Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи позовного провадження
Дата: 19 травня 2026 р.
Справа: №554/14246/24
Суддя: Черняєва Т. М.
Дата документу 20.05.2026Справа № 554/14246/24
Провадження № 2/554/1049/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2026 року м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави в складі :
головуючого судді - Черняєвої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко А.А.,
представника позивача - адвоката Грущанського В.О.,
відповідача – ОСОБА_1 ,
представника відповідача – адвоката Ткаченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ :
18 грудня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, у якому прохала визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти: 15359 грн, 90365 дол.США, 6934 Євро, що знаходяться в ОСОБА_1 .
У порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 всього 2038882,29 грн, а саме: грошові кошти у розмірі 45182,5 дол.США, що еквівалентно 1879140,17 грн за офіційним курсом НБУ станом на день подання позовної заяви, грошові кошти у розмірі 3467 Євро, що еквівалентно 152062,62 грн за офіційним курсом НБУ станом на день подання позовної заяви, та 7679,50 грн.
Зазначити в рішенні суду про нарахування відповідних відсотків 3%, індексу інфляції за час невиплати коштів, до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Позов обгрунтований тим, що 16 липня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) було укладено шлюб.
Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_4 .
20.06.2024 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави, справа № 554/4766/24, шлюб між сторонами було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 20.07.2024 року.
Фактично шлюбні відносини з відповідачем припинені з кінця лютого 2024 року.
Вказує на те, що їй стало відомо, що 25.03.2024 року ОСОБА_1 як державний службовець, подав декларацію в якій зазначив, що в нього на зберіганні знаходяться 15359 грн, 90365 дол.США, 6934 Євро.
У позивача готівкових коштів, в тому числі, що розміщені в банківській установі, було 2343795 грн. Однак, 1800000 грн із цієї суми позивачу були подаровані її батьками - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується договорами дарування, а відтак такі кошти є особистою власністю позивача.
Кошти, які декларує відповідач між сторонами добровільно не розподілені та не ділилися як спільне майно подружжя.
Перебуваючи у шлюбі з 2005 року позивач та відповідач накопичували відповідні кошти з метою придбання власної спільної нерухомості.
Позивач прохає стягнути з відповідача частину коштів, які зберігаються у відповідача відповідно до декларації за 2023 рік поданої останнім в березні 2024 року.
Відтак, позивач вважає за можливе стягнути із відповідача 45182,5 дол.США, 3467 Євро, 7679,50 грн.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 14.02.2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя залишено без руху для усунення недоліків. Недоліки усунені.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05.03.2025 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
08.05.2025 року відповідач подав зустрічну позовну заяву, в якому прохав визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 28989 дол.США.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 501752,60 грн та 26224 грн, які знаходяться у володінні ОСОБА_2 .
У порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, а саме 1/2 від 501752,60 грн та 1/2 від 26224 грн, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 263988,30 грн.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухоме майно, яке знаходиться у володінні та користуванні ОСОБА_2 на загальну суму 55 550 грн.
У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме 1/2 від 55 550 грн стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за рухоме майно у розмірі 27775 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 34972,91 грн.
Зазначає про те, що дійсно, відповідачем 25.03.2024 р. було подано декларацію, в якій ним вказано наявність на зберіганні готівки у сумі 15359 грн, 90365 дол.США, 6934 Євро. Проте із вказаних коштів у сумі 90365 дол.США спільною сумісною власністю подружжя є лише частина із них.
Крім того, вказує, що задовго до одруження, на підставі договору дарування відповідач отримав від свого батька ОСОБА_7 квартиру. Вказана квартира в подальшому була продана. Після продажу квартири у відповідача залишилося 26600 дол.США, які відповідач поклав у банк на депозитний рахунок.
Загальна сума вкладів, разом із відсотками, яка не належить до спільної сумісної власності подружжя складає 28986 дол.США.
Тому розподілу підлягає сума 61379 дол.США.
Відповідач також зазначає, що у володінні ОСОБА_2 станом на 31.12.2023 р. перебуває: два депозити на 501252,60 грн та на 500 грн, що є частиною суми коштів у розмірі 2343795 грн, які зазначені у декларації за 2023 рік як такі, що розміщені на банківських рахунках; залишок коштів на банківському рахунку призначеному для отримання заробітної плати у сумі 26224 грн, отриманих позивачем у 2023 році, зокрема у вигляді заробітної плати.
Тобто, кошти у сумі 501752,60 грн, які знаходяться на депозитних рахунках ОСОБА_2 та 26224 грн є спільною сумісною власністю, а тому також підлягають розподілу.
Крім того, відповідач зазначає, що за час спільного проживання у шлюбі сторонами було придбано рухомого майна на загальну суму 55550,00 грн, що також підлягають поділу.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави 17.11.2025 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.
08.12.2025 року ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій прохала визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 15359 грн, 90364 дол.США, та 6934 Євро, які знаходяться у ОСОБА_1 , які спільна сумісна власність подружжя.
У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти всього у розмірі 2085201,16 грн, а саме: 45182,5 дол.США, що еквівалентно 1906855,12 грн (за офіційним курсом НБУ станом на 04.12.2025), 4467 Євро, що еквівалентно 170666,54 грн (за офіційним курсом НБУ станом на 04.12.2025), 7679,50 грн.
Стягнути всі судові витрати, які будуть понесені позивачем з відповідача.
04.12.2025 р. ОСОБА_2 подала відзив на зустрічну позовну заяву, у якому прохала у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю за винятком частини, в якій визнається спільною сумісною власністю сума 501252,60 грн та її поділ по 250626,30 грн кожному з подружжя.
Всі судові витрати стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 11.12.2025 року витребувано в АТ «Державний ощадний банк України» інформацію по рахунках ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 11.12.2025 року витребувано у АТ «Державний ощадний банк України», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Сенс Банк» інформацію по рахунках ОСОБА_1
29.01.2026 р. ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій прохала визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 15359 грн, 90365 дол.США, 6934 Євро, що знаходяться у ОСОБА_1 .
У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2126165,85 грн, а саме: 45182,50 дол.США, що еквівалентно 1940873,02 грн (за офіційним курсом НБУ станом на 28.01.2026), 3467 Євро, що еквівалентно 177613,36 грн (за офіційним курсом НБУ станом на 28.01.2026), 7679,50 грн, зазначивши в рішенні про нарахування відповідних відсотків 3%, індексу інфляції за час невиплати коштів до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Стягнути всі судові витрати , які будуть понесені позивачем з відповідача.
23.01.2026 р. ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій прохав визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 28986 дол.США.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , грошові кошти у розмірі 535193 грн, які знаходяться у володінні ОСОБА_2 та в порядку поділу майна подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1/2 частки від спільних сумісних коштів, в загальному розмірі 267596,50 грн.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухоме майно, яке знаходиться у володінні та користуванні ОСОБА_2 , на загальну суму 55550 грн, та в порядку поділу майна стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за рухоме майно, у розмірі 1/2 частки, у загальному розмірі - 27775 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 34972,91 грн.
18.03.2026 р. ОСОБА_2 збільшила свої позовні вимоги та прохала визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 15359 грн, 90365 дол.США та 6934 Євро, які знаходяться у ОСОБА_1 .
У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти всього у розмірі 2166837,69 грн, а саме: 45182,50 дол.США, що еквівалентно 1983335,53 грн (за офіційним курсом НБУ станом на 10.03.2026), 3467 Євро, що еквівалентно 175822,66 грн (за офіційним курсом НБУ станом на 10.03.2026), 7679,50 грн, зазначивши в рішенні про нарахування відповідних відсотків 3%, індексу інфляції за час невиплати коштів до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Стягнути всі судові витрати , які будуть понесені позивачем з відповідача.
