Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №359/3231/26 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3231/26

Провадження № 3/373/397/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Переяслав

Суддя Переяславського міськрайонного суду Київської області Свояк Д.В. розглянув матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Київській області ДСР НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с.Горбані, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, адміністратора по Горбанівському старостинському округу №2 відділу реєстрації та надання адміністративних послуг, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи адміністратора по Горбанівському старостинському округу №2 відділу реєстрації та надання адміністративних послуг, відповідно до пп. «в» п.1 ч. 1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, без поважних причин, 26.02.2026 об 11:18 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік.

Зазначеними діями ОСОБА_1 порушила приписи ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 була зобов`язана упродовж часу з 00:00 01.01.2024 по 23:59 31.03.2024 подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік. Разом з тим, декларація була нею подана 26.02.2026. Отже датою вчинення правопорушення є дата подання декларації, часом виявлення правопорушення є момент складання протоколу. Прокурору невідомо з яких джерел Національній поліції стало відомо про несвоєчасність подання декларації.

В судовому засіданні захисник Дембовський В.І. зазначив, що строк накладення адміністративного стягнення вже сплив, що є підставою для закриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Диспозиція цієї норми за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм.

Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у п. 1, п/п «а», «в» – «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 цього Закону Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Пунктом 7-1 ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції щодо здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

Пунктами 11-1, 11-2 ч.1 ст.12 цього Закону передбачено право Національного агентства з питань запобігання корупції ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень; складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 51-1 цього Закону передбачено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, контроль щодо своєчасності подання.

Частинами 1 – 3 ст. 51-2 цього Закону передбачено норми встановлення своєчасності подання декларацій.

Зокрема, державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов`язані перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.

Якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації, і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.

Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права про факт неподання декларації відповідним суб`єктом декларування.

ОСОБА_1 декларацію за 2023 рік подала до Національного агентства з питань запобігання корупції 26.02.2026.

Відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП протоколи про правопорушення у тому числі за ч. 2 ст.172-6 КУпАП мають право складати уповноважені на те посадові особи Національного агентства з питань запобігання корупції.

При розгляді справи суд застосовує принцип верховенства права та практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, суд враховує принцип юридичної визначеності.

Так, у п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Radu v. the Republic of Moldova» зазначено, що формулювання «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному законодавстві. По-друге, воно стосується якості закону, вимагаючи, щоб закон був доступним для відповідної особи, яка повинна мати можливість передбачити його наслідки, та був сумісним із верховенством права. Це формулювання передбачає, що національний закон повинен бути достатньо передбачуваним у своїх формулюваннях для надання особам необхідної інформації щодо обставин та умов, за яких органи влади можуть вдатись до заходів, які впливають на їх права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 47 рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» Суд зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх – не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Також судом враховується приписи ст. 62 Конституції України, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, та підхід, що застосовується ЄСПЛ при оцінці порушення приписів ст. 7 ЄКПЛ, що кримінальне законодавство (в цьому випадку – про адміністративні правопорушення) не повинно застосовуватися розширено на шкоду обвинуваченого (в цьому випадку – особи, яка притягається до адміністративної відповідальності).

Так, наприклад у рішенні у справі «Щокін проти України», ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, вирішення колізій у законодавстві має тлумачиться на користь особи.

Оскільки порушенням ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» є саме неподання декларації у щорічно до 1 квітня, тобто законодавець створює умови для її подання вчасно, а не подання її невчасно, вчинення цього порушення відбувається після спливу цього терміну.

Зважаючи на вищенаведене, вбачається, що несвоєчасність подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відбувається саме з моменту, коли сплив визначений законом час для такого подання декларації.

При цьому, як вбачається з приписів цього Закону, подання відповідної декларації суб`єктом її подання, навіть з порушенням зазначеного терміну, є обов`язком цього суб`єкту, отже правомірною дією. За цих обставин відсутні підстави вважати, що само по собі подання декларації, навіть і з порушенням зазначеного терміну, є правопорушенням.

Суд не може погодитись із твердженням посадової особи, яка склала протокол, який розглядається, а також прокурора, що фактичним моментом виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата складання зазначеного протоколу.

Відповідно до ч. 2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тобто, виявленню особи, яка вчинила правопорушення, може передувати момент виявлення ознак правопорушення.

На переконання суду моментом виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є час отримання уповноваженими органами (посадовими особами) інформації (будь-яких відомостей) про можливе його вчинення – наявність ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Зважаючи на приписи ст. 51-2 Закону України «Про запобігання корупції» щодо обов`язку, у тому числі органів місцевого самоврядування, повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання декларацій у визначеному ним порядку, а також обов`язок цього агентства здійснювати контроль за неподанням суб`єктами декларування декларацій та повідомляти про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику, у том числі органу місцевого самоврядування, вбачається, що самі ці органи, їх посадові особи є уповноваженими на виявлення ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП. При цьому, оскільки термін подання декларацій визначений цим Законом та відомий зазначеним органам (їх посадовим особам), зазначений контроль має здійснюватися одразу з його спливом.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про запобігання корупції» подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством у визначеному ним порядку. На офіційному веб-сайті Національного агентства забезпечується відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

З огляду на ці приписи Закону уповноважені органи (їх посадові особи) зобов`язані та мають можливість отримати інформацію щодо того, чи подано/не подано, якщо подано чи у визначений законом строк декларацію суб`єктом декларування.

При цьому перевірити цю інформацію має право будь-який громадянин або посадова особа, у тому числі правоохоронного органу.

Зважаючи на вищенаведене ознаки інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення стали відомі (повинні були стати відомими) уповноваженому органу у перший день несвоєчасного подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2023 рік – 01.04.2024.

Протокол складено 20.03.2026 та 22.04.2026 він надійшов до суду. Судове засідання призначено на 14.05.2026 та здійснено виклик ОСОБА_1 і прокурора.

За викладених обставин, у зв`язку із закінченням шестимісячного строку з дня виявлення правопорушення, а також двох років з дня його вчинення, на підставі ст.38 КУпАП, суд дійшов висновку, що відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю, оскільки на момент розгляду справи строк накладення адміністративного стягнення закінчився.

На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі до Київського апеляційного суду апеляційної скарги через Переяславський міськрайонний суд Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя Д. В. Свояк