Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №500/5454/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/5454/25 пров. № А/857/7422/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року, головуючий суддя – Подлісна І.М., ухвалене у м. Тернопіль, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в Тернопільській області, ГУПФУ в Закарпатській області в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії про результат розгляду заяви про підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24.06.2025 року №2, про відмову ОСОБА_1 в підтвердженні пільгового стажу роботи за період з 01.01.1992 року по 03.03.2000 року; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №192650013855 від 04.07.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на підставі пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 01.01.1992 року по 03.03.2000 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 01.04.2025 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 26.06.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, як особі, загальний страховий стаж якої на дату звернення становив 32 років 2 місяці 23 дні, з яких 23 роки 8 місяців 5 днів пільговий стаж за період роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №192650013855 від 04.07.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду у даній справі, зарахувавши ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на підставі пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 01.01.1992 року по 03.03.2000 року в колгоспі імені Калініна, який був реорганізований 01.02.1992 року на ААГ «Базарське», яке ліквідоване 14.08.2008 року без правонаступника; в задоволенні решти позову – відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачу правомірно не зараховано періоди, що зазначено в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки трудова книга заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 року №58 (дата заповнення 15.03.1989 року, титульна сторінка засвідчена печаткою ААГ «Базарське», яка містить код ЄДРПОУ), а також згідно записів ОСОБА_1 з 10.09.1987 року прийнятий в члени колгоспу згідно поданої заяви, назва колгоспу не зазначена, з 03.03.2000 року звільнений з членів ААГ "Базарське".

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка досягла віку 55 років та має загальний страховий стаж 32 років 2 місяці 23 дні, з яких 23 роки 8 місяців 5 днів пільговий стаж за період роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

26.06.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, як особі, загальний страховий стаж якої на дату звернення становив 32 років 2 місяці 23 дні, з яких 23 роки 8 місяців 5 днів пільговий стаж за період роботи трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах.

Органи Пенсійного фонду України з 01.04.2021 року застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій бек- офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням Головного управління ПФУ в Закарпатській області від 04.07.2025 року № 192650013855 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідь на вказану заяву позивачу листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 13.08.2025 року надіслано рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24.06.2025 року №4145/03-16, яким ОСОБА_1 відмовлено в підтвердженні пільгового стажу для призначення пенсії згідно підпункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В оскаржуваному рішенні, зокрема, вказано, що до пільгового стажу позивача зараховано 15 років 6 місяців 2 дні. Не зараховано до пільгового стажу позивача його роботу з 10.09.1987 року по 03.03.2000 року, оскільки трудова книга заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 року №58 (дата заповнення 15.03.1989р., титульна сторінка засвідчена печаткою ААГ «Базарське», яка містить код ЄДРПОУ), а також згідно записів ОСОБА_1 з 10.09.1987 року прийнятий в члени колгоспу згідно поданої заяви, назва колгоспу не зазначена, з 03.03.2000 року звільнений з членів ААГ "Базарське".

Довідкою Головного управління статистики у Тернопільській області від 04.06.2025 року №02.105/821-25 підтверджено інформацію щодо ліквідації КП ААГ «Базарське» з 14.08.2007 рокута історію перереєстрації з жовтня 1992 року по 2007 рік колективного аграрного підприємства «Базарське» у КП ААГ «Базарське». Інформація про те що КП ААГ «Базарське» є правонаступником колгоспу не зазначена. Також, довідкою архівного відділу Чортківської РВА від 05.06.2025 року №01-07/160 не підтверджено, що КП ААГ «Базарське» (дата створення 01.02.1992) є правонаступником колгоспу ім. Калініна. Відповідно відсутні підстави для розгляду питання щодо підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 за період роботи в колгоспі.

Документи ліквідованого господарства передані на зберігання до Базарського старостинського округу Білобожницької сільської ради Чортківського району.

Відповідно до довідки Базарського старостинського округу Білобожницької сільської ради Чортківського району від 16.04.2025 року №49, виданої на підставі книг обліку трудового стажу та заробітку колгоспників, ОСОБА_1 у період з 1992 року по 1999 рік працював трактористом.

В представленій копії книги обліку трудового стажу, яка слугувала підставою видачі зазначеної довідки, є такі відомості щодо роботи « ОСОБА_1 » (так у документі), рік народження не вказано: 1987 рік - різноробочий, 1988-1989 роки - записи відсутні, 1990-1991 роки - знак повтору «-//-», 1992 рік - поверх знаку повтору дописано «тракт.» (так у документі), 1993-1999 роки - знак , повтору «-//-». Враховуючи зазначене, записи книги обліку трудового стажу не можуть слугувати підставою для підтвердження займаної посади «тракторист». В трудовій книжці також відсутні відомості щодо займаної посади за період роботи ОСОБА_1 в КП ААГ «Базарське». Інших первинних документів на розгляд комісії не представлено. За даними пояснювальної записки до акту перевірки від 16.04.2025 року №1900-1002-1/1674 протоколи засідання правління колгоспу ім. Калініна, ААГ «Базарське» на зберіганні відсутні.

