Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №260/80/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/80/25 пров. № А/857/22759/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за її позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанції Ващилін Р.О.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення 28 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що проявилася у неподанні в інтересах ОСОБА_1 на розгляд комісії довідки за формою згідно з додатком 6 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі – Порядок №413);

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за формою згідно з додатком 6 Порядку №413.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №260/80/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутні докази безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та виконання нею особисто або у складі військової частини бойових (службових) завдань на підставі бойових розпоряджень, наказів, журналів бойових дій чи інших встановлених Порядком №413 документів.

Долучені до позову заяви військовослужбовців суд не вважав належними та достатніми документами для звернення командування Військової частини НОМЕР_1 до уповноваженого органу для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оскільки такі не відносяться до переліку, встановленого нормами Порядку №413. За відсутності передбачених Порядком №413 документів командир військової частини не уповноважений звертатися до комісії з приводу надання особі статусу учасника бойових дій, а отже факт бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ОСОБА_1 , яка у своїй скарзі просила таке скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд невмотивовано дійшов висновку про те, що не вважає долучені до позову заяви військовослужбовців належними та достатніми документами для звернення командування Військової частини НОМЕР_1 до уповноваженого органу для надання позивачці статусу учасника бойових дій, оскільки такі не відносяться до переліку, встановленого нормами Порядку №413.

Суд не вмотивував свій висновок щодо наявності або відсутності обставин, які входять до предмета доказування, проігнорував дослідженням обставин справи, не перевірив та належно не оцінив наявні докази на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності та їх взаємного зв`язку, чим ухилився від встановлення спору по суті.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачки Військової частини НОМЕР_1 підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що документи, передбачені пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298, про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях за спірний період у Військової частини НОМЕР_1 відсутні, а тому у відповідача не було жодних підстав для підготовки та направлення до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки про безпосередню участь позивачки у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 413).

ОСОБА_1 за весь період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 (з 04.04.2022 року по 20.01.2023 року) виконувала службові обов`язки, а безпосередньої участі в бойових діях не приймала.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №68 від 04.04.2022 старшого солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення частини з 04.04.2022 на посаду спеціаліста – оператора служби охорони державної таємниці.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №23 від 20.01.2023 старшого солдата ОСОБА_1 , спеціаліста-оператора служби охорони державної таємниці Військової частини НОМЕР_1 , з 20.01.2023 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення як таку, що призначена наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.12.2022 №750-РС на посаду спеціаліста служби охорони державної таємниці Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).

Вважаючи, що у період проходження військової служби вона брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до командування Військової частини НОМЕР_1 з приводу надання документів щодо отримання статусу учасника бойових дій, однак у задоволенні такого їй було відмовлено.

Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 №1464/4056 від 30.08.2024 відомості про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях у відповідача відсутні.

ОСОБА_1 вважала протиправною таку бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно не надав позивачці довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за формою згідно з додатком 6 Порядку №413.

При цьому фактичні обставини справи визнаються сторонами та не підлягають доказуванню з огляду на приписи частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-ХІІ) регламентовано питання правового статусу ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до приписів статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Механізм надання статусу учасника бойових дій, зазначений в абзаці 1 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-XII, визначений Порядком №413.

За приписами абзацу другого пункту 2 Порядку №413 у редакції на час виникнення спірних правовідносин статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» під час вирішення цього спору слушно врахував правові висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 20.02.2025 у справі №400/4559/24, відповідно до яких довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затверджена додатком 6 до Порядку №413, видається на підставі документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, — бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів, або довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Обов`язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виконання нею особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань. Наявність таких обставин є правовою підставою для подачі командирами (начальниками) військових частин (органів, підрозділів) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6 Порядку №413.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» (далі - Закон №1932):

бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

Суд першої інстанції у ході судового розгляду вживав передбачених процесуальним законом заходів для встановлення відповідних письмових доказів на підтвердження можливої безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та виконання нею особисто або у складі військової частини бойових (службових) завдань на підставі бойових розпоряджень, наказів, журналів бойових дій чи інших встановлених Порядок №413 документів, однак такі здобуті не були.

Водночас апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених фактичних обставин та наведеного правового регулювання долучені до позову заяви військовослужбовців не можуть вважатися достатніми доказами для підтвердження фатів, з якими Положення №413 пов`язує обов`язок командування Військової частини НОМЕР_1 звернутися до уповноваженого органу для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Відповідно до висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17, як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі №260/80/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар