Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №380/10288/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/10288/25 пров. № А/857/7814/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мандзія О.П.,,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі № 380/10288/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» до Львівської митниці про визнання бездіяльності протиправною, -

суддя в 1-й інстанції Мричко Н.І.,

дата ухвалення рішення 07.01.2026,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» до Львівської митниці, в якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів від 18.11.2024 №UA209000/2024/100569/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 18.11.2024 №UA209230/2024/003715.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі №380/10288/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» до Львівської митниці задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.11.2024 №UA209000/2024/100569/2. Визнано протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.11.2024 №UA209230/2024/003715. Стягнуто з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

15.12.2025 Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу. представником позивача направлено на адресу суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у цій справі заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Авто» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. В іншій частині заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що спірна додаткова постанова прийнята з порушенням як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ціна позову – 97282,46 грн, а на судом стягнуто 3000 грн, яка є значно завищеною. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатами та із обсягом наданих адвокатами послуг (виконаних робіт).

Апелянт просив скасувати додаткове судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу.

Від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем до відшкодування 9000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Львівської митниці становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд першої інстанції, виходячи з критерію пропорційності вважав, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з Львівської митниці, повинен становити 3000,00 грн.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи позивачем надано суду:

- Договір №22/24 про надання правової допомоги від 23.12.2022;

- Додаткову угоду №13 до договору про надання правової допомоги №22/24 від 23.12.2022 від 12.05.2022;

- Акт приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №22/24 від 23.12.2022;

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до Додаткової угоди №13 до договору про надання правової допомоги №22/24 від 23.12.2022 визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у спорі про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.11.2024 №UA209000/2024/100569/2 та картки відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.11.2024 №UA209230/2024/003715.

Відповідно до ч. 3 Додаткової угоди №13 орієнтовна вартість послуг за ведення справи у судових органах становить 10000 грн. Остаточна вартість наданих юридичних послуг визначається в Акті приймання-передачі наданих послуг, що складається Адвокатським об`єднанням та підписується Сторонами після завершення надання послуг за звітний період або повного завершення справи.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №22/24 від 23.12.2022 від 12.12.2025 клієнт (ТОВ «Екотех Авто») прийняв надані послуги: - збирання в клієнта документів та їх аналіз - 2000,00 грн; - підготовка проекту позовної заяви з відповідним обґрунтуванням - 6000,00 грн; - формування додатків до позовної заяви та організація їх подання до суду - 1000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг по правовій допомозі, вказаних у п. 1 становить 9000,00 грн.

Суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення вважав, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, оскільки такий розмір витрат є співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Апелянт оскаржуючи відповідне додаткове рішення акцентував увагу на тому, що співставивши ціну позову та вартість наданих адвокатських послуг, то такі у порівнянні є значно завищеними. Послуги зі збирання в клієнта документів та їх аналіз, формування додатків д позовної заяви та організація їх подання до суду охоплюється пунктом щодо підготовки позовної заяви. Позовну заяву подано через систему «Електронний суд». В позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону. Наведена адвокатом позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права фактично взяті із судової практики Верховного Суду, на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана у інших справах.

Колегія суддів зважає на такі доводи апелянта, однак зауважує, що доводи про неспівмірність витрат на правову допомогу з наданими адвокатом послугами у викладеному контексті не обґрунтовані належним чином, позаяк покликання на універсальність позиції адвоката адвоката не зумовлюють автоматичного зменшення часу для підготовки позовної заяви. Крім того, апелянтом не зазначено, який розмір гонорару адвоката скаржник вважає співмірним з наданою ним правничою допомогою.

Апеляційний суд наголошує, що відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів враховує, що за вимогами процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Аналізуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зауважує, що дана справа віднесена до категорії справ незначної складності, судова практика з вирішення даного спору судом є незмінною та існує велика кількість аналогічних позовів у провадженні судів, отже з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту наданих послуг розмір витрат на правничу допомогу у 3000 грн, визначений судом першої інстанції, є обгрунтованим і співмірним із наданими послугами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 року у справі №380/10288/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді В. Я. Качмар

В. Я. Качмар