Ухвалою суду від 12.03.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням збільшених позовних вимог. У задоволенні зустрічного позову прохав відмовити за винятком частини, в якій визнається спільною сумісною власністю сума 535194 грн. Зауважив, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами те, що грошові кошти у сумі 28986 дол.США є його особистими коштами, а також того факту, що придбане сторонами рухоме майно на даний час знаходиться у позивачки. Просив повернути позивачці із державного бюджету суму надлишково сплаченого судового збору. Витрати на правничу допомогу не стягувати.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги позивачки визнав частково, окрім суми коштів у доларах США, яка виручена внаслідок продажу належної йому квартири. Також просив звернути увагу, що саме ця сума була внесена на депозитний рахунок, що підтверджує вчинення цього правочину, оскільки інших джерел доходу у нього, як державного службовця не було.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги у частині визнання спільною сумісною власністю подружжя грошових коштів, які знаходяться у відповідача у гривнях та євро не заперечує. Щодо доларових збережень просила врахувати позицію її довірителя, що кошти у сумі 28986 дол.США є його особистою власністю. Зустрічний позов прохала задовольнити у повному обсязі з урахуванням збільшених позовних вимог. Просила повернути із державного бюджету надлишково сплачений судовий збір. Витрати на правничу допомогу не стягувати із позивачки.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16 липня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції 16.07.2005 року серії НОМЕР_1 , актовий запис № 778.
Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 14.03.2009 року, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 820.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави 20.06.2024 року у справі № 554/4766/24, шлюб між сторонами було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 20.07.2024 року.
При розірванні шлюбу між позивачем та відповідачем не було здійснено розподіл спільного майна подружжя. Сторони не домовилися про порядок поділу майна у позасудовому порядку.
Вказані обставини стали підставою звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом позову у даній справі є вимога про визнання майна спільною власністю подружжя та його поділ.
Так, згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Тлумачення змісту статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (постанова Верховного Суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).
Частиною першою статті 57 СК України встановлено перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків.
При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).
Судом встановлено, що на час припинення шлюбних відносин сторони мали наступне спільне майно: 15359 грн, 90365 дол.США та 6934 Євро, які знаходяться у ОСОБА_1 та 535194 грн, які знаходяться у ОСОБА_2 і рухоме майно на загальну суму 55550,00 грн.
Позивачка прохала визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти у сумі 15359 грн, 90365 дол. США та 6934 Євро, які знаходяться у ОСОБА_1 , які спільну сумісну власність подружжя. Також визнала зустрічний позов відповідача про поділ грошових коштів у сумі 535194,00 грн, які знаходяться у неї. Щодо поділу рухомого майна заперечувала.
Представник відповідача 20.04.2026 року подала заяву про часткове визнання позовних вимог, у якій зазначає, що відповідач визнає спільною сумісною власністю 15359 грн, 61379 дол.США, 6934 Євро і просить визнати 28986 дол.США особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Підтримали вимоги зустрічної позовної заяви у повному обсязі.
ОСОБА_2 в свою чергу заперечувала проти визнання 28986 дол.США особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
Від стягнення витрат на правову допомогу сторони відмовились.
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено обсяг майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовано джерело і час його придбання, а саме:
- грошові кошти у сумі 15359 грн, 90364 дол. США та 6934 Євро, які знаходяться у ОСОБА_1 ,
- грошові кошти у сумі 535194 грн, які знаходяться у ОСОБА_2 ,
- рухоме майно, яке знаходиться у володінні та користуванні ОСОБА_2 , на загальну суму 55 550 грн.
Сторони в судовому засіданні частково щодо визнання вказаного майна спільною сумісною власністю та поділу не заперечували.
У добровільному порядку сторони не домовилися про поділ такого майна.
Так, суд приходить до висновку, що грошові кошти у сумі 28986 дол.США належать ОСОБА_1 на праві особистої власності, отримані відповідачем від продажу власної квартири у 2010 році, з урахуванням відсотків, які були нараховані на таку суму за період перебування коштів на депозитному рахунку в банку, що підтверджується належними та допустими доказами.
Вказане підтверджується договором дарування квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 його батьком ОСОБА_7 від 14.06.2000 року, договором про наміри щодо купівлі-продажу нерухомості від 03.12.2010 року на суму 27000 дол.США, укладеним щодо квартири АДРЕСА_1 , копіями газетних оголошень щодо продажу цієї квартири за 27000 дол.США, договором купівлі-продажу від 18.12.2010 року квартири АДРЕСА_2 , а також договорами вкладу АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 від 20.12.2010 року на суму 25000 дол.США та 1600 дол.США. Вказані докази дають можливість поза розумним сумнівом встановити, що грошові кошти у сумі 28600 дол.США були отримані ОСОБА_1 саме від продажу належної йому (подарованої батьком) квартири.
