Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №569/3153/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3153/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання А. Бугайчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,

про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні і визначення способів участі у вихованні дитини

В судовому засіданні приймали участь:

позивач: ОСОБА_3 ;

представник третьої особи: Н. Мазанович

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, згідно з яким просить суд:

1) усунути йому перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та у його вихованні шляхом зобов?язання ОСОБА_2 :

- організовувати його з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спілкування у режимі відеозв?язку за допомогою месенджерів «Viber» або «WhatsApp» через інтернет, з 14 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилин щонеділі та кожен день народження дитини - у період перебування дитини не в Україні;

- організовувати прибуття сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на територію України, для його з ним спільного відпочинку під час канікул в літній і зимовий період не менше 7 (семи) діб на території України або за її межами у встановленому законом порядку, з завчасним, за 10 днів, повідомленням про таке прибуття.

2. Визначити наступні способи його участі у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- побачення у вихідні дні з 10 години 00 хвилин щосуботи до 20 години 00 хвилин щонеділі за місцем його проживання, без обмеження місця прогулянок - в період перебування дитини на території України;

- побачення у кожен день народження дитини, з 12 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин - в період перебування дитини на території України.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з ОСОБА_2 він перебував у шлюбі з 07.09.2013, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31.01.2023 у справі № 569/17929/22 було розірвано. За час перебування в шлюбі у них з відповідачем народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначеним вище рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31.01.2023, крім розірвання шлюбу, вирішено і питання про місце проживання сина ОСОБА_5 - разом з відповідачкою.

Спільні відносини з відповідачем склалися невдало, спільне проживання і сімейні зв`язки з нею було припинено, а син ОСОБА_5 залишився проживати з відповідачем.

У них з відповідачем наявний конфлікт, вони не можуть самостійно дійти згоди у вихованні та спілкуванні з сином.Відповідачка заперечує його побачення з сином, адже змінивши своє місце проживання з території України на територію Республіки Польща, змінила і місце проживання сина, якого не привозить, з метою, принаймні, побачень з ним знаючи, що у зв`язку із воєнним станом, запровадженим в Україні, він не має можливості приїжджати за місцем проживання дитини.

З метою вирішення питання про його участь у вихованні сина в досудовому порядку, він звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради. За результатами даного мого звернення, мені було видано розпорядження № 1675-ОПД від 16.12.2025 .

Вказує, що бажає періодично бачитись з сином ОСОБА_5 без присутності відповідача у місті Рівному, приймати участь у його вихованні, піклуватися про його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умов для розвитку його природних здібностей, проявляти повагу його гідності, готувати його до самостійного життя та праці.

Ухвалою суду від 23.02.2026 було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, зобов`язано третю собу подати письмовий висновок щодо розв`язання спору у справі.

13.03.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона вказує, що починаючи з березня 2022 року спільний син сторін – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю проживає на території Республіки Польща. Виїзд був зумовлений необхідністю збереження безпеки дитини та належних умов для її проживання у зв`язку з воєнним станом в Україні. На даний час дитина постійно проживає разом із матір`ю, відвідує навчальний заклад у Республіці Польща, успішно навчається та має сформований режим навчання, відпочинку та соціального життя.

Вказує, що відповідач ніколи не перешкоджала та не перешкоджає позивачу у спілкуванні з сином. Позивачу відомий номер телефону дитини, він має можливість безперешкодно телефонувати, спілкуватися через мобільний зв`язок або за допомогою мережі Інтернет у будь-який зручний для цього час, підтримувати контакт із сином та брати участь у його житті . Останнє спілкування позивача із сином відбулося 08.07.2025, в якому ОСОБА_6 чітко вказує, що не має бажання їхати в Україну, оскільки йому добре знаходитись саме в Республіці Польща.

Таким чином твердження позивача про нібито створення перешкод у спілкуванні з дитиною є надуманими та спрямованими на формальне обґрунтування поданого позову. Відповідач, навпаки, не заперечує право батька на спілкування з дитиною та участь у її вихованні, однак вважає, що таке спілкування має здійснюватися з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, місця фактичного проживання, навчання та сформованого режиму життя.

Звернення позивача до суду із даною позовною заявою є нічим іншим як моральний тиск на відповідача безпідставною судовою тяганиною, а не реальне бажання бачити сина.

Зазначає, що починаючи із серпня 2023 року і до вересня 2025 року позивач жодним чином не приймав участь у матеріальному забезпеченні сина – ОСОБА_4 . І лише після звернення відповідача до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, позивачем була сплачена заборгованість зі сплати аліментів. Крім того, на сьогоднішній день позивач знову припинив сплачувати аліменти на утримання сина.

Зазначає, що на сьогодні не існує жодного рішення органу опіки та піклування, який не виконує відповідач, а тому звернення до суду із даною позовною заявою є передчасним. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі

27.04.2026 на адресу суду надійшов висновок Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради від 27.04.2026 № 08-01-744/26.

Ухвалою суду від 05.05.2026 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, від її представника надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі.

Представник третьої особи у судовому засіданні просила суд прийняти рішення в інтересах дитини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/17929/22 від 31.01.2023 шлюб між сторонами було розірвано, визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З березня 2022 року спільний син сторін – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю проживає на території Республіки Польща, що стверджується довідкою про присвоєння номеру ПЕСЕЛ.

