сьомого частини першої статті 25-1 Закону № 270. Рішенням № 0015 від 15.11.2024 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів зобов`язала рекламодавця ТОВ «Житловий комплекс «Бровар» сплатити в установленому порядку штраф.

Рішення про накладення штрафу надіслане ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» листом від 18.11.2024 року за № 15.13-4/23960, яким повідомлено відповідача, що у разі невиконання рішення протягом 15 календарних днів з дня його отримання, стягнення штрафу буде здійснено у судовому порядку. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист та рішення від 15.11.2024 року за № 0015 відповідач отримав 12.12.2024 року.

18.12.2024 року ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» направило до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів скаргу № 18/12-24 про скасування рішення від 15.11.2024 року № 0015 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 82900,00 грн.

Листом №15.13-4/1453 від 21.01.2025 року Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів повідомила ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» про відсутність правових підстав щодо скасування рішення від 15.11.2024 року №0015 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, що підтверджується копією листа № 15.13-4/10258 від 24.04.2025 року.

Листом від 12.02.2025 року № 15.1.3-5/3347 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів направила до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області матеріали справи для стягнення суми штрафів у судовому порядку.

В матеріалах справи про порушення законодавства про рекламу міститься розрахунок штрафних санкцій.

У зв`язку з невиконанням у добровільному порядку рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 15.11.2024 року за № 0015 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на ТОВ «Житловий комплекс «Бровар», Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області звернулося до суду з первісним позовом до ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» про стягнення штрафу в сумі 82900,00 грн.

ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» звернулося до суду із зустрічним позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Комунальне підприємство “Міський інформаційний центр”, про скасування рішення від 15.11.2024 року № 0015 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 82900,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення протиправності дій щодо розгляду справи про порушення законодавства про рекламу без участі представника ТзОВ “Житловий комплекс “Бровар”, нівелює наслідки проведення такого розгляду справи та є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення від 15.11.2024 року №0015, прийнятого за наслідками такого розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про рекламу» (надалі також - Закон № 270/96-ВР, в редакції, станом на час спірних правовідносин) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Приписами частини 2 статті 22 Закону №270/96-ВР визначено, що реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється, зокрема, засобами зовнішньої реклами.

В силу частини 2 статті 26 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Також, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Частиною 1 статті 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

У відповідності до частини 6 статті 27 Закону № 270/96-ВР за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 9 статті 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду (ч. 11 ст. 27 Закону № 270/96-ВР).

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №693 (надалі також - Порядок №693, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядок №693 передбачено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу та накладення штрафу є протокол, що складається посадовими особами Держпродспоживслужби або її територіальних органів.

Уповноважена особа розпочинає розгляд справи не пізніше трьох робочих днів з дня оформлення протоколу, зазначеного у пункті 2 цього Порядку (п. 4 Порядку №693).

За правилами п. 5 Порядку №693 уповноважена особа з урахуванням положень статті 32 Закону України “Про адміністративну процедуру” повідомляє суб`єкту реклами про дату, час та місце розгляду справи поштовим відправленням, технічними засобами електронних комунікацій або шляхом вручення повідомлення суб`єкту реклами або його представнику, якщо суб`єкт реклами сповістив уповноважену особу про відповідне уповноваження свого представника на отримання повідомлень, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої особи, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

У повідомленні зазначаються права та обов`язки суб`єкта реклами, зокрема інформація про право бути присутнім під час розгляду та вирішення справи, порядок ознайомлення з матеріалами, а також способи подання пояснень і зауважень та строк, протягом якого суб`єкт реклами має право їх подати.

При цьому, п. 9 Порядку №693 визначено, що справа розглядається без участі суб`єкта реклами або його представника у разі його неявки за умови його поінформування відповідно до пункту 5 цього Порядку та ненадходження від нього клопотання про перенесення дати та часу розгляду справи, зазначеного в пункті 7 цього Порядку.

Закон України «Про адміністративну процедуру» (далі – Закону №2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.

Статтею 32 Закону №2073-IX встановлено, що учасник адміністративного провадження, особа, яка сприяє розгляду справи, залучаються адміністративним органом для надання пояснень і для участі у процедурних діях шляхом вручення (направлення) запрошення.

Запрошення учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, здійснюється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня відповідної процедурної дії. Цей строк може бути зменшено у разі, якщо обставини вимагають прийняття рішення у найменший строк, про що у запрошенні надається обґрунтоване пояснення. Запрошення вручається особисто під підпис, надсилається поштовим відправленням або іншими засобами зв`язку (телефоном, електронною поштою тощо) за наявними у справі контактними даними, про що в матеріалах справи робиться відповідний запис.

Відсутність запрошеного належним чином учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, не перешкоджає вчиненню процедурних дій, якщо це не впливає на належний розгляд справи.

Адміністративний орган повідомляє учасника адміністративного провадження, особу, яка має право брати участь в адміністративному провадженні, про початок здійснення адміністративного провадження, а також у випадках, передбачених цим Законом, - про процедурні рішення і процедурні дії в такому провадженні. Повідомлення надсилається невідкладно з дотриманням вимог, встановлених цією статтею для запрошення.

