Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №240/9177/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9177/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

21 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс", звернулось в суд із позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UА101020/2025/000027/2 від 30.01.2025 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101020/2025/000147 від 30.01.2025 року.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 18.08.2025 позов задовольнив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними. Клопотав про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

Відповідач заперечував розмір зазначених витрат вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи та обсягом роботи адвоката.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Технікс» (покупець) та MORRIS LESLIE PLANT HIRE LTD (постачальник) укладено контракт від 14.01.2025 №14.01.2025 щодо постачання рухомого майна на умовах 100% передплати вартості товару за цінами та в асортименті, який визначається Специфікаціями, які є невід`ємними частинами Контракту.

На виконання вимог контракту між сторонами 14.01.2025 було підписано Специфікацію №1, що визначала поставку Телескопічного навантажувача JСВ 535-95, серійний номер JСВ5АВМGКN3236228, 2022 року виготовлення за ціною 40 000,00 GВР (сорок тисяч фунтів стерлінгів).

З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Технікс» 30.01.2025 подано до Житомирської митниці Державної митної служби України електронну вантажну митну декларацію №25UА101020003037U9 на Телескопічний навантажувач JСВ 535-95, серійний номер JСВ5АВМGКN3236228, 2022 року виготовлення з заявленою митною вартістю 41 278,48 GВР (сорок одна тисяча двісті сімдесят вісім фунтів сорок вісім стерлінгів) (а.с. 16).

До вказаної митної декларації, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано: контракт (зовнішньоекономічний договір) №14.01.2025 від 14.01.2025 року (а.с.35-36); специфікацію № 1 від 14.01.2025 року до контракту №14.01.2025 від 14.01.2025 року (а.с.34); рахунок-фактуру (інвойс) №14/01 від 14.01.2025 року (а.с.33), банківський платіжний документ про оплату товар № Р250117390 від 17.01.2025 року (а.с.32), міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) від 22.01.2025 року (а.с.31), сертифікат з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1 S0875359 від 23.01.2025 року (а.с.30), довідку про транспортні витрати № 2901/1 від 29.01.2025 року (а.с.29), рахунок-фактуру про транспортно-експедиторські послуги № 2901-16 від 29.01.2025 року (а.с.28); договір-заявку №1701-1-19 від 17.01.2025 року про надання транспортно- експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні (а.с.27), договір- доручення б/н від 08.11.2024 року, транзитну митну декларацію №25GВ000060XFEFVHJ1 (а.с.24).

У відповідь на подані до митного оформлення документи, митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення з роз`ясненням необхідності подання додаткових доказів на підтвердження фактурної вартості товару.

На вимогу, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Технікс» додатково надано: експортну декларацію (декларацію країни відправлення) №25GB0W7K810XW15AA2 від 23.01.2025 року (а.с.22), висновок №30/01/2025-9У експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 30.01.2025 року (а.с.17-21).

За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА101020/2025/000027/2 від 30.01.2025 року (а.с. 37).

У зв`язку з коригуванням митної вартості Житомирською митницею 30.01.2025 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №UА101020/2025/000147 від 30.01.2025 та роз`яснено право щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантій (а.с.14).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, вважаючи його необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, згідно ч.2 ст.1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14 та від 17.06.2022 у справі № 826/11710/17.

Як встановлено судом першої інстанції, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією №25UА101020003037U9 від 30.01.2025 відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний позивачем.

Зі змісту розділу 33 спірного рішення судом встановлено, що на виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476 (далі -Методичних рекомендацій), митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Відповідно до п 3.1 контракту №14.01.2025 від 14.01.2025 оплата за товар проводиться у формі 100% передплати.

Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року « Про валюти і валютні операції» (зі змінами), Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами).

Платіжний документ № Р250117390 від 17.01.2025 не може бути взятий до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжних документів визначених Постановою №216.

Рахунок фактура №14/01 від 14.01.2025 не містить належного засвідчення продавця, що може свідчити про відсутність схвалення даного документа за вказаними умовами продажу, у тому числі, щодо ціни товару.

Додатково долучений: до митної декларації Висновок №30/01/2025-9V експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 30.01.2025 не може бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару. Відповідно до п. 5.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування. Згідно із п. 4.4 Методики у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ повинні міститися додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта; (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки Якщо проводиться експертне дослідження (експертиза) пошкодженого КТЗ, наявність фотографій обов`язкова.

Всупереч вищезазначених вимог у висновку №30/01/2025-9V автотоварозначого дослідження від 30.01.2025 відсутні фотографічні зображення технічного стану, характеру та. обсягів пошкоджень транспортного засобу, що впливають на розрахунок його вартості.

Також неможливо перевірити додатки за посиланням на URL-адреси.

Таким чином, висновок, як документ підготовлений з порушенням підходів, передбачених Методикою, не може однозначно засвідчувати обґрунтованість тезисів, які у ньому наведені.

Відповідно до ч. з ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).

Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.

Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: МД №24UА2051400041901U0 від 22.01.2024 - Автонавантажувачі, в комплектів вилковим захватом, оснащені телескопічним підіймальним обладнанням, самохідні, що може працювати на нерівній місцевості, бувші у використанні: -Б/в телескопічний навантажувач JCB 533-105,2022р., с.н. -JСВ5АНМGJN3150132, вага- 8870 кг -Ішт.Вантажопід`ємність-3300кг, висота підйому- 10,5м, тип двигуна- дизель,потужність- 55кВт, 4 циліндра, ємність баку - 125л, максимальна швидкість - 25км/год. Загальна кількість місць включаючи водія - 1місце. Призначений для транспортування, навантаження/розвантаження та штабелювання вантажів. Виро6ник:JСВ.Торговельна марка:JСВ.Країна виро6ництва:СВ., і складає 57701,4 доларів США, що еквівалегітио‘46443,48 англ. Фунтів стерлінгів за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо твердження відповідача про те, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, за умовами контракту між контрагентами №14.01.2025 від 14.01.2025 року (а.с.34) товар поставляється Постачальником рухомого майна Покупцю на умовах 100% передплати вартості товару за цінами та в асортименті, який визначається Специфікаціями, які є невід`ємними частинами Контракту.

На виконання вимог контракту між сторонами 14.01.2025 було підписано Специфікацію №1, що визначала поставку Телескопічного навантажувача JСВ 535-95, серійний номер JСВ5АВМGКN3236228, 2022 року виготовлення за ціною 40 000,00 GВР (сорок тисяч фунтів стерлінгів).

Відтак, в межах домовленостей між сторонами, митна вартість імпортованого транспортного засобу декларантом була визначена відповідно до специфікації № 1 від 14.01.2025 року.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс" надало митному органу платіжний документ від 17.01.2025 № Р250117390 про оплату товару в повному обсязі, а саме в розмірі 40 000,00 GВР.

Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VП « Про валюти і валютні операції» (зі змінами), Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами), (далі-Постанова №216).

Обґрунтовуючи підстави неможливості визначення митної вартості за ціною договору Митний орган вказує, що платіжний документ: № Р250117390 від 17.01.2025 не може бути взятий до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжних документів визначених Постановою №216.

Водночас, у рішенні суб`єкта владних повноважень відсутні уточнення які саме обов`язкові реквізити відсутні у наявному платіжному документі.

Рахунок фактура (інвойс) №14/01 від 14.01.2025 не містить підписів та печаток продавця та покупця. Зазначений рахунок фактура (інвойс) №14/01 від 14.01.2025 є, по суті, бланком інвойсу з номером та датою і за відсутності підписів та печаток сторін не може розглядатись як документ, який підтверджує митну вартість.

Відповідно до приписів частини другої статті 53 МК України рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу) є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

При цьому, суб`єктом митного контролю ні в спірних рішеннях, ні у відзиві на позов не вказано якою нормою чинного національного законодавства передбачено обов`язковість наявності підписів сторін на інвойсі.

Натомість вказано, що Додатком до Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6, встановлено Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі з метою інтеграції електронного фактурування від 10.12.2010.

В Додатку основними реквізитами інвойсу є: номер інвойсу: Унікальний ідентифікатор для відстеження; дата виписки: Коли інвойс був створений; реквізити постачальника/Дані покупця: Зазначаються банківські реквізити; опис товару/послуги: Детальна інформація про характеристики товару, властивості, його бренд, ціну, призначення; термін оплати: Час, протягом якого потрібно здійснити платіж; умови доставки: Інформація про те, як і коли буде доставлено товар (правила Інкотермс); інформація про ПДВ: Зазначається інформація про звільнення від сплати ПДВ (у випадку інвойсу, звільненого від ПДВ); підпис виконавця: Особистий підпис або дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у проведенні господарської операції.

Поряд із цим, формуляр-зразок, що рекомендований Європейською економічною комісією ООН №6 не покладає на сторони прямих обов`язків дотримуватись визначених у ньому вимог.

Отже, твердження митного органу, що інформація в інвойсі №14/01 від 14.01.2025 суперечить інформації, яка вказана у Специфікації № 1 від 14.01.2025 не знайшли свого підтвердження під час дослідження судом відповідних доказів.

Зокрема, у інвойсі не зазначено умови поставки та оплати товару, однак вказане не суперечить відомостям, що зазначені у Специфікації № 1 від 14.01.2025.

Додатково наданий висновок №30/01/2025-9V експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 30.08.2023, на думку суб`єкта контролю, не може бути використаний як документ, що підтверджує митну вартість товару.

Також, всупереч вимог п. 5.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 у висновку №30/01/2025-9V автотоварозначого дослідження від 30.01.2025 відсутні фотографічні зображення технічного стану, характеру та обсягів пошкоджень транспортного засобу, що впливають на розрахунок його вартості. Також неможливо перевірити додатки за вказаним посиланням.

Такий висновок викликає у відповідача сумніви у неупередженості особи, яка його склала, при встановленні вартості автомобіля.