Як стверджується висновком Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради від 27.04.2026 № 08-01-744/26, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні, вихованні та побаченні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - спілкування у режимі відеозв?язку за допомогою месенджерів Viber та WhatsApp через інтернет з 14.00 год. до 15.00 год. щонеділі та кожен день народження дитини - у період перебування дитини не в Україні; - спільний відпочинок під час канікул в літній і зимовий період не менше 7 (семи) діб на території України або за її межами у встановленому законом порядку, із завчасним, за 10 днів, повідомленням про таке прибуття; - побачення у вихідні дні з 10.00 год. щосуботи до 20.00 год. щонеділі за місцем проживання батька, без обмеження місця прогулянок - у період перебування дитини на території України; - побачення у кожен день народження дитини з 12.00 год. до 16.00 год. - у період перебування дитини на території України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61?19815сво19).

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою, третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося ЄСПЛ, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.

Так, у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява №31111/04, ЄСПЛ зазначав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, а стаття 153 цього Кодексу встановлює право матері, батька та дитина на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен із батьків зобов`язаний брати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, такі зустрічі не повинні носити формальний характер, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Вказані норми права кореспондуються зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до положень якої батьки, що проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, міжнародними та національними нормами законодавства України закріплено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Також передбачено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок - не чинити цьому перешкоди.

Суд наголошує, що у справах, що виникають зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

При вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між батьками дитини та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

Судам необхідно враховувати загальну пропорційність будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, надавати ретельну оцінку низці факторів, які залежно від обставин відповідної справи можуть відрізнятися.

При вирішенні питання щодо участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні та спілкуванні з дитиною необхідно пам`ятати, що у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, у кожній конкретній справі суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Враховуючи постійне проживання дитини разом із матір`ю, тісний психоемоційний зв`язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2023 року у справі № 523/21283/21, від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (стаття 159 СК України).

Стаття 3 ЦПК України передбачає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20).

Суд вважає, що наявні у справі докази та надані сторонами пояснення свідчать про те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дитиною та у її вихованні, а тому доводи позивача про те, що відповідачем йому чиняться перешкоди у вільному спілкуванні та у вихованні сина є обґрунтованими та доведеними.

Вирішуючи питання про усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та у її вихованні, визначення способів участі батька у вихованні дитини, суд виходить з того, що одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї.

Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні батьком своїх прав щодо виховання дитини.

Таким чином, позивач має безумовне на рівні з відповідачем право на спілкування з дитиною, а також законодавчо закріплений обов`язок на виховання дитини.

При ухваленні рішення, суд враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, а тому суд виходить із того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини через що має бути визначений спосіб участі позивача у вихованні дитини, що не суперечить інтересам дитини.

Суд, реалізуючи повноваження щодо сприяння сторонам у їх примиренні, вважає за потрібне зазначити, що сторони перш за все в інтересах самого сина повинні докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження відносин між ними, що у наслідку матиме позитивний вплив на дитину та її виховання.

Вимоги позивача про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні і визначення способів участі у вихованні дитини суд вважає обґрунтованими.

На переконання суду, спілкування позивача з дитиною буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як матері, так і батька, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

А тому суд погоджується із висновком органу опіки та піклування, яким визначено графік побачень позивача із дитиною, що повністю відповідає інтересам дитини, тому саме такий графік побачень суд приймає до уваги і визначає позивачу для побачення із сином.

Таким чином, позов підлягає до задоволення.

Окремо суд вважає за необхідне звернути уваги на те, що батькам дитини слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного рівномірного спілкування матері та батька.

Також слід вказати, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням матері або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.

Об`єктом правосуддя у справах щодо піклування про дитину є одвічні, гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьком та дітьми, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі встановлювати сталі чутливі людські стосунки та приписувати почуття прихильності. У той же час суд у межах своїх повноважень спрямовує учасників сімейного конфлікту до його вирішення.

З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, сторони не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом порядок спілкування батька з дитиною, що буде відповідати інтересам сина.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сляд стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні і визначення способів участі у вихованні дитини - задовольнити.

Визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні, вихованні та побаченні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- спілкування у режимі відеозв?язку за допомогою месенджерів Viber та WhatsApp через інтернет з 14.00 год. до 15.00 год. щонеділі та кожен день народження дитини - у період перебування дитини не в Україні;

- спільний відпочинок під час канікул в літній і зимовий період не менше 7 (семи) діб на території України або за її межами у встановленому законом порядку, із завчасним, за 10 днів, повідомленням про таке прибуття;

- побачення у вихідні дні з 10.00 год. щосуботи до 20.00 год. щонеділі за місцем проживання батька, без обмеження місця прогулянок - у період перебування дитини на території України;

- побачення у кожен день народження дитини з 12.00 год. до 16.00 год. - у період перебування дитини на території України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради (м. Рівне, вул.Шевченка, 45, 33013, ІК 25675397).

Повне судове рішення складене та підписане 20.05.2026.

Суддя О. Левчук