Учасник адміністративного провадження, особа, яка сприяє розгляду справи, отримують повідомлення особисто, крім випадків, якщо вони сповістили адміністративний орган про відповідне уповноваження свого представника на отримання повідомлень. У такому разі повідомлення має бути адресовано представнику та вважається таким, що надіслано учаснику адміністративного провадження, особі, яка сприяє розгляду справи, особисто. За наявності обґрунтованих причин повідомлення може надсилатися в інший строк (граничний строк), встановлений законом.

Поштове відправлення надсилається поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), за бажанням учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, - кур`єром за додаткову плату, на адресу місця проживання (перебування), місцезнаходження відповідної особи або на іншу адресу, яку особа вказала для офіційного листування з нею.

Якщо час отримання запрошення, надісланого поштою чи електронною поштою, не зафіксовано, воно вважається отриманим особою на п`ятий день з дня відправлення, крім випадків, якщо є інформація, що запрошення не надійшло або надійшло пізніше. Якщо особа заявляє про неотримання запрошення, надісланого поштою чи електронною поштою, або про отримання запрошення пізніше ніж на п`ятий день з дня відправлення, на адміністративний орган покладається обов`язок доказування факту і часу отримання запрошення особою.

Як слідує з матеріалів справи, 24.10.2024 року до ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» надіслано вимогу за № Вих.-05.3/5705-24 згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про рекламу», у якій було вказано про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу – 30.10.2024 року о 09:15 год.

Вимогу у порядку частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” від 24.10.2024 року № Вих-05.3/5705-24 направлено на адресу місцезнаходження ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням від 24.10.2024 року №7600803645720.

30.10.2024 року до ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» надіслано повторну вимогу за № Вих.-05.3/5799-24 згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про рекламу», у якій було вказано про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу – 08.11.2024 о 09:15 год.

Вимогу у порядку частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” від 30.10.2024 року № Вих-05.3/5799-24 направлено на адресу місцезнаходження ТОВ «Житловий комплекс «Бровар» поштовим відправленням від 30.10.2024 року №7600803666698.

08.11.2024 року відбулося засідання комісії в складі, першого заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Сендецького М.П., начальника управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Грибика О.М., завідувача сектору контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю Сенчук В.В. Представник ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» на засідання не з`явився.

Згідно листа Акціонерного товариства “Укрпошта” за №1.30.002-44025-25 від 25.12.2025 року, направленого суду на виконання ухвали про витребування доказів від 16.12.2025, за повідомленнями відповідних структурних підрозділів та інформації автоматизованої системи Укрпошти, рекомендовані листи №7600803645720 та №7600803666698 на адресу ТзОВ “Житловий комплекс “Бровар” надійшли до поштового відділення в місті Калуші 03.12.2024 року та вручені представнику ТОВ “Житловий комплекс “Бровар” під підпис лише 12.12.2024 року.

Відтак, ТзОВ “Житловий комплекс “Бровар” отримало вимогу за №Вих.-05.3/5799-24, у якій було вказано про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу – 08.11.2024 року о 09:15 год., лише 08.12.2024 року, тобто фактично через місяць після того як відбулось засідання комісії з розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

При цьому, на момент засідання комісії в Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області була відсутня інформація про вручення ТзОВ “Житловий комплекс “Бровар” вимоги від 30.10.2024 року № Вих-05.3/5799-24, у якій було вказано про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про рекламу - 08.11.2024 року о 09:15 год., або про повернення такого поштового відправлення №7600803666698 з відміткою про неможливість вручення з незалежних причин.

Відтак, Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області перед проведенням засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу 08.11.2024 року та складанням протоколу № 36, не переконалося чи отримало ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» повідомлення про дату й час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

При цьому, в матеріалах справи також відсутні докази про отримання ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар»» через електронну пошту ТзОВ «ЖК «БРОВАР» вимогу з повідомленням про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що встановлення протиправності дій щодо розгляду справи про порушення законодавства про рекламу без участі представника ТОВ “Житловий комплекс “Бровар”, нівелює наслідки проведення такого розгляду справи та є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення від 15.11.2024 № 0015, прийнятого за наслідками такого розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, через що адміністративний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов є підставним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційних скарг колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.

Також, відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу при апеляційному розгляді справи ТзОВ «Житловий комплекс «Бровар» долучило: копію договору № 44/12-2024 про надання правової допомоги від 17.12.2024, укладений між Адвокатським бюро «Романа Волосянка» та ТОВ «Житловий комплекс «Бровар» ; копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 44/12-2024 від 17.12.2024 року; копію додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги № 44/12-2024 від 17.12.2024 року; копію акта приймання-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 07.05.2026 року; копію платіжної інструкції № 204 від 07.05.2026 року про сплату 5000,00 грн. витрат на правову допомогу у справі № 300/2228/25.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем по зустрічному позову витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу заявником, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що заявлена сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач по зустрічному позову просить стягнути з відповідачів, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Таким чином, заявлені позивачем по зустрічному позову до відшкодування витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Відтак, з огляду на складність справи, виходячи з критерію співрозмірності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем по зустрічному позову розмір витрат на правничу допомогу повинен становити 3000 грн, який слід стягнути з відповідачів в рівних частках, тобто по 1500 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №300/2228/25 – без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ – 39924774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Бровар» (код ЄДРПОУ - 43672341) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ – 40309088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Бровар» (код ЄДРПОУ - 43672341) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич

Повний текст постанови складено 21.05.2026 року.