Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №240/13680/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/13680/25

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

21 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату з 19.11.2024 ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06.06.1996, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з врахуванням фактично виплачених сум.

16.04.2026 заявницею до суду першої інстанції подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання рішення прийнятого у даній справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду 05 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заявником подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року про відмову у задоволені заяви щодо встановлення судового контролю скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про встановлення судового контролю в адміністративній справі задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року відповідач має вчинити дії не тільки щодо перерахунком пенсії, а також щодо проведення її виплати, при цьому не лише визначеної за попередній період заборгованості, а й виплати визначеної поточної суми.

Судом першої інстанції не враховано, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року, яке набрало законної сили, спрямоване на забезпечення здійснення суб`єктом владним повноважень нарахування та виплати, позивачу як особі з інвалідністю захворювання пов`язане з аварією на ЧАЕС пенсії, передбаченою ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком

На думку апелянта, при виконанні рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року відповідач має обов`язок не лише щодо вчинення дій по здійсненню перерахунок пенсії, а й проводити її виплату, при цьому не обмежуючись виплатою визначеної за попередній період заборгованості, а й виплатою визначеної в межах місячного платежу поточної суми.

На думку апелянта, відмовляючи у задоволені заяви судом не враховано, що відповідач вчиняючи дії щодо невиплати визначеної в межах суми поточного платежу пенсії здійснює виконання судового рішення не у повному обсязі.

При цьому, подання звіту щодо виконання рішення суду в межах ст.382 КАС України не залежить від отримання особою виконавчого документу та звернення до виконавчого органу, а отже і наслідків його примусового виконання оскільки рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання.

Апелянт вважає, що ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення стосується виключно в частині щодо невиконання відповідачем зобов`язання по не проведені виплати перерахованої спірної пенсії за період 19 листопада 2024 по 30 квітня 2026 роки і на правовідносини на межами вказаного періоду не поширюється. Відтак, зміна способу виконання судового рішення суті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року не змінює.

Відмовляючи у задоволені заяви судом помилково вказано, що оскільки у даній справі змінено спосіб виконання судового рішення "із зобов`язання нарахувати та виплатити" на "стягнути заборгованість" виконання такого рішення наразі має здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, оскільки виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року вказаним органом має здійснюватися виключно в присудженій до стягнення частині, в решті його частині виконання судового рішення має виконуватись в загальному порядку.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення заяви про встановлення судового контролю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що за умов іншого законодавчого регулювання порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені.

Розглядаючи заяву про встановлення судового контролю, суд першої інстанції встановив, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду заяву позивача про зміну способу і порядку виконання ухваленого у даній справ рішення суду задоволено та змінено спосіб і порядок виконання рішення прийнятого у даній справі шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивачки (стягувачки) суми нарахованої, проте невиплаченої заборгованості по пенсії у розмірі 196 641,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 05.06.2012 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суд першої інстанції вказав, що оскільки у даній справі змінено спосіб виконання судового рішення "із зобов`язання нарахувати та виплатити" на "стягнути заборгованість" виконання такого рішення наразі має здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність обставин які б свідчили про необхідність встановлення Пенсійному фонду судом строку для подання звіту про виконання судового рішення.

Колегія суддів, в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Згідно з ч.1 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 2 статті 382-1 КАС України).

Як встановлено судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату з 19.11.2024 пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06.06.1996, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з врахуванням фактично виплачених сум.

За результатом задоволено заяви позивача про встановлення судового контролю, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 ухваленої в адміністративній справі № 240/13680/25.

Як встановлено в ухвалі суду від 13.04.2026, залишок заборгованості становить 197 618,53 в тому числі: залишок заборгованості за минулий час - 143 972,73 грн (144176,73 грн - 204,00 грн) та залишок поточної заборгованості - 53 645,80 грн (55 627,80 грн - 1 982,00 грн).

16.04.2026 позивач звернулась до суду з заявою про встановлення судового контролю, в якій враховуючи імперативність положень абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, а також те, що спір у справі №240/13680/25 пов`язаний з соціальними виплатами у виді пенсійних виплат, просила ухвалити судове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у місячний строк подати оформлений, згідно вимог ст.382-2 КАС України звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, а саме в частині виконання зобов`язання щодо проведення виплати визначеної при виконанні судового рішення спірної пенсії в межах поточної суми місячного платежу починаючи з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Пенсійним органом подано заперечення на заяву позивача про встановлення судового контролю, в яких відповідачем зазначено, що в результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії позивача станом на 19.11.2024 становив 19115,76 грн., в тому числі 18888,00 грн. (2361,00 грн. х 8). Визначена відповідно до Порядку сума заборгованості становить 199804,53 грн. Розпочато виплату заборгованості, яка визначена Пенсійним фондом України пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Позивачу виплачена заборгованість в сумі 3163,00 грн. Перерахована пенсія та заборгованість за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі №240/13680/25 виплачуватиметься відповідно до пункту 7 Порядку в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Відтак, пенсійний орган зазначає, що рішення № 240/13680/25 виконано добровільно в межах наданих компетенції та фінансування.

При цьому, досліджуючи долучений відповідачем до заперечень на заяву про встановлення судового контролю протокол про перерахунок та відомості щодо виплати заборгованості, судом встановлено що станом на 21.04.2026 пенсійним органом обліковується заборгованість щодо виплати пенсії позивачу в загальному розмірі 199804,53 грн , з яких минула заборгованість в розмірі 144 176,73 грн та поточна заборгованість в розмірі 55 627,80 грн.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги стосовно того, що відповідач має вчинити дії не тільки щодо перерахунку пенсії, а також щодо проведення її виплати, при цьому не лише визначеної за попередній період заборгованості, а й виплати визначеної поточної суми, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що частиною першою статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (пп. “а” п. 9).

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423 (далі -Положення № 423), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства лід час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги), державне регулювання та нагляд за дотриманням норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі.

З урахуванням статей 10 та 22 Бюджетного кодексу України, додатка № 3 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”, відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11*, головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду”, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.

Згідно з ч.1, 2 ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п.20, 29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України визначено, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

З огляду на наведене, саме Мінсоцполітики України, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду”.

Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18 та у справі № 560/523/19 за адміністративним провадженням № K/9901/7195/20 від 23 квітня 2020 року та у справі № 420/70/19 від 07 листопада 2019 року.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що за наявності обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, відповідач повинен надати суду докази вжиття ним всіх необхідних заходів для виконання судового рішення.

Водночас, матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували факт вчинення пенсійним органом усіх можливих активних дій, направлених на виконання судового рішення у повному обсязі, а також доказів відсутності у відповідача відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів для погашення заборгованості з пенсійної виплати.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що з матеріалів справи не встановлено повного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2025.

Щодо висновків суду першої інстанції стосовно того, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду задоволено заяву позивача про зміну способу і порядку виконання ухваленого у даній справ рішення суду та змінено спосіб і порядок виконання рішення, прийнятого у даній справі шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивачки (стягувачки) суми нарахованої, проте невиплаченої заборгованості по пенсії у розмірі 196 641,53 грн, а відтак виконання такого рішення має здійснюватися в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», колегія суддів вважає помилковим.

Сам по собі факт зміни способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання суб`єкта владних повноважень «нарахувати та виплатити» на стягнення визначеної суми заборгованості не припиняє обов`язку суду здійснювати контроль за виконанням судового рішення у розумінні статті 382 КАС України.

Так, абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України визначено, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, зміна способу і порядку виконання судового рішення не є самостійною та достатньою підставою для відмови у встановленні судового контролю, оскільки не свідчить про фактичне виконання судового рішення та не усуває необхідності здійснення контролю за його виконанням.

Крім того, колегія суддів враховує, що ухвала про зміну способу і порядку виконання судового рішення та ухвала про відмову у встановленні судового контролю ухвалені судом першої інстанції в один і той самий день, що саме по собі не може свідчити про належне та повне виконання рішення суду на момент вирішення питання щодо встановлення судового контролю.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю є передчасним та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні положень статті 382 КАС України.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення заяви про встановлення судового контролю.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до змісту ст. 382 КАС України, звіт щодо виконання судового рішення повинен бути поданий до суду, який його ухвалив, в даному випадку до Житомирського окружного адміністративного суду, що також забезпечить виконання судом вимог щодо контролю за поданням такого звіту, без направлення справи до апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки викладені в ухвалі суду, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року скасувати.

Прийняти нову, постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протягом 30 днів подати до Житомирського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 (з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2025) у справі №240/13680/25.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.