Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №466/9028/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 466/9028/25 пров. № А/857/52144/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П, Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2025 року (ухвалене головуючою-суддею Свірідовою В.В., час ухвалення рішення 10 год 59 хв у м. Львові, повний текст судового рішення складено 18 листопада 2025 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Підбірний М.Я., звернулася в суд із адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (далі - Департамент ЛМР, відповідач), в якому просила скасувати постанову серії РАП №2233935734 від 08.03.2024 до повідомлення серії ЛВ №00564873 від 13.02.2024 про накладення неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона не вчиняла вказаного правопорушення та не перебувала за кермом автомобіля марки “Volkswagen Phaeton”, 2009 року, д.н. НОМЕР_1 (далі - ТЗ) у час та місці, яке зазначено в оспорюваній постанові, в момент фіксації порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР), оскільки в цей час перебувала на своєму робочому місці в стоматологічній клініці ФОП ОСОБА_2 за адресою : м. Львів, вул. Шевченка, 25. Також вказує, що вона не є власником ТЗ, який зафіксовано в оспорюваній постанові, а значиться лише в якості “належного користувача” цього ТЗ, тобто особою, яка отримала від власника право керування ТЗ через застосунок “ДІЯ” шляхом використання послуги “Шеринг авто”. Зазначає, що вона не отримувала особисто та не була ознайомлена з оспорюваною постановою. Про її існування та про зміст постанови їй стало відомо лише з листа Управління БВІ Департаменту ЛМР №3701-вих-133433 від 16.09.2025, наданого на адвокатський запит. Вважає, що безпідставне покладення на невинну особу відповідальності за вчинення правопорушення, яке вона не вчиняла та внесення до відповідних баз даних (Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху) відомостей про неї, як правопорушника, є негативною інформацією (відомостями) про особу та порушує її права та свободи.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13.11.2025 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент ЛМР подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував вимоги ч.4 ст.142 КУпАП, яка передбачає перелік виключень, за яких особа, внесена до ЄДРТЗ, може бути звільнена від відповідальності, тим самим на власний розсуд інтерпретував вказану норму (зокрема, хто саме має нести відповідальність за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі). Згідно ст.142 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до ЄДРТЗ внесено відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Станом на момент вчинення правопорушення, 14.05.2024, належний користувач ТЗ є ОСОБА_1 . В той же час, позивачка не надала суду жодних доказів дотримання нею умов звільнення від адміністративної відповідальності. Не вчинення ж таких обов`язкових дій, передбачених ст.2792 КУпАП, не дає правових підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки Підбірний М.Я. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

З урахуванням положень п.1 ч.1 ст.311, ст.286 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що оспорюваною постановою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

За змістом оспорюваної постанови, 13.02.2024 об 11 год 59 хв водієм ТЗ було здійснено зупинку за адресою : м. Львів, вул. Козельницька, 2 в зоні дії знаку 3.34 “Зупинку заборонено”.

Вважаючи протиправною оспорювану постанову, представник позивачки Підбірний М.Я. звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем об`єктивних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не надано. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 порушила вимоги дорожнього знаку 3.34 “Зупинку заборонено”.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно ч.5 ст.14 Закону України “Про дорожній рух” №3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Частиною першою статті 122 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність, в тому числі, у випадку порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки.

Згідно ч.1 ст.142 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Системний аналіз вищевказаної норми КУпАП дає підстави для висновку, що у разі внесення відомостей до ЄДРТЗ про належного користувача ТЗ, така особа несе відповідальність у безальтернативному порядку.

Частиною сьомою статті 258 КУпАП передбачено, що у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 1322 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 2792 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України №1145 від 08.10.2022 було затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі – Порядок №1145).

Згідно п.п.4 п.2 Порядку №1145, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 142 КУпАП відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до п.3 Порядку №1145, підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

Колегія суддів зазначає, що з ініціативи власника транспортного засобу до ЄДРТЗ вносяться відомості про належного користувача транспортного засобу.

При цьому, невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення є підставою для притягнення до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень саме фізичну особу або керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до ЄДРТЗ внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належного користувача транспортного засобу.

Відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил, встановлених статтею 142 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 цього Кодексу лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ.

За змістом пояснень ОСОБА_1 , вона не вчиняла вказаного правопорушення та не перебувала за кермом ТЗ у час та місці, яке зазначено в оспорюваній постанові у момент фіксації порушення ПДР, оскільки в цей час перебувала на своєму робочому місці в стоматологічній клініці ФОП ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 .

В контексті наведених доводів колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна реєстраційна картка транспортного засобу марки “Volkswagen Phaeton”, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , належним користувачем – ОСОБА_1 .

Отже, відсутні підстави вважати, що суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1321 КУпАП є інша особа, ніж ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що третя особа, а саме ОСОБА_3 не зверталася до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності.

Сплата штрафу згідно наявної у матеріалах справи квитанції саме ОСОБА_3 50% згідно спірної постанови не звільняє від адміністративної відповідальності належного користувача ТЗ, внесеного до ЄДРТЗ та не свідчить про те, що така не вчиняла вказаного правопорушення.

Колегія суддів наголошує, що наявність відповідального користувача не позбавляє права власника транспортного засобу користуватись ним разом з таким користувачем. Разом з тим, у випадку визначення відповідального користувача, в силу норм КУпАП, як власник, так і відповідальна особа повинні бути обачними та зважати на особливості притягнення до відповідальності передбачені ст.142 КУпАП.

Заява про визнання ОСОБА_3 правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності подана не була. За відсутності такої заяви у відповідача, з урахуванням положень ст.142 КУпАП, не було жодних підстав для прийняття постанови про притягнення до відповідальності щодо іншої особи, ніж вказаний у ЄДРТЗ відповідальний користувач.

При цьому, підстав стверджувати, що ОСОБА_3 не подала такої заяви до уповноваженого суб`єкта владних повноважень з мотивів непроінформованості про наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в суду апеляційної інстанції немає, зважаючи на дату сплати штрафу, а саме 18.02.2024, а спірна постанова складена 08.03.2024.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що позивачка, як належний користувач транспортного засобу, є відповідальною особою у контексті статті 142 КУпАП.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів також зазначає, що надана законодавцем можливість визначати відповідального користувача транспортного засобу вимагає як від власника, так і користувача додаткової обачності та добросовісності в питаннях відповідальності. У даній справі ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_1 такої обачності та добросовісності не продемонстрували, не врахували норми ст.142, та ст.2793 КУпАП, уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо обставин правопорушення не повідомили.

Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2025 року по справі №466/9028/25 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук