Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №370/2643/25 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, смт Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел/факс (04578) 5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2026 р. Справа № 370/2643/25

Провадження № 1-кп/370/157/25

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Макарові Київської області кримінальне провадження № 12025111210000217 від 10 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, громадянина України, неодруженого, учасника бойових дій, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 342 Кримінального кодексу України

у с т а н о в и в:

Вимогами статей 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про оборону України», частиною першою статті 1 Закону України «Про військовій обов`язок і військову службу» зобов`язують кожного захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

Відповідно до указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжено та який діє по теперішній час.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 6 грудня 1991 року та статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12 травня 2015 року воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Приписами частини шостої статті 2, пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України - ІНФОРМАЦІЯ_2 та зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 .

Так, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.08.2024 року № 227 солдата призваного по мобілізації ОСОБА_4 призначено на посаду водія - електрика відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 .

Солдат ОСОБА_4 , будучи водієм - електриком відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Однак, солдат ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення проти авторитету органів державної влади.

Так, 09 серпня 2025 року інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 спільно з поліцейським водієм взводу № 1 роти реагування Бучанського РВ УПО в Київській області сержантом поліції ОСОБА_6 , здійснювали несення служби з охорони громадського порядку та забезпечення публічної безпеки на території обслуговування ВП № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, у зв`язку із чим прибули на виклик щодо злочину у сфері довкілля до місцевого озера в селі Плахтянка Бучанського району Київської області.

Того ж дня, близько 19 години 10 хвилин, ОСОБА_4 , який проходить військову службу на посаді водія – електрика відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на вказаному озері в селі Плахтянка Бучанського району Київської області, помітив працівників правоохоронного органу: ОСОБА_5 , яка перебуває на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № З Бучанського РУП ГУНП в Київській області, маючи спеціальне звання старший лейтенант поліції та ОСОБА_6 , який перебуває на поліцейського водія взводу № 1 роти реагування Бучанського РВ УПО в Київській області, маючи спеціальне звання сержант поліції, які перебували у форменному одязі на чергуванні, здійснювали опрацювання події з приводу злочину у сфері довкілля, а саме браконьєрства, та ОСОБА_4 голосно виразився до них нецензурною лайкою, ображаючи при цьому їх честь та гідність, як працівників правоохоронного органу.

Після цього, працівник поліції ОСОБА_5 зробила ОСОБА_4 зауваження з приводу порушення громадського порядку.

У відповідь на це, ОСОБА_4 не відреагував, а почав продовжувати агресивну поведінку та висловлюватися нецензурною лайкою на адресу працівників поліції. Надалі, ОСОБА_4 почав руками штовхати поліцейського – ОСОБА_6 , який перебуває на посаді поліцейського водія взводу № 1 роти реагування Бучанського РВ УПО в Київській області у тулуб та чіплятися за форменний одяг, усвідомлюючи при цьому, що останній є працівником правоохоронного органу. У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 , на зауваження з приводу порушення громадського порядку не відреагував.

Після цього, ОСОБА_4 , 09 серпня 2025 року близько 19 год 20 хв реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення опору працівникові правоохоронному органу, усвідомлюючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є працівниками поліції, які перебувають на службі та виконують свої службові обов`язки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та те, що його дії носять незаконний та протиправний характер, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 перебуваючи поблизу службового автомобіля «Renault Sandero» д.н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні, припаркованого поблизу, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до авторитету органів державної влади та правоохоронних органів, почав вчиняти опір працівникові поліції, а саме почав наносити удари кулаком по задньому склу службового автомобіля, внаслідок чого розбив скло.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав.

Ураховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи та суд встановив, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутність будь-яких сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснив щодо обмеження права оскарження вказані обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються та судовий розгляд провів із застосуванням правил частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив обставини, вчиненого ним кримінального правопорушення, повністю усвідомив протиправність своїх дій, обіцяв не порушувати закон, щиро розкаявся у скоєному.

Отже, суд визнає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю та його дії суд кваліфікує за частиною другою статті 342 Кримінального кодексу України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 342 Кримінального кодексу України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав обвинувачення відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та просив призначити обвинуваченому покарання за частиною другою статті 342 Кримінального кодексу України у вигляді штафу у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений просив розстрочити призначений судом розмір штрафу.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Водночас, згідно зі статтею 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вчинення особою кримінального правопорушення, визначеного частиною другою статті 342 Кримінального кодексу України карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до чотирьох років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із статтею 12 Кримінального кодексу України є – нетяжким, а також особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Ураховуючи обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, за місцем проживання та проходження військової служби характеризується позитивно, брав участь у бойових діях, відкошував матеріальну шкоду, раніше не судимий, щиро розкаявся, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах санкції частини другої статті 342 Кримінального кодексу України у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки, на думку суду таке покарання буде достатнім для виправлення й перевиховання обвинуваченого та зможе запобігти вчиненню ним інших кримінальних правопорушень.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Викривачі у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 349, 369-371, 373-374, 377, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 342 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі трьох тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень.

Розстрочити сплату штрафу у розмірі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень рівними частинами на строк десять місяців, встановивши суму виплати штрафу в розмірі 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень щомісячно у строк першого дня кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому цей вирок набере законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами він зобов`язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу він має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.

Речові докази:

- мобільний телефон «Samsung Galaxy A24» S/N НОМЕР_3 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 – залишити власнику ОСОБА_4 .

- оптичний носій DVD-R диск, упакований до паперового конверту – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав, передбачених частиною четвертою статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Суддя ОСОБА_1