Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №460/11735/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/11735/25 пров. № А/857/14387/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання: Демидюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львів апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року, головуючий суддя – Нор У.М., ухвалене о 11:18 год. у м. Рівне, повний текст якого складено 23.01.2026 року, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач – ГУ ДПС у Рівненській області звернулося в суд з позовом до ФОП ОСОБА_1 , в якому просило стягнути до бюджету податковий борг у розмірі 1 611 406,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість 1 611 406,73 грн, а саме 1 175 571,93 грн штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстратора розрахункових операцій, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 11.04.2025 року №№6138/1700240523 та 6141/1700240523, 72 845,96 грн з податку на додану вартість, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №6148/1700240523 та № 6150/1700240523 від 11.04.2025 року та нарахованої пені згідно статті 129 Податкового кодексу України, 334 125,06 грн. з податку на доходи фізичних осіб, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 11.04.2025 року №6137/1700240523 та нарахованої пені, 27 843,78 грн., з військового збору, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 11.04.2025 року №№6146/1700240523 та нарахованої пені, 1020,00 грн. з адміністративних штрафів та інших санкцій, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення 11.04.2025 року №6142/1700240523. В зв`язку з несплатою протягом строків, встановлених пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, вказана заборгованість набула статусу податкового боргу.

ФОП ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними дії та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Рівненській області №6137/1700240523 від 11.04.2025 року, №6138/1700240523 від 11.04.2025 року, №6141/1700240523 від 11.04.2025 року, 6142/1700240523 від 11.04.2025 року, №6146/1700240523 від 11.04.2025 року, 6148/1700240523 від 11.04.2025 року, 6150/1700240523 від 11.04.2025 року на загальну суму 1611406,73 грн, та податкову вимогу ГУ ДПС у Рівненській області від 14.05.2025 року №0004288-1305-1700.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті з грубим порушенням чинного законодавства України та не ґрунтуються на фактичних даних.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у розмірі 1 611 406,73 грн; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень №6137/1700240523 від 11.04.2025 року, №6138/1700240523 від 11.04.2025 року, №6141/1700240523 від 11.04.2025 року, №6142/1700240523 від 11.04.2025 року, №6146/1700240523 від 11.04.2025 року, №6148/1700240523 від 11.04.2025 року, №6150/1700240523 від 11.04.2025 року та податкової вимоги від 14.05.2025 року №0004288-1305-1700 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити зустрічний позов та в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому зустрічному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

В судовому засіданні відповідач підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Згідно з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР), ОСОБА_1 з 14.11.2016 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець (дата та номер запису про проведення державної реєстрації: 14.11.2016 року № 26040000000007079) із видами діяльності згідно з КВЕД: 47.30 – «Роздрiбна торгiвля пальним».

13.07.2020 року до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (дата: 13.07.2020 року, номер запису: 26040060002008425).

На підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78, пункту 79.2 статті 79 глави. 8 розділу ІІ, підпункту 692 підпункту 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), наказу Головного управління ДПС у Рівненській області № 151-п від 15.01.2025 року, Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2018 року по 13.07.2020 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 року по 13.07.2020 року, за результатами якої складено акт від 03.03.2025 року №3690/Ж5/17-00-24-05-18/2625508614 року (далі акт перевірки № 3690/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 від 03.03.2025 року).

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення:

1) абз. 5 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п .44.1 ст. 44, п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та п.1,2,8 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218 (що діяв на момент вчинення порушення), а саме: не ведення книги обліку доходів і витрат;

2) пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 242 677,90 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 165 490,62 грн, за 2019 рік на суму 68 943,91 грн, за 2020 рік на суму 8 243,37 грн;

3) ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 1 п. 1 ст. 7, ч. 5, ч. 13 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: встановлено заниження єдиного внеску на загальну суму 115,06 грн за ставкою 22%, зокрема: за серпень 2019 року на суму 115,06 грн;

4) п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: встановлено не ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, не збереження таких відомостей в порядку, передбаченому законодавством;

5) п. 2 ч. 1, п. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 216 769,12 грн, в т.ч. за 2018 – 137 602,08 грн, за 2019 – 73 248,05 грн, за 2020 – 5 918,99 грн;

6) пп. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань суму ПДВ в розмірі 320 196,00 грн, вартості придбаних ТМЦ/ПММ/робіт/послуг, що було віднесене до складу податкового кредиту та не використовувалося в господарській діяльності на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) за 2018 рік: за січень – 676,68 грн, за лютий – 986,07 грн., за березень – 1 153,07 грн., за квітень – 280,43 грн, за травень – 540,45 грн, за червень – 162,12 грн, за липень – 623,32 грн, за серпень – 557,25 грн, за вересень – 260,14 грн, за жовтень – 527,02 грн, за листопад – 827,38 грн, за грудень – 1 426,34 грн; за 2019 рік: за січень – 1128,26 грн, за лютий – 1 621,88 грн, за березень – 1 203,91 грн, за квітень – 992,21 грн, за травень – 1 313,73 грн, за червень – 740,40 грн, за липень – 2 642,41 грн, за серпень – 354,31 грн, за вересень – 710,56 грн, за жовтень – 196,33 грн, за листопад – 72,00 грн; за 2020 рік: за лютий – 73,00 грн, за березень – 23,33 грн, за квітень – 75,10 грн, за травень – 76,30 грн, за червень 2020 – 105,67 грн;

7) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: платником податків ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 45 420,92 грн, в т.ч.: за листопад 2018 – 22 690,56 грн, за жовтень 2019 року – 34,54 грн, за травень 2020 року – 22 695,82 грн;

8) пп. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, що призвело до заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 53 937,26 грн, в т.ч.: лютий 2018 – 7 264,07 грн, березень 2018 року – 400,07 грн, квітень 2018 року – 280,43 грн, травень 2018 року – 3 349,45 грн, серпень 2018 року – 5 596,25 грн, вересень 2018 – 2 728,14 грн, листопад 2018 року – 5340,38 грн, січень 2019 року – 5 457,00 грн, травень 2019 – 3 208,73 грн, липень 2019 – 1 916,41 грн, серпень 2019 року – 1 130,31 грн, вересень 2019 року – 12 650,56 грн, жовтень 2019 року – 196,33 грн, листопад 2019 року – 72,00 грн, лютий 2020 року – 73,00 грн, березень 2020 року – 23,33 грн, квітень 2020 – 75,10 грн, травень 2020 року – 76,30 грн;

9) пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 16№ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: встановлено заниження військового збору на загальну суму 20 223,17 грн, в т.ч.: за 2018 року – 13 790,89 грн, за 2019 року – 5 745,33 грн, за 2020 року – 686,95 грн;

10) п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995, а саме: встановлено факт не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, що підтверджує виконання розрахункової операції, на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання на загальну суму 981 933,51 грн, в т.ч.: за 2018 року – 59 7376,69 грн, 2019 року – 382 182,75 грн, 2020 року – 2 374,07 грн;

11) п. 5, 6, 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (із змінами та доповненнями, що діяли на момент вчинення порушення), а саме: не надано до перевірки книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, а також контрольні стрічки з реєстраторів розрахункових операцій;

12) незабезпечення зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки №3690/Ж5/17-00-24-05-18/2625508614 від 03.03.2025 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.04.2025 року №6137/1700240523, №6138/1700240523, №6141/1700240523, №6142/1700240523, №6146/1700240523, №6148/1700240523, №6150/1700240523.

Позивач за зустрічним позовом зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.04.2025 року №6137/1700240523, №6138/1700240523, №6141/1700240523, №6142/1700240523, №6146/1700240523, №6148/1700240523, №6150/1700240523 підлягають визнанню протиправними та скасуванню у зв`язку з допущенням контролюючим органом порушення порядку проведення перевірки, а саме: позивач за зустрічним позовом не був повідомлений про проведення перевірки, що призвело до ненадання первинних документів до перевірки; при перевірці первинні документи не досліджувались, що призвело до неврахування документально підтверджених витрат. Лише після отриманням 03.07.2025 листа Головного управління ДПС у Рівненькій області з вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.06.2025 року №Ф-2682-1700 в сумі 323 889,99 грн, ОСОБА_1 довідався, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка за період діяльності з 01.01.2018 року по 13.07.2020 року.

Задовольняючи адміністративний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені рішення Головного управління ДПС у Рівненській області є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та в повній мірі відповідають встановленим у частини другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак до скасування в судовому порядку не підлягають.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Положеннями підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Крім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній не позбавлений такого права.

Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу, який встановлює, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.5. ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанови Верховного Суду від 10.05.2022 року у справі № 804/2455/18, від 11.02.2021 у справі № 802/549/16-а).

Такий правовий висновок також підтриманий Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 року у справі № 810/3116/18.

У постанові від 06.08.2019 року у справі № 520/8681/18 Верховний Суд виклав правовий підхід щодо застосування норм статті 42, пункту 79.2 статі 79 ПК України у правовідносинах, в яких спір стосувався правомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки як підстави позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Відповідно до встановленого судами попередніх інстанцій у тій справі факту повернення поштового відправлення з позначкою «за закінченням терміну зберігання», яким було направлено платнику наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки, скерованого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, Верховний Суд зробив висновок, що платник податків вважається таким, що належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

При цьому, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.04.2025 у справі №420/35624/23.

Як слідує з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Рівненській області, у відповідності до вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України 16.01.2025 року ОСОБА_1 направлено засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 15.01.2025 року № 48/Ж4/17-00-24-05-17, копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №151-п від 15.01.2025 року на податкову адресу платника податків, а саме: АДРЕСА_1 , який було повернуто 31.01.2025 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення щодо направлення позивачу вищезазначених копії наказу про проведення перевірки та відповідного повідомлення, запиту № 11 про надання документів, копії акта документальної позапланової невиїзної перевірки, які повернуті на адресу Головного управління ДПС у Рівненській області із відмітками поштової служби «За закінченням терміну зберігання».

