Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №564/161/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/161/26

20 травня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 (дистанційно)

обвинуваченого ОСОБА_4 (дистанційно)

захисника адвоката ОСОБА_5 (дистанційно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140160000991 від 16.12.2024 за обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця за призовом по мобілізації військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», відповідно до ст. 89 КК України судимості не має, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді курсанта 2 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 06.10.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , після чого у період часу з 06.10.2024 до 20.10.2025 був відсутній на службі без поважних причин, службовий час проводив на власний розсуд та обов`язки військової служби не виконував.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав за фактичних обставин, зазначених в обвинувальному акті. При цьому показав, що 06.10.2024 в обідню пору самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , оскільки погано себе почував, погіршився стан його здоров`я та на його скарги ніхто не реагував. Скориставшись відсутністю нагляду, вийшов за межі військового полігону та дістався попутними транспортними засобами до місця свого проживання, що в м. Ужгород. Був затриманий працівниками поліції 20.10.2025.

Такі показання обвинуваченого підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які під час судового розгляду показали, що при перевірці особового складу 6.10.2024 було виявлено відсутність військовослужбовця ОСОБА_4 , який самовільно залишив військову частину. Пошукові заходи позитивних результатів не дали та ними здійснювалася підготовка відповідних документів щодо виявленого правопорушення.

Крім того, винуватість ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, доводиться дослідженими у ході судового розгляду письмовими доказами у своїй сукупності та взаємозв`язку.

Зокрема, витягом з наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 794 від 13.09.2024 з долученим поіменним списком про призов ОСОБА_4 на військову службу під час мобілізації;

витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2024 № 266 про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення солдата ОСОБА_4 з 14.09.202 (а.с.39);

доповіддю про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 від 06.10.2024 (а.с.38);

наказом командира військової частини НОМЕР_1 про призначення службового розслідування від 08.10.2024 № 8700 (а.с.40);

актом службового розслідування (а.с. 43-45);

наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 9223 від 18.10.2024 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 (а.с. 41 - 42);

актом службового розслідування від 21.02.2025 (а.с.10-11);

повідомленнями про вчинене кримінальне правопорушення від 16.12.2024, 07.05.2025 (а.с.34, 36);

наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.10.2024 № 289 про виключення з усіх видів забезпечення солдата ОСОБА_4 у зв`язку із самовільним залишенням військової частини;

військовим квитком ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 (а.с. 46);

повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.01.2025 про розшук ОСОБА_4 (а.с. 85);

протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.10.2025 (а.с.99-100).

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем несення служби характеризується посередньо.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд також враховує положення ст. 50, 65 КК України, зокрема, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи викладене, тяжкість вчиненого злочину, його підвищену суспільну небезпеку, а також особу винного, визнання та усвідомлення ним своєї вини, відсутність обтяжуючих його покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та є необхідним призначити йому покарання за вчинений ним злочин у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні з розрахунку день за день.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 27 квітня 2026 року ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 25 червня 2026 року.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, застосований запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набранням вироком законної сили слід залишити без змін.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не пред`являвся.

На підставі викладеного та керуючись ст. 370, 373, 374, 376 КПК України,

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання – 20 жовтня 2025 року 19 год. 30 хв.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.

Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1