Такі кошти не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому не підлягають поділу.
Відповідачем ОСОБА_1 до зустрічної позовної заяви додано письмові докази на підтвердження придбання: кольорового телевізора (придбаний 28.06.2005 року), швейної машини (05.09.2007 року), холодильника «Атлант» (07.06.2008 року), мікрохвильової печі «Самсунг» (10.06.2008 року), монітора (09.08.2008 року), пенала та шафи «Борис» (21.10.2008 року), дивана кутового «Лагуна» (22.10.2008 року), блендера (17.04.2009 року), меблів (29.08.2009 року), пральної машини (10.02.2018 року), електроплити (04.05.2020 року) у період шлюбу на загальну суму 55550 грн. перебуває у володінні ОСОБА_2 .
Перебування цього майна саме у позивачки представником позивача у судовому засідання не підтверджено, але і не спростовано належними та допустимими доказами. Позивачка із сином залишилася проживати у помешканні, де раніше сім`я проживала спільно, тому є підстави вважати, що придбане рухоме майно також залишається у її користуванні та володінні.
Судом встановлено, що набуте подружжям за час шлюбу та належить сторонам на праві спільної сумісної власності є наступне майно: грошові кошти у сумі 15359 грн, 61379 дол. США та 6934 Євро, які знаходяться у ОСОБА_1 , грошові кошти у сумі 535194 грн, які знаходяться у ОСОБА_2 , рухоме майно, яке знаходиться у володінні та користуванні ОСОБА_2 , на загальну суму 55 550 грн.
Дане майно відповідно до ст.60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.
Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому враховуючи принцип процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, враховуючи, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли визначаються частки майна за кожним із подружжя, суд вважає за необхідне визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у сумі: 15359,00 грн, 61379 доларів США та 6934 Євро, що знаходяться у ОСОБА_1 ; грошові кошти у сумі: 535194,00 грн, що знаходяться у ОСОБА_2 ; рухоме майно, що знаходяться у ОСОБА_2 на загальну суму 55550,00 грн.
Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 28986,00 доларів США.
У порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 7679,50 грн, 30689,50 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.05.2026 року складає 1 355 033,49 грн, 3467 Євро, що за курсом НБУ станом на 20.05.2026 року складає 177846,69 грн, а всього 1540559,68 грн.
У порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 267 597,00 грн.
У порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за рухоме майно у сумі 27775,00 грн.
Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на грошові кошти у сумі 15359 грн, 61379 дол.США та 6934 Євро, які знаходяться у ОСОБА_1 та на грошові кошти у сумі 535194,00 грн? які знаходяться у ОСОБА_2 .
Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рухоме майно на загальну суму 55550 грн.
З врахуванням зазначеного, на думку суду, такий розподіл майна по відношенню до сторін буде справедливими, відповідатиме інтересам осіб та не буде порушувати їх прав.
Позивач прохала також зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків 3%, індексу інфляції за час невиплати коштів до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач посилається на частину 2 статті 625 ЦК України як на підставу своїх вимог. Проте вказаною нормою передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або триматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
З урахуванням викладеного, положення ст.625 ЦК України регулює зобов`язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.
Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 ЦК України не поширюється на сімейні правовідносини.
При поділі майна подружжя діючим законодавством не передбачено стягнення інфляційних втрат та три проценти річних.
Враховуючи, що правовідносини, що склалися між сторонами є сімейними, а не зобов`язальними, правових підстав для застосування ст. 625 ЦК України в даних правовідносинах немає.
Тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сторони не наполягали на стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Проте, від представника позивача - адвоката Грущанського В.О. надійшла заява про повернення судового збору у сумі 6056 грн. Зазначає про те, що судом було не правильно застосовано ставку передбачену ЗУ «Про судовий збір» як за подачу позову про поділ майна та постановлено ухвалу, якою зобов`язано позивача сплатити судовий збір за подачу вказаного позову у сумі 15140 грн, хоча необхідно було застосувати ставку, яка застосовується подачі позову про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, що є значно нижчою, за ту, яка вказана в ухвалі суду.
Судовий збір у сумі 6056 грн є надмірно сплаченим та підлягає поверненню позивачу.