Відповідачем до зустрічної позовної заяви долучено пояснення від 18.08.2025 року листоноші дільниці №1 ВПЗ Сарни – 3 АТ «Укрпошта» Наталії Смолевої. З наданих пояснень вбачається, що ОСОБА_2 з серпня 2023 року працює листоношею дільниці №1 ВПЗ Сарни – 3 АТ «Укрпошта». В її функціональні обов`язки входить розповсюдження листівок по поштовим скринькам та особисте вручення рекомендованих та цінних листів. В її обслуговуванні знаходиться вулиця І.Мазепи, м. Сарни. Остання зауважила наступне: «Пригадую, що протягом січня - травня 2025 року на прізвище ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_2 , надходили рекомендовані листи з ГУ ДПС у Рівненській області, скільки листів було, я вже точно вказати не можу, однак, вручити їх ОСОБА_1 я не змогла, оскільки: в нього на подвір`ї завжди перебувала без прив`язі собака, породи вівчарка. Підійти не можна було навіть до огорожі, щоб залишити письмове повідомлення, щоб ОСОБА_1 з`явився у відділення Укрпошти м. Сарни по вул. Широка, 33, а так як огорожа була у вигляді секцій з отворами, в яку собака встромляв голову і міг вкусити. Не маючи можливості вручити ОСОБА_1 листи, я їх повертала адресату з відміткою про закінчення терміну зберігання.».

Варто зазначити, що сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмета перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно правопорушення.

Отже, з відомостями про дату початку перевірки та місце її проведення суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Таке тлумачення норм відповідає меті перевірки, змісту прав платника та виконанню ним обов`язку щодо надання посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Вказаний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2021 року у справі № 805/1126/17-а.

У вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що незважаючи на необов`язковість присутності платника під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

У постанові від 22.09.2020 року (справа № 520/8836/18) судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Зі змісту пункту 42.4 статті 42 ПК України вбачається, що законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42 ПК України суд дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

За усталеною позицією Верховного Суду не виконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. У постанові від 18 серпня 2021 року (справа №160/9277/19) Верховний Суд виснував, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зазначає, що Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають та відносини між ними регулюють Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270).

Відповідно до пункту 73 Правил № 270 інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

Пунктом 86 Правил № 270 передбачено, що у разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення EMS - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод (пункту 101 Правил № 270).

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження не повертати (пункт 102 Правил № 270).

Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені.

Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв`язку, але не менше одного місяця (абз. 4 пункту 104 Правил № 270).

Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв`язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Правил № 270 передбачають, що працівниками поштового зв`язку мало бути поінформовано про надходження реєстрованого поштового відправлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку. Лише у разі, якщо адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендоване поштове відправлення протягом одного місяця зберігається об`єктом поштового зв`язку місця призначення, забезпечуючи тим самим адресату можливість отримати таке поштове відправлення на підставі вищевказаного повідомлення. Після спливу встановленого строку зберігання поштове відправлення повертається відправнику.

Колегія суддів звертає увагу на наявність пояснень листоноші дільниці №1 ВПЗ Сарни – 3 АТ «Укрпошта» Наталії Смолевої, відповідно до яких можна дійти висновку, що саме такі дії працівника поштового відділення позбавили позивача можливості отримати поштове відправлення.

У зв`язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку, що позивач не був належним чином повідомлений про проведення документальної невиїзної перевірки, та призвело до ненадання первинних документів до перевірки; при перевірці первинні документи не досліджувались, а відтак не враховано документально підтверджених витрат.

За усталеною позицією Верховного Суду не виконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. У постанові від 18 серпня 2021 року (справа №160/9277/19) Верховний Суд виснував, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, враховуючи зазначене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на порушення відповідачем обов`язкових умов для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, податкові повідомлення-рішення та вимога за наслідками вказаної перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень та вимоги, то в задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Рівненській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу слід відмовити.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким зустрічний адміністративний позов слід задовольнити.

Також, відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що при поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 22710 грн.

Оскільки, Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові дійшов висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню, то таким чином на користь позивача за зустрічним позовом слід стягнути 23921,20 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі №460/11735/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №6137/1700240523 від 11.04.2025 року, №6138/1700240523 від 11.04.2025 року, №6141/1700240523 від 11.04.2025 року, №6142/1700240523 від 11.04.2025 року, №6146/1700240523 від 11.04.2025 року, №6148/1700240523 від 11.04.2025 року, №6150/1700240523 від 11.04.2025 року на загальну суму 1611406,73 грн, та податкову вимогу ГУ ДПС у Рівненській області від 14.05.2025 року №0004288-1305-1700.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ - 44070166) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 23921 (двадцять три тисячі дев`ятсот двадцять одна) гривня 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич

Повний текст постанови складено 21.05.2026 року.