При цьому, звіт експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу не входить до переліку документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, а тому його відсутність не може бути підставою прийняття рішення про коригування митної вартості.

Відтак, рішення митного органу не брати до уваги звіт, жодним чином не може впливати на прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Також вказано, що додатково надана копія експортної декларації (декларація країни відправлення) №25GB0W7K810XW15AA2 від 23.01.2025 року (а.с.22) прийнята до уваги митним органом, але даний документ не усуває зауважень з приводу транспортних витрат, зазначених раніше.

Разом із тим, в електронному повідомленні з роз`ясненням необхідності подання додаткових доказів на підтвердження фактурної вартості товару відсутні зауваження щодо недостовірності доказів наданих на підтвердження транспортних витрат. Вказане суперечить подальшим висновкам митного органу.

З урахуванням встановлених вище обставин, митним органом на підставі статті 64 МК України було проведено коригування митної вартості товару на рівні 46443,480 GBP за резервним методом визначення митної вартості.

При цьому, матеріали справи не містять, та відповідачем не наведено належних та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).

У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) вказано, що митному органу необхідно витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Так, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією №25UА101020003037U9 відповідач поставив під сумнів достовірність відомостей про заявлену митну вартість.

Водночас досліджені судом докази, що попередньо надавались до митного оформлення не містять жодних розбіжностей щодо ціни товару, та підтверджуються інформацію наведену у попередньому документі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо застосування митним органом резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

У Постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 міститься висновок про те, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Прийняте рішення про коригування митної вартості товарів відповідач обґрунтовує тим, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосований відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України у зв`язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст. 53 МК України, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Для розрахунку митної вартості імпортованого товару застосовано резервний метод, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: за МД №24UА2051400041901U0 від 22.01.2024 - Автонавантажувачі, в комплектів вилковим захватом, оснащені телескопічним підіймальним обладнанням, самохідні, що може працювати на нерівній місцевості, бувші у використанні: -Б/в телескопічний навантажувач JCB 533-105,2022р., с.н. -JСВ5АНМGJN3150132, вага- 8870 кг -Ішт.Вантажопід`ємність-3300кг, висота підйому- 10,5м, тип двигуна- дизель,потужність- 55кВт, 4 циліндра, ємність баку - 125л, максимальна швидкість - 25км/год. Загальна кількість місць включаючи водія - 1місце. Призначений для транспортування, навантаження/розвантаження та штабелювання вантажів. Виро6ник:JСВ.Торговельна марка:JСВ.Країна виро6ництва:СВ., і складає 57701,4 доларів США, що еквівалентно 46443,48 англ. Фунтів стерлінгів за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Як визначено у рішенні про коригування митної вартості товарів № UА101020/2025/000027/2 від 30.01.2025 року, джерело вищевказаної інформації щодо товарів, митне оформлення яких уже здійснено, міститься в ціновій базі ЄАІС ДМСУ.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 встановлено, що посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідач надав опис схожого товару за МД №24UА2051400041901U0 від 22.01.2024, однак не відомо за яким методом здійснено митне оформлення подібного товару, які документи подавались під час розмитнення, митним органом не враховано різницю технічного стану транспортних засобів.

У Постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 також міститься висновок про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у відповідача інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом контролюючому органу надано всі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що декларація МД №24UА2051400041901U0 від 22.01.2024 не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.

При цьому, матеріалами справи підтверджено надання позивачем до митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Натомість, відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, а, отже, і підстави для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним - відсутні.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно.

Водночас, митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що рішення митного органу № UА101020/2025/000027/2 від 30.01.2025 року про коригування митної вартості товару слід визнати протиправним і скасувати.

Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених правових норм видно, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами статті 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI).

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Подібний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Схожа правова позиція, також міститься і в постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.

При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання вимог ст. 132, 134, 139 КАС України, для підтвердження витрат на правничу допомогу, пов`язану з апеляційним розглядом справи, надано до суду копії наступних документів: Договір про надання правничої допомоги від 03.03.2025 року; Акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ-0000948 від 13.10.2025 року; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по справі від 13.10.2025 року.

Водночас, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що підготовка адвоката до участі у справі в суді апеляційної інстанції не потребувала значних затрат часу.

Разом із тим, вивчення апеляційної скарги та написання відзиву за змістом фактично дублює позовну заяву позивача, а отже зважаючи на досвід адвоката написання відзиву не потребувало значних затрат часу.

При цьому, під час апеляційного розгляду справи, адвокатом було підготовлено та подано лише відзив на апеляційну скаргу та заперечення на заперечення.

Враховуючи критерій реальності адвокатських витрат та критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, з огляду на незмінність правової позиції в апеляційній скарзі, обмежений обсяг процесуальних дій, колегія суддів вважає необґрунтованою оплату послуг адвоката у розмірі 4 000 грн, яку необхідно зменшити до 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року - без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Технікс" витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.