Проведено перевірку первинних документів: книги обліку трудового стажу та заробітку колгоспника та книг обліку розрахунків по оплаті праці за 1987 рік та за 1990-1999 роки.

За результатами перевірки встановлено, що нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у період з 1992 року по 1999 рік проводилось в книгах обліку розрахунків по оплаті праці заведених для «Механізаторів», займана посада не зазначена.

За таких обставин комісія вирішила рішення відмовити ОСОБА_1 в підтвердженні пільгового стажу для призначення пенсії згідно з підпунктом 3 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період роботи з 01.02.1992 року по 31.12.1999 року в КП ААГ «Базарське».

За результатами такого рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи №2 від 24.06.2025 року ГУ ПФУ в Закарпатській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №192650013855 від 04.07.2025, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж. Відмова аргументована тим, що страховий стаж особи становить 32 роки 02 місяці 23 дні. Пільговий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах становить 15 років 06 місяців 02 дні, що є меншим за необхідний 20 років, отже, підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах немає.

Позивач не погоджується з такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, вважає їх протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист. Висновки, що вказані в них є помилковими, зокрема щодо не зарахування до пільгового стажу роботи з 01.01.1992 року по 03.03.2000 року, що випливає з дійсних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи архівних довідках.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають чоловіки, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За змістом вимог частини 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Додатково в довідці наводяться такі відомості стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників у період до 1992 року включно визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 року №252; зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 року №412; далі - Інструкція №162).

Разом з тим, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58) та визначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.

Разом з тим, що положення Інструкції №162 та Інструкції №58 узгоджуються за своєю структурою й змістом, а відтак не потребують повторення.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції №58, встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення № 7 від 20.01.1992 року.

Так, відповідно до роз`яснення, до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо). Віднесення господарства до підприємств сільського господарства, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, провадиться відповідно до класифікатора галузей народного господарства.

До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 683/977/17, від 08.05.2018 року у справі № 672/455/17.

З матеріалів справи слідує, що згідно запису за №1 у Трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 10.09.1987 року (пр №9 від 05.09.1987 року) був прийнятий в члени колгоспу згідно поданої заяви. Як вбачається із запису №2 Трудової книжки 03.03.2000 року він був звільнений з членів ААГ «Базарське» у зв`язку із реорганізацією господарства в ПАП «Січ».

Згідно Книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника №6 сільського господарства ім. Калініна позивач ОСОБА_1 виконував роботу тракториста з 1992 року по 2005 рік.

Згідно довідки №49 від 16.04.2025 року, виданої Базарським старостинським округом Білобожницької сільської ради Чортківського району ОСОБА_1 дійсно працював в колгоспі ім. Калініна, який був створений в 1950 році, реорганізований 01.02.1992 року згідно протоколу №1 від 01.02.1992 року на ААГ «Базарське», яке ліквідоване 14.08.2008 року без правонаступника.

У відповідності до свідоцтва серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 навчався з 01.09.1986 року по 12.06.1987 року по програмі підготовки водіїв транспортних засобів категорії тракториста-машиніста.

Відповідачем ГУ ПФУ в Тернопільській області проведено перевірку первинних документів: книги обліку трудового стажу та заробітку колгоспника та книг обліку розрахунків по оплаті праці за 1987 рік та за 1990-1999 роки. За результатами перевірки встановлено, що нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у період з 1992 року по 1999 рік проводилось в книгах обліку розрахунків по оплаті праці заведених для «Механізаторів».

Отже, період роботи позивача з 01.01.1992 року по 03.03.2000 року на посаді тракториста, який був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного періоду в рослинництві, підтверджено як записами в Книзі обліку трудового стажу і заробітку колгоспника №6 сільського господарства ім. Калініна, записами в Книзі обліку розрахунків по оплаті праці за 1987 рік та за 1990-1999 роки так і уточнюючими довідками.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969 року, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 року громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту колгоспників).

Найвищим органом управління колгоспу визначено загальні збори членів колгоспу, до повноважень котрих, зокрема, віднесено прийняття правил внутрішнього трудового розпорядку колгоспу, положення про оплату праці та про внутрігосподарський розрахунок. При цьому, мінімум трудової участі в громадському господарстві працездатних колгоспників встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку (стаття 46, 25 Примірного статуту колгоспників).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року за №310.

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відтак, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Отже, період роботи позивача з 01.01.1992 року по 03.03.2000 року в колгоспі імені Калініна, який 01.02.1992 року було реорганізовано в ААГ «Базарське», що ліквідоване 14.08.2008 року без правонаступника, підлягає зарахуванню до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність сумнівів у відповідача щодо достовірності трудового стажу позивача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

У той же час слід враховувати, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, а право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок заповнення документів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дані трудової книжки позивача не містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означених періодів до страхового стажу позивача, що враховується при призначенні пенсії.

За таких же підстав, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди до страхового стажу позивача, покликаючись на формальні підстави.

Враховуючи вказане, відмова відповідача у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача з 01.01.1992 року по 03.03.2000 року в колгоспі імені Калініна, який був реорганізований 01.02.1992 року на ААГ «Базарське» є протиправною.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі №500/5454/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич