Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №460/9378/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/9378/25 пров. № А/857/47461/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року, прийняте суддею Дуляницькою С.М. об 11 годині 48 хвилині, у м. Рівному, повний текст складено 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

в с т а н о в и в :

Головне управління ДПС у Рівненській області (надалі також - позивач, ГУ ДПС у Рівненській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також – відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 207552,35 грн.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 позов задоволено.

Суд виходив з того, що відповідно до приписів статті 56 ПК України грошові зобов`язання є узгодженими та підлягали до сплати відповідачем у строк, встановлений пунктами 57.1 та 57.3 статті 57 ПК України.

Щодо строків стягнення податкового боргу, то у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з 19.09.2024 поновлено податковий борг в загальній сумі 207 552,35 грн. пені. Враховуючи, що позивач звертався до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, а відтак, грошові зобов`язання в період оскарження не були узгоджені. Статусу узгоджених та відповідно - податкового боргу, вказані суми набули після набрання законної сили судовими рішеннями у справі №460/1820/21. Відтак, строк давності для стягнення штрафних санкцій є не порушеним.

Не погодившись із наведеним судовим рішенням його оскаржено ОСОБА_1 , яка вважає, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, просить таке скасувати та відмовити в позові.

Обґрунтування апеляційної скарги полягають в тому, що невиконання платником податку обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Проте, за наявності обставин, визначених законодавством, податковий борг може бути визнаний безнадійним та списаний.

Звертає увагу, що в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з 19.09.2024 поновлено податковий борг в загальній сумі 207 552,35 грн. пені, який виник на підставі визначених контролюючим органом податкових зобов`язань за ППР №0002583304 від 20.11.2019, №0002573304 від 20.11.2019, але не сплачених в добровільному порядку та донараховано штрафні санкції та пеню за період з 31.10.2019 по 20.11.2019 – безпідставно. Відтак, строк давності для стягнення штрафних санкцій є порушеним.

Стороною позивача подано відзив на апеляційну скаргу із обґрунтуваннями та вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, повно та всебічно з`ясовані обставини справи, а доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують мотивів такого.

У судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 знаходиться на податковому обліку в ГУ ДПС у Рівненській області.

За даними обліку позивача за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 207 552,35 грн. пені, в т.ч.:

- 15 765,52 грн з військового збору, що сплачений фізичною особою за результатами річного декларування (11011001);

- 191 786,83 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (11010500).

Дана заборгованість виникла на підставі визначених контролюючим органом податкових зобов`язань за ППР №0002583304 від 20.11.2019, ППР №0002573304 від 20.11.2019, але не сплачених в добровільному порядку та донараховано штрафні санкції та нарахування пені за період з 31.10.2019 по 20.11.2019.

Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом доказами: довідкою про заборгованість перед бюджетом, детальним розрахунком податкового боргу, інтегрованою карткою платника податків, податковими повідомленнями-рішеннями.

Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 № 2755VI (далі як і раніше – ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з підп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

За змістом підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу п. 15.1. ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що предметом заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність покликання відповідача в апеляційній скарзі про протиправність податкових повідомлень-рішень на підставі, яких у спірних правовідносинах виникли податкові зобов`язання.

Отже, з урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов`язання визначена контролюючим органом у податкових повідомлень-рішень статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене, чи були правові підстави для її стягнення.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У зв`язку з несплатою узгодженої суми податкових зобов`язань в добровільному порядку протягом строків, встановлених податковим законодавством, вказана заборгованість набула статусу податкового боргу.

Судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість в загальній сумі 207 552,35 грн. пені, а саме.:

- 15 765,52 грн з військового збору, що сплачений фізичною особою за результатами річного декларування (11011001);

- 191 786,83 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (11010500).

Дана заборгованість виникла на підставі визначених контролюючим органом податкових зобов`язань за ППР №0002583304 від 20.11.2019, ППР №0002573304 від 20.11.2019, але не сплачених в добровільному порядку та донараховано штрафні санкції та нарахування пені за період з 31.10.2019 по 20.11.2019.

Узгоджені суми грошових зобов`язань відповідачем своєчасно не були сплачені та набули статусу податкового боргу.

З метою погашення податкового боргу, відповідачу було виставлено податкову вимогу форми «Ф» №0007418-1305-1700 від 23.09.2024, яку надіслано рекомендованим листом платнику податків. Зазначена податкова вимога залишилась без належного виконання.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що за даними автоматизованої системи документообігу суду та Єдиного державного реєстру судових рішень відповідач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 20.11.2019 за №0002573304, №0002583304 в судовому порядку (справа №460/1820/21).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 відкрито провадження у справі №460/1820/21.

Водночас, ухвалою суду від 16.11.2023 у справі №460/1820/21 позовна заява і додані до неї документи повернуті позивачу, у зв`язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом. Зокрема, ухвалою суду від 16.11.2023 у справі №460/1820/21 судом встановлено, що позивачем пропущений строк звернення та не надано підстави для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску. Вказана ухвала позивачем не оскаржувалась.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлений податковий борг є узгодженим та підлягає стягненню.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі №460/1820/21 податкові повідомлення - рішення покладені в основу податкового боргу, який є предметом оскарження у цій справі.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункт 95.3 статті 95 ПК України).

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки податковий борг є узгодженим, податкова вимога та податкові повідомлення-рішення, на підставі яких сформована ця вимога, є чинні і не скасовані, докази вжиття відповідачем заходів щодо погашення податкової заборгованості відсутні, а тому ця сума підлягає стягненню в судовому порядку з відповідача.

Щодо строків стягнення податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із підпунктом 14.1.11 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією;

и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із статтею 36 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов`язання є недійсними.

Таким чином, невиконання платником податку обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Проте, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, за наявності певних обставин, визначених законодавством, податковий борг може бути визнаний безнадійним та списаний.

Згідно з пунктом 101.1 статті 101 ПК України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.

У підпункті 101.2.3 пункту 101.2 цієї статті визначено, що під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстровано в Міністерстві юстиції 15.03.2021 за №321/35943 (далі - Порядок №5), оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №5 визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Таким чином, в інтегрованій картці платника, що є частиною інформаційної системи органів ДПС, відображаються відомості щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань. Зазначені відомості, є підставою для визначення дня виникнення права податкової застави.

Із матеріалів справи вбачається, що у інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з 19.09.2024 поновлено податковий борг в загальній сумі 207 552,35 грн. пені, а саме: 15765,52 грн з військового збору, що сплачений фізичною особою за результатами річного декларування (11011001); 191 786,83 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (11010500), який виник на підставі визначених контролюючим органом податкових зобов`язань за ППР №0002583304 від 20.11.2019, ППР №0002573304 від 20.11.2019, але не сплачених в добровільному порядку та донараховано штрафні санкції та нарахування пені за період з 31.10.2019 по 20.11.2019.

Враховуючи, що позивач звертався до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, а відтак, грошові зобов`язання в період оскарження не були узгоджені. Статусу узгоджених та відповідно - податкового боргу, вказані суми набули після надрання законної сили судовими рішеннями у справі №460/1820/21. Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що строк давності для стягнення штрафних санкцій є не порушеним.

Відтак, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

При обґрунтуванні даного судового рішення суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни оспореного судового рішення.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №460/9378/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 21.05.2026.