Прохав при винесенні рішення у даній справі вирішити питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору у розмірі 6056 грн, який сплачено понад ставку, передбачену п.п.3 п.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».
Представник відповідача також у судовому засіданні підтримала заяву представника позивачки та наполягала на поверненні відповідачу надмірно сплаченого ним судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі : зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як було встановлено позивач понесла судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подачу позову у сумі 15291,40 грн, що підтверджується відповідною квитанцією від 25.02.2025 року в АТ «Державний ощадний банк України».
При визначенні такої суми судового збору судом було застосовано ставку пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», згідно якого за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки ціна позову становила 2038882,29 грн, тому судом було визначено суму судового збору, що підлягає сплаті позивачем у розмірі 15140 грн.
Проте, суд вважає доводи представника позивачки слушними, оскільки із наданих суду доказів вбачається, що вимоги позивача стосуються поділу майна при розірванні шлюбу, а тому має бути застосована ставка - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як про це вказано у п.п.3 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».
Ціна позову складає 2038882,29 грн, тому позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 9084 грн за подачу позовної заяви.
Позивачем було надмірно сплачено судовий збір за подачу даного позову на суму 6056 грн, які підлягають поверненню.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе та необхідне повернути ОСОБА_2 з державного бюджету надмірно сплачений нею судовий збір за подачу даного позову у сумі 6056 грн, згідно квитанції від 25.02.2025 року в АТ «Державний ощадний банк України», код авторизації 419175.
Відповідачем також було сплачено судовий збір за подачу зустрічного позову у сумі 15140 грн, що підтверджується квитанцією від 28.04.2025 року в АТ КБ «Приватбанк».
Дана сума сплачена з урахуванням ставки , яка була застосована судом та вказана в ухвалі про усуненні недоліків від 14.02.2025 року.
Відповідачем також було надмірно сплачено судовий збір за подачу зустрічного позову.
Оскільки до даних правовідносин необхідно застосовувати ставку п.п. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», тому суд вважає за можливе та необхідне повернути ОСОБА_1 з державного бюджету надмірно сплачений ним судовий збір за подачу даного позову у сумі 6056 грн, згідно квитанції від 28.04.2025 року в АТ КБ «Приватбанк», код квитанції 9377 0606 9602 6372.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 60, 69-71 СК України, суд
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя – задовольнити частково.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у сумі: 15359,00 грн, 61379 доларів США та 6934 Євро, що знаходяться у ОСОБА_1 .
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у сумі: 535194,00 грн, що знаходяться у ОСОБА_2 .
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухоме майно, що знаходяться у ОСОБА_2 на загальну суму 55550,00 грн.
Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 28986,00 доларів США.
У порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 7679,50 грн, 30689,50 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.05.2026 року складає 1 355 033,49 грн, 3467 Євро, що за курсом НБУ станом на 20.05.2026 року складає 177846,69 грн, а всього 1540559,68 грн.
У порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 267 597,00 грн.
У порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за рухоме майно у сумі 27775,00 грн.
Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на грошові кошти у сумі 15359 грн, 61379 дол.США та 6934 Євро, які знаходяться у ОСОБА_1 та на грошові кошти у сумі 535194,00 грн? які знаходяться у ОСОБА_2 .
Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рухоме майно на загальну суму 55550 грн.
Повернути ОСОБА_2 з Державного бюджету України надмірно сплачений нею судовий збір за подачу даного позову у сумі 6056 грн, згідно квитанції від 25.02.2025 року в АТ «Державний ощадний банк України», код авторизації 419175.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України надмірно сплачений ним судовий збір за подачу даного позову у сумі 6056 грн, згідно квитанції від 28.04.2025 року в АТ КБ «Приватбанк», код квитанції 9377 0606 9602 6372.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 20.05.2026 року.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП- НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ,
представник позивача – адвокат Грущанський Владислав Олегович, , адреса: АДРЕСА_4 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 13.01.2016 року №1.
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП- НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_6 ;
представник відповідача – адвокат Ткаченко Світлана Василівна, адреса: АДРЕСА_7 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.03.2015 року №3.
Суддя Т.М.Черняєва
Оригінал: reyestr.court.gov.ua