Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №140/14783/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14783/24 пров. № А/857/9974/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року (ухвалене головуючим-суддею Стециком Н.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи в особі його філіалу "Обласна медико-соціальна експертна комісія" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи в особі його філіалу "Обласна медико-соціальна експертна комісія" (далі – Волинське ОБМСЕ, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Обласної МСЕК, оформлене у вигляді довідки від 07.11.2024 про невизнання його інвалідом, прийняте згідно з актом №766 від 07.11.2024 огляду обласної МСЕК по конфлікту та зобов`язати відповідача повторно провести медико-соціальну експертизу щодо нього за направленням №1668/3161 від 15.09.2024 в/ч НОМЕР_1 для вирішення питання про встановлення групи інвалідності та відсотка втрати працездатності.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що первинним документом, який надає особі право на встановлення інвалідності, є висновок військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) про непридатність до військової служби у зв`язку із захворюваннями, пов`язаними з проходженням військової служби. Вважає, що встановлення інвалідності на підставі висновку ВЛК є безспірним фактом та перебуває в прямій залежності від її причини - наявності захворювань, пов`язаних з проходженням військової служби.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу у якому заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що позивач у березні 2023 року був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу.

13.07.2024 ВЛК при в/ч НОМЕР_2 проведено медичний огляд ОСОБА_1 .

Згідно довідки №5586 від 13.07.2024, складеної за результатами даного огляду, позивач придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Згідно направлення №1668/3161 від 15.09.2024 командира в/ч НОМЕР_1 позивач направлений на огляд з метою вирішення питання про можливість встановлення групи інвалідності та відсотка втрати працездатності.

За результатами медичного огляду ОСОБА_1 Луцькою міжрайонною МСЕК складено акт №1789/12 від 10.10.2024, згідно якого група інвалідності позивачу не встановлена.

10.10.2024 на ім`я голови Луцької міжрайонної МСЕК позивачем подано заяву із проханням направити його на обласну конфліктну МСЕК, оскільки він не згідний з рішенням Луцької міжрайонної МСЕК від 10.10.2024.

07.11.2024 ОСОБА_1 оглянутий обласною МСЕК по конфлікту, група інвалідності не встановлена, рішення Луцької міжрайонної МСЕК залишено в силі, що підтверджується актом огляду обласної МСЕК по конфлікту №766 від 07.11.2024 та довідкою про невизнання інвалідом за формою №167/о.

Вважаючи протиправним оспорюване рішення, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, суд першої інстанції виходив з того, що визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" №2801-XII від 19.11.1992 (далі - Закон №2801-XII), законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ст.69 Закону №2801-XII, медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначають реабілітаційні заходи відповідно до Законів України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" та "Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я".

Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" №2961-IV від 06.10.2005 (далі - Закон №2961-IV), медико-соціальна експертиза щодо осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями закладів охорони здоров`я.

Документи особи з обмеженнями повсякденного функціонування направляються для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю".

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон №875-XII), інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст.3 Закону №875-XII та ст.7 Закону №2961-IV, Кабінет Міністрів України постановою №1317 від 03.12.2009 затвердив Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024, але була чинною на дату проведення медико-соціальних експертиз позивачу.

Згідно п.1 Положення про медико-соціальну експертизу, це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності.

Відповідно до п.3, 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Відповідно до п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Пенсійного фонду України. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники органів державної служби зайнятості та у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Обов`язки і права комісій встановлені пунктами 11-14 Положення про медико-соціальну експертизу.

Згідно п.15 Положення про медико-соціальну експертизу, комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно п.17, 19, 20 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За наявності заперечень представників Пенсійного фонду України комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії

Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Відповідно до п.22 Положення про медико-соціальну експертизу, рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ.

Як видно з матеріалів справи, за результатами медичного огляду ОСОБА_1 Луцькою міжрайонною МСЕК складено акт №1789/12 від 10.10.2024, згідно якого група інвалідності позивачу не встановлена.

07.11.2024 позивач був оглянутий обласною МСЕК по конфлікту, група інвалідності не встановлена, рішення Луцької міжрайонної МСЕК залишено в силі.

При цьому, вказаним рішенням обласної МСЕК повторно підтверджено експертне рішення Луцької міжрайонної МСЕК за результатами огляду позивача та вивчення наданої документації, внаслідок чого позивачу видана довідка про невизнання інвалідом за формою №167/о.

Отже, відповідачем при прийнятті рішення враховано всі медичні документи, які були предметом розгляду комісії і зворотнього судом не встановлено.

При цьому, суд не вправі оцінювати рішення комісії з точки зору неналежної медичної експертної оцінки захворювань позивача, діагностованих медичними працівниками при проведенні лікування та медичних обстеженнях, оскільки така оцінка виходить за межі правової оцінки дій обласної МСЕК при прийнятті оспорюваного рішення.

Тобто, повноваження обласної МСЕК щодо експертної медичної оцінки наявних захворювань є преюдиційними, оскільки потребують спеціальних знань в галузі медицини та відповідного досвіду роботи у такій галузі.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.11.2020 по справі №200/14695/19-а та від 12.10.2021 по справі №280/4820/19.

Більше того, у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

При цьому, МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку (п.23-24 Положення про МСЕК).

Разом з тим, як слушно зауважив суд першої інстанції, позивач не скористався своїм правом оскарження спірного рішення до Центральної МСЕК МОЗ України.

При цьому, суд вірно відхилив твердження позивача про те, що первинним документом, який надає особі право на встановлення інвалідності є висновок ВЛК про непридатність до військової служби в зв`язку з захворюваннями, пов`язаними з проходженням військової служби, оскільки відповідно до п.1.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності позивача є дискреційним повноваженням відповідних комісій (МСЕК), яке суд не може перебирати на себе, оскільки це вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.

Посилання апелянта на наявність підстав для встановлення йому інвалідності у зв`язку з наявністю хвороб та непогодження з висновками відповідача про не встановлення інвалідності, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції з урахуванням вищевикладеного.

В межах дотримання процедури прийняття оспорюваного рішення на підставі Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, судом апеляційної інстанції порушень не встановлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року по справі №140/14783/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді С. П. Нос

С. М. Шевчук