Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №381/6771/25 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/202/26

381/6771/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року місто Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Фастові кримінальне провадження № 12025111310000952 від 09.07.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів Київської області, українця, громадянина України, з середньою-технічною освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2025 точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебував у будинку бабусі ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 . В цей час у останнього виник протиправний умисел, спрямований на викрадення банківської картки АТ «ОщадБанк», яка належить потерпілій ОСОБА_6 , з метою подальшого вчинення крадіжки грошових коштів з вказаної банківської картки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; під електронним платіжним засобом розуміється платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

Статтею 38 Закону України «Про платіжні послуги» електронні платіжні засоби використовуються для ініціювання платіжних операцій з рахунків платників; при цьому електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання платіжної операції, у тому числі у формі платіжної картки.

Таким чином, банківська картка АТ «ОщадБанк», випущена до банківського рахунку НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_6 , є офіційним документом.

Після цього, ОСОБА_4 переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, реалізовуючи свій протиправний умисел, таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу, 23.06.2025 перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , викрав банківську картку АТ «ОщадБанк», випущену до банківського рахунку НОМЕР_1 , яка належить потерпілій ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив викрадення офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів, тобто, кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України.

Окрім цього, 23.06.2025 близько о 17 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебував за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Київська, 5, поруч з банкоматом АТ КБ «ПриватБанк» САКІ2560, в цей час у останнього виник протиправний умисел, спрямований на крадіжку грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку АТ «ОщадБанк» НОМЕР_1 , до якого випущено картку, яка належить потерпілій ОСОБА_6 .

З метою реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_4 , діючи умисно, таємно від оточуючих, в умовах воєнного стану, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, 23.06.2025 в період часу з 17:35:40 по 17:36:36, використовуючи банкомат АТ КБ «ПриватБанк» №САКІ2560 за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Київська, 5, та банківську карту потерпілої ОСОБА_6 , здійснив зняття грошових коштів 23.06.2025 о 17:35:40 у сумі 5000 гривень, 23.06.2025 о 17:36:36 у сумі 2000 гривень з банківського рахунку НОМЕР_1 .

Внаслідок вищевказаних дій з банківського рахунку за номером НОМЕР_1 , відкритого у АТ «ОщадБанк», який належить потерпілій ОСОБА_6 , було здійснено несанкціоноване зняття коштів на суму 7000 гривень.

ОСОБА_4 , заволодівши грошовими коштами потерпілого в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 7 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна, крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винуватим в інкримінованих діяннях, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчинених злочинів, повідомив, що 23 червня 2025 року перебував у бабусі у гостях разом із товаришем ОСОБА_7 , де під час вживання кави і скориставшись тим, що бабуся відійшла до вбиральні, витягнув з її сумочки банківську картку з якої у подальшому зняв 7 тисяч гривень ввівши пін-код, який відповідав дані народження бабусі. обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненому щиро кається, просить суд його суворо не карати, шкоду ним відшкодовано у вигляді виконання господарських робіт по господарству.

Від потерпілої надійшла заява, згідно з якою претензій до обвинуваченого не має. Цивільний позов не заявлено.

З наведеного вище видно, що показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред`явленого зміненого обвинувачення та обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінального правопорушення і судом з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, за згодою обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 та прокурора провів судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та роз`яснив про позбавлення права на їх оскарження в апеляційному порядку.

Проаналізувавши викладене вище, суд зазначає наступне.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних првопорушень за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду. Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані: за ч. 1 ст. 357 КК України як викрадення офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів та за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, крадіжка, вчинена в умовах військового стану.

Згідно з документами, що характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, на утриманні нікого немає, не є собою з інвалідністю.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне покарання, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченомуОСОБА_4 за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, виходячи з вимог ст. ст. 50 та 65 КК України, враховуючи характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, яке за ч. 1 ст. 357 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків і за ч. 4 ст. 185 КК України за ч. 4 ст. 185 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів та обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав у повному обсязі, щиро розповідав про скоєне та розкаявся, його поведінку після вчинення кримінальних правопорушень, обставини, що пом`якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 70 КК України.

При цьому, в даному випадку, враховуючи особистість обвинуваченогоОСОБА_4 , суд дійшов висновку про можливість звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та встановлення йому іспитового строку.

На думку суду, таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувати.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ч.3 ст. 349, ст..ст. 369-371, 373, 374, 376, ч.15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України – у виді одного року обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 33, 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку, тобто з 20.05